Рішення № 76124344, 27.08.2018, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

27 серпня 2018 року

смт Краснопілля

справа № 578/685/18

провадження № 2/578/291/18

Краснопільський районний суду Сумської області у складі головуючого судді Косар А.І.

за участю секретаря судового засідання Сотнікової І.А.

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника позивача за довіреністю ОСОБА_2

до Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області

про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, -

Суть питання

У липні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із указаним позовом, яким просить визнати за ним право власності на житловий будинок та на господарські будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, по праву спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що є єдиним спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв в установленому законом порядку, а саме шляхом звернення з заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк із дня смерті спадкодавця відповідно до статті 1269 Цивільного кодексу України /далі ЦК/. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, ні за законом ні за заповітом немає. Проте отримати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді домоволодіння на означеною адресою не може, оскільки станом на 29.12.2012 право власності на нерухоме майно за даною адресою не зареєстровано.

Позиції учасників справи

В підготовче засідання учасники справи не з'явилися, але надали суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності: представник позивача заявлені вимоги підтримує, Відповідач не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1

/ас 72, 79/

Обставини спору сторонами визнаються, а тому доказуванню у відповідності до положень статті 82 Цивільного процесуального кодексу України /далі -ЦПК/ не підлягають.

Встановлені обставини та мотиви Суду

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, одна.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, посвідченим 27.11.2008 секретарем виконкому Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області, спадщину прийняв у порядку статті 1269 ЦК у редакції 2004 року ЦК, який діяв на час відкриття спадщини, в результаті чого заведена спадкова справа № 414/2017 від 10.11.2017 до майна померлої.

Постановою приватного нотаріуса Краснопільського районного нотаріального округу Сумської області Вангородського В.В. 03 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на це майно.

/ас 9, 12-13, 22/

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на спадкове майно.

До правовідносин, що виникли необхідно застосувати норми ЦК у редакції 2004 року, так як спадщина після померлої ОСОБА_3 відкрилась після ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно статі 25 ЦК цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті. Таким чином, після смерті особи, органи виконавчої влади не мають права оформляти право власності на об'єкт нерухомості.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно статті 392 ЦК, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до абз. 60 п.3.3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 не належить до самовільного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки господарські /присадибні/ будинки і споруди, прибудови до них, що побудовані до 05 серпня 1992 року.

Більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Не зробив цього і спадкодавець, про що свідчить Довідка-БТІ від 14.05.2018 № 477040, за змістом якої право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 не зареєстровано.

/ас 19/

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Отже, сукупність зазначених вище доказів, досліджених у судовому засіданні, указує на належність ОСОБА_3 на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1.

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Отже, у 1964 році, тобто в період забудови домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_3, у сільській місцевості державна реєстрація об'єктів нерухомості взагалі не передбачалася.

Тому, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, зокрема, у сільській місцевості не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до роз'яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно статті 392 ЦК, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Спадкове домоволодіння складається з житлового будинку (літер А-І за планом), 1964 року побудови з прибудовою (літер а за планом), 1964 року побудови загальною площею 61.2 кв. м., житловою площею 36.3 кв. м., та на господарських будівель: навісу (літер Б за планом), 1990 року побудови, навісу (літер В за планом), 1990 року побудови, сараю (літер Г за планом), 1965 року побудови, сараю (літер Д за планом), 1965 року побудови, кухні (літер К за планом), 1980 року побудови, погребу (літер п/г за планом), 1965 року побудови, вбиральні (літер У за планом), воріт з хвірткою (літер №1 за планом), 2015 року побудови, огорожі (літер №2 за планом), 2015 року побудови, огорожі (літер №3 за планом), 2015 року побудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Факт належності житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 підтверджується довідкою виконкому Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області від 14.06.2018 за № 02-27/484, згідно якої за записами в погосподарській книзі сільської ради за 2016-2020 роки власником будинку в АДРЕСА_1 значилася ОСОБА_3; фотокопіями особового рахунку № 541 погосподарської книги за 2016-2020 роки, особового рахунку ОСОБА_4 погосподарської книги за 2006-2010 роки, де власником домогосподарства значиться ОСОБА_3.

Земельна ділянка загальною площею - 0,44 га, яка розташована за адресок АДРЕСА_2 була передана в приватну власність ОСОБА_3 тридцятою сесією сільської ради 21 скликання від 18.11.1993. Державний акт не виготовлявся.

/ас 20-21, 23-37/

Таким чином, забудови знаходяться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 і інтереси інших осіб при забудові не порушені.

Рішенням виконавчого комітету Краснопільської районної Ради народних депутатів Сумської області від 20.06.1990 № 123 «Про оформлення права власності на житлові будинки в сільській місцевості» будинок АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_3 та рішенням Славгородської сільської ради народних депутатів Краснопільського району Сумської області від 17.11.1993 призначено головою колгоспного двору будинку АДРЕСА_1.

Вартість будівель та споруд відповідно до висновку про вартість майна ТОВ «Консалтингове агентство «Святозаров та партнери» від 20.06.2018 становить 26663 грн.

/ас 38-56/

На даний час право позивача на спадщину за заповітом ніким не оспорене і спадщина не визнана відумерлою, належним відповідачем по даній справі є Славгородська сільська рада Краснопільського району Сумської області, на території якої знаходиться вказане спадкове майно. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому порядку, не має.

Суд вважає, що Право, яке належало ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті. Дане право не відноситься до прав, які не входять до складу спадщини, це право в порядку спадкування перейшло до позивача, котрий є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вказане домоволодіння в нотаріальній конторі не може, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За викладеного, зважаючи на визнання відповідачем позову, яке приймається Судом, оскільки не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, Суд дійшов висновку, що іншим (крім судового) шляхом захистити право позивача неможливо, тому вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, по праву спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача за довіреністю ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок (літер А-І за планом), 1964 року побудови з прибудовою (літер а за планом), 1964 року побудови загальною площею 61.2 кв. м., житловою площею 36.3 кв. м., та на господарські будівлі: навіс (літер Б за планом), 1990 року побудови, навіс (літер В за планом), 1990 року побудови, сарай (літер Г за планом), 1965 року побудови, сарай (літер Д за планом), 1965 року побудови, кухню (літер К за планом), 1980 року побудови, погріб (літер п/г за планом), 1965 року побудови, вбиральню (літер У за планом), ворота з хвірткою (літер №1 за планом), 2015 року побудови, огорожу (літер №2 за планом), 2015 року побудови, огорожу (літер №3 за планом), 2015 року побудови, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, по праву спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. І . Косар