Ухвала суду № 76132658, 28.08.2018, Літинський районний суд Вінницької області

149/2352/17

У Х В А Л А

28.08.2018р. смт. Літин

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Гуменюка Б.І.,

сторін у справі:

представника відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2,

представника відповідача міськрайонної газети «Життєві обрії» – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині заяву представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Поділля», міськрайонної газети «Життєві обрії», про захист честі гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Літинського районного суду Вінницької області знаходиться вказана цивільна справа.

27.08.2018 р. представником позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 до канцелярії суду подано заяву про відвід головуючому судді Гопкіну П.В. мотивовану тим, що головуючий у справі проводив судове засідання попри закінчення робочого часу 2,5 год. тому, вважає, що головуючий у справі є зацікавленим у вирішенні даної справи у найкоротші строки без з’ясування об’єктивної істини. Також представник позивача у своїй заяві зазначає, що у судовому засіданні були присутні п’ять представників відповідачів, чотири з яких мають юридичну освіту. У свою чергу вказує, що представника позивача у справі ОСОБА_5 не було допущено до участі у справі, а іншого представника у справі – ОСОБА_6 суддя втомлював надурочною роботою.

Позивач ОСОБА_4, його представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до судового засідання не з’явились, хоча про місце дату та час судвоого засідання були повідомлені заздалегідь (а.с. 113-115 том 3 ).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 та ТОВ «Санаторій поділля» - ОСОБА_2 висловив позицію та навів обставини, згідно яких вбачав заявлений відвід не вмотивованим.

Представник відповідача міськрайонної газети «Життєві обрії» - ОСОБА_3 у судовому засіданні також висловив позицію, згідно з якої не вбачав підстав для задоволення відводу.

Заслухавши думки учасників процесуальної дії, дослідивши заяву про відвід та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, за наявності яких, у відповідності до ч. 2 ст. 39 ЦПК України, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.

При цьому, як встановлено правилами ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За загальним правилом, визначеним ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Разом з тим, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються (ч. 5 ст. 40 ЦПК України).

Оскільки на момент подання заяви про відвід в Літинському районному судді Вінницької області здійснює правосуддя лише двоє суддів, відтак суд прийшов до висновку, що розгляд заяви про відвід слід вирішувати головуючим по справі.

Вирішуючи питання про відвід, суд зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували наведені в заяві доводи представника заявника, на які останній посилається, як на правову підставу для відводу головуючого по справі судді, суду надано не було, відтак, наведені аргументи носять характер припущень та суб'єктивних переконань заявника. Наведене ілюструється наступним чином.

Так, у 5-8 абз. заяви про відвід головуючого судді Гопкіна П.В. (а.с. 109-112 том 3) (далі Заява) заявник ОСОБА_5 зазначає, що головуючий у справі на 2,5 години перевищив робочий час Літинського районного суду Вінницької області. Втім, заявником(представником позивача) не взято до уваги, що в судове засідання з'явились свідки явку яких на початку судового засідання було оголошено секретарем судового засідання. Згодом було вирішено порядок дослідження доказів та вирішено допитати свідків.

В ході судового розгляду котрий тривав з 15:13 год. по 18.31 год. 23.08.2018 р. (а.с. 93-107 том 3). було допитано трьох свідків, а присутні учасники процесу не були позбавлені можливості задавати свідкам запитання, що стосуються предмету позову. Окрім того, суд був позбавлений можливості відкласти розгляд справи у зв’язку із закінчення робочого часу, оскільки відповідно до вимог ч.8 ст. 223ЦПК України та ч.4 ст. 240 ЦПК України передбачено, що у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з’явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. Відтак допит свідків та судове засідання проходило в межах процесуальних вимог.

В абз. 9 Заяви зазначається, що існують підстави вважати суддю архизацікавленим у вирішенні справи справи у найкоротші строки, без з’ясування об’єктивної істини.

Пунктом 10 ч.3 ст. 2 ЦПК України передбачено принцип розумності строків розгляду справи судом, котрий спрямований на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. Одночасно ні позивач ОСОБА_4 ні його інший представник – ОСОБА_6 не були позбавлені можливості задавати питання свідкам та іншим учасникам процесу, відтак вищезгадані висновки слід вважати необгрунтованими.

У абз.10 Заяви наведено, що суддя умисно, в інтересах відповідача, втомлював представника позивача ОСОБА_6 надурочною роботою, втім при зверненні із Заявою не зазначено доказів котрі підтверджували б роботу представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 понад встановлену тривалість його робочого часу. У свою чергу під час судового засідання 23.08.2018 р. двічі оголошувались перерви у судовому засіданні, а самим представником позивача ОСОБА_6 не було подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із закінченням його робочого часу.

