Постанова № 76106200, 27.08.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

___________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. Справа № 914/1901/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", б/н від 05.07.2018р. (вх. № 01-05/2050/18 від 09.07.18)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.06.2018р. (головуючий суддя Пазичев В.М., судді Іванчук С.В. та Манюк П.Т.)

у справі № 914/1901/15

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Львів-Рудно

суб'єкт оскарження: Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України, м. Львів

про: зобовязання виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 року № 96 р/к, стягнення 60 000 грн. штрафу та 59 400 грн. пені.

за участю представників:

від позивача: Рібун Р.В.

від відповідача: Оленюк С.Л

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_2

від Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2018 року скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України в справі № 914/1901/15 - задоволено..

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 25.06.2018р. у справі №914/1901/15 та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволені скарги Антимонопольного комітету України на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України в справі № 914/1901/15. При цьому, апелянт зазначив, що Постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.10.2016 р. відкрито виконавче провадження № 52649527 з примусового виконання наказу № 914/1901/15, виданого 22.07.2016 р. Господарським судом Львівської області про зобов'язання ПАТ «Львівобленерго» виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 р. № 96 р/к.

ПАТ «Львівобленерго», згідно платіжного доручення № 28662 від 29.12.2016 р., сплатило на депозитний рахунок Сихівського ВДВС м. Львів 150807,82 грн., в т.ч.: штраф у розмірі 60000 грн. та пеню у розмірі 59400 грн. в користь Державного бюджету України; 10 % виконавчого збору, що становить 11940 грн. та витрат 192,68 грн., пов'язаних із провадженням виконавчих дій; виконавчий збір у розмірі чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 5800 грн. та витрат 192,68 грн., повязаних з провадженням виконавчих дій; на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - судовий збір на суму 4327,20 грн. - за розгляд касаційної скарги, 3 966,60 грн. - за розгляд апеляційної скарги та 3606,00 грн. - за розгляд справи у суді першої інстанції; 10 % виконавчого збору, що становить 1189,98 грн. та витрат 192,68 грн., пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

За твердженням боржника, ПАТ «Львівобленерго», привело взаємовідносини з споживачем у відповідність до правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 і Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої, внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562, а саме обґрунтувало донарахування вартості електричної енергії в розмірі 17788,24 грн. споживачу ОСОБА_2, на підставі Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 26.07.1999 р. № 1357 і Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої, внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562, а тому, вказана сума стягнута з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Львівобленерго» рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі № 462/4859/14-ц.

Про фактичне виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом (наказом № 914/1901/15, виданим 22.07.2016 р. Господарським судом Львівської області (з врахуванням роз'яснення рішення Господарським судом Львівської області від 26.10.2015 р., згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 11.11.2016 р. у справі № 914/1901/15) та виправлених описок ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 р. у справі № 914/1901/15 в редакції постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 р. у справі № 914/1901/15, про зобов'язання ПАТ «Львівобленерго» виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 р. № 96 р/к, про сплату 60000 грн. штрафу, 59400 грн. пені, 11899,80 грн. судового збору, виконавчих зборів, витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, ПАТ «Львівобленерго» повідомило Сихівський відділ Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області листом № 112-0098 від 04.01.2017 р.

Крім цього, апелянт зазначає, що згідно протоколу засідання комісії ПАТ «Львівобленерго» № 1 від 02.02.2017 р., копія якого була скерована до Сихівського відділу Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, комісія ПАТ «Львівобленерго» вирішила на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. у справі № 914/1901/15 за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, виконати рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМКУ № 96 р/к від 23.12.2014 р.: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді дії (необґрунтоване донарахувапня вартості та обсягу електричної енергії споживачу), що може призвести до ущемлення інтересів споживача (ОСОБА_2С.), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та привести взаємовідносини з споживачем (ОСОБА_2 ) у відповідність до Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 і Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, що затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562, шляхом сторнування нарахування вартості та обсягу електричної енергії споживачу ОСОБА_2 в розмірі 17788,24 грн., в зв'язку із фактичною оплатою ОСОБА_2 та ОСОБА_5, згідно платіжного доручення № 1293267 від 27.05.2015 р. 17788,24 грн. збитків, завданих порушенням Правил користування електричною енергією для населення, нарахованих на підставі акту № 05133 від 17.04.2014 р. на виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі № 462/4859/14-ц за позовом ПАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_2

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ЛОТВ АМКУ заперечив проти її задоволення, при цьому зазначив, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. у справі № 914/1901/15 та постанови Вищого господарського суду України від 34.07.2016 р. у справі № 914/1901/15 видано наказ Господарського суду Львівської області від 22.07.2016 р. у справі № 914/1196/15. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не відбулося.

Враховуючи оцінку дій боржника, що викладена у рішенні адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 23.12.2014 р. № 96 р/к (долучене ЛОТВ АМК України до виконавчого провадження № 52649527), якщо Боржником не знято нарахування (не повернуто) ОСОБА_2 у розмірі 17 788,24 грн., підстави для закінчення виконавчого провадження № 52649527 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. у справі № 914/1901/15 та постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. у справі № 914/1901/15 відсутні.

Отже, позивач стверджує, що постанова Відділу від 22.05.2018 про закінчення виконавчого провадження № 52649527 є неправомірною, оскільки, у виконавчому провадженні № 52649527 відсутні обставини, які б свідчили про фактичне виконання Боржником в повному обсязі рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. у справі № 914/1901/15, яке підлягає виконанню на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 22.07.2016 р. у справі № 914/1196/15.

В судове засідання з'явився представник апелянта, який у своїх поясненнях, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Представник позивача в свою чергу заперечив доводи апелянта, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Третя особа, підтримала доводи позивача в судовому засіданні, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав:

Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів врегульовано, зокрема Законом України «Про виконавче провадження» № 1404.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.

Положеннями ст. 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Крім цього, згідно з ст. 345 ГПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судами встановлено, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. у справі № 914/1901/15 позов задоволено; зобовязано ПАТ «Львівобленерго» виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 року № 96 р/к; стягнуто з ПАТ Львівобленерго на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 60 000,00грн. штрафу та 59 400, 00грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. скасовано. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. залишено без змін.

У постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2016 вказано, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач у вищевказані строки не виконав рішення, не сплатив штраф та не надіслав документи, що підтверджують сплату штрафу, не оскаржив до господарського суду зазначене рішення, а отже рішення ЛОТВ АМК України є чинним і обов'язковим до виконання відповідачем, а тому, на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивачем нараховано пеню за період з 28.03.2015 р. по 01.06.2015 р. на суму 59 400,00 грн. Предметом позову у даній справі є зобов'язання відповідача виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 р. № 96 р/к і стягнення штрафу та пені за його невиконання. У Постанові ВГСУ зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що диспозитивність норми ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає можливість особи оскаржити до суду рішення адмінколегії АМКУ про сплату штрафу за порушення антимонопольного законодавства у передбачений 2-місячний строк та у процесі розгляду справи навести свої доводи і заперечення, щодо цього рішення, а за умов набрання цим рішенням законної сили, господарський суд позбавлений повноважень для його перегляду. Однак, скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд заявив, що за умов існування преюдиційного рішення в цивільній справі № 462/4859/14-ц за позовом ПАТ "Львівобленерго" до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих порушенням Правил користування електричною енергією для населення, яким встановлена вина відповідачів у порушенні ПКЕЕ для населення, підстав для виконання рішення адмінколегії АМКУ від 23.12.2014 р. № 96 р/к, яким визнано необґрунтованим донарахування вартості та обсягу електроенергії споживачу - ОСОБА_2 і послідуючі вимоги про стягнення з ПАТ "Львівобленерго" з цього приводу штрафу і пені - є необґрунтованим.

Разом з тим, імперативністю норми ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що рішення органів АМКