Рішення № 76108071, 29.08.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/913/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судового засідання Голота О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бруслинівської сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1. Вона є єдиною спадкоємицею за заповітом, однак в нотаріальному порядку оформити спадщину на житловий будинок не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому змушена звернутися до суду з вказаним позовом і просить визнати за нею право власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задовольнити.

Представник відповідача Бруслинівської сільської ради Літинського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надали суду листа про розгляд справи без їхньої участі. Позов визнають повністю.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Із копії свідоцтва про смерть (а.с.7) судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Копією свідоцтва про народження позивача (а.с.8) встановлюється факт, що покійний ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 Із копії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.9) встановлено, що позивачка після одруження змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1». Із заповіту (а.с.10) встановлено, що 23.12.2013 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 майно, яке йому буде належати на день смерті. Із копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.11) встановлено, що 01.12.2015 р. здійснено реєстрацію спадкової справи, спадкодавець ОСОБА_3 Із довідки Бруслинівської сільської ради за №118/2-12 від 07.05.2018 р. (а.с.12) встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. на день смерті проживав та був зареєстрований на території Бруслинівської сільської ради в АДРЕСА_1 Літинського району Вінницької області. Разом з ним проживала його дочка ОСОБА_1, яка доглядала батька та поховала. Із довідки Бруслинівської сільської ради за №1528/2-12 від 24.11.2015 р. (а.с.13) встановлено, що згідно записів по господарської книги №2 за 2011-2015 роки власником будинку, господарських будівлеь і споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 Літинського району Вінницької області являється ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Із копії технічного паспорту на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 Літинського району Вінницької області (а.с.14-19) судом встановлено, що стоїть відмітка про відсутність правовстановлюючих документів. Із копії Державного акту (а.с.20) встановлено, що він виданий на ім'я ОСОБА_3 про те, що він є власником земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 Літинського району Вінницької області. Із копії листа з Літинської державної нотаріальної контори за №707/02-14 від 17.05.2018 року (а.с.21) судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно після смерті покійного ОСОБА_3

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в нотаріальному порядку позивач не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за нею право власності на житловий будинок з по господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 Літинського району Вінницької області, оскільки судом встановлено, що вона є спадкоємцем за заповітом і має право на оформлення спадщини.

На підставі ст.ст. 1218, 1225, 1261, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 48, 76, 81, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 31,7 кв.м. літ. «А», веранда літ. «а», ганок, сарай-літня кухня літ. «Б», погріб літ. «п/Б», сарай літ. «В», погріб літ. «п/В», сарай літ. «В1», сарай літ. «В2», сарай літ. «Г», убиральня літ. «Д», огорожа №1, хвіртка №2, ворота №3, ворота №4, огорожа №5, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.