В 11 абз. Заяви зазначається, що суддя є зацікавленим у вирішенні справи на користь відповідачів.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому, суддя вважається безстороннім, якщо не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Проте представником позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 при зверненні із Заявою зроблено висновок без зазначення будь-яких доказів, як того вимагає міжнародна практика, а тому твердження в цій частині також не може братись до уваги.

Абзаци 12 та 14 містять твердження, що у судовому засіданні 23.08.2018 р. суддею було допущено до участі у справі 5 представників відповідача, коли ж у позивача був лише 1 представник. Наведене твердження також не може розцінюватись, як підстава для задоволення відводу, оскільки процесуальним законодавством прямо не встановленні обмеження щодо кількості представників сторін та їхнього граничнодопустимого співвідношення підчас проведення процесуальних дій. До того ж у судовому засіданні було лише 3 представника відповідачів, на відміну від заявлених 5, зокрема: ОСОБА_2 – котрий представляє інтереси відповідачів ОСОБА_1, ТОВ санаторій «Поділля»; ОСОБА_7 – котра представляє інтереси відповідачів ОСОБА_1, ТОВ санаторій «Поділля»; ОСОБА_3 – котрий представляє інтереси міськрайонної газети «Життєві обрії».

У 13 та 15 абз. Заявник вказує, що суддя не допустив до участі у справі ОСОБА_5 та надав незаконні переваги представникам відповідача при допиті свідків. Вказана обставина також не може братись до уваги, адже вона не підтвердженна будь-якими доказами. У свою чергу у абз. 3 Заяви представник позивача – ОСОБА_5 підтверджує, що зайшов до приміщення у суду о 18:00 год., хоча судове засідання почалось о 15:00 год.

Варта уваги також та обставина, що ні представник позивача ОСОБА_5 ні його довіритель ОСОБА_4 ні інший представник позивача - ОСОБА_6 не порушували питання про допущення до участі у справі ОСОБА_5 у звязку із запізненням останнього до судового засідання на кілька годин. У свою чергу суддею, попри запізнення ОСОБА_5 до назначеного судового засідання, останнього було допущеного до зали суду, він був присутній у судовому засіданні та згідно звукозапису судового засідання о 18:02 год. ОСОБА_5 підтвердив присутність та перепросив за своє запізнення. А відтак твердження викладені у абз.13 Заяви про те, що суддею чинились перешкоди у доступі представника позивача до судового засідання не відповідають дійсності.

Також суд не може взяти до уваги твердження викладене у абз. 24 Заяви, де представник позивача ОСОБА_5 посилається на звукозапис судового засідання, адже до Заяви не долучено будь якого носія із звукозаписом судового засідання. В матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення учасниками зі звукозаписом судового засідання від 23.08.2018 р.

Звертається увага також на ту обставину, що ОСОБА_5 подано заяву про відвід головуючого у справі без попереднього узгодження із позивачем ОСОБА_4

Згідно довіреності серії ННА № 785398 від 17.03.2018 р. ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 бути його представником щодо захисту його прав та законних інтересів в судових органах України. За цією довіреністю представнику надалось право попереднього узгодження процедурних питань, подання та підпису всіх документів (а.с. 157 том 2). Водночас, сама заява про відвід містить підпис лише заявника ОСОБА_5, а зі змісту заяви не вбачається, що останній погодив названу заяву зі своїм довірителем - позивачем ОСОБА_4 Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що сама по собі наявність у осіб, які приймають участь у справі, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи чинному законодавству України не можуть бути підставою, згідно з ст. 36, 39 ЦПК України, для відводу судді.

При цьому, зважаючи на положення ст.44 ч.4 ЦПК України, та неодноразово заявлені відводи суддям під час розгляду даної справи Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам процесу, що відповідно до ст.44 ч.1 п.1, ч.2 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_8 проти Бельгії) (De Cubber v.Belgium), від 26 жовтня 1984 року, у п.26 зазначено, що «Правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».

Оскільки заявником при зверненні із заявою про відвід головуючого судді будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин, які викликають сумнів в неупередженості суду та неможливості прийняття об'єктивного рішення по справі в ході судового розгляду не встановлено та заявником не надано, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_5 про відвід є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню оскільки містить лише оціночні судження самого заявника.

Керуючись ст. ст. 36,39, 40, 240, 258-260, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Поділля», міськрайонної газети «Життєві обрії», про захист честі гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_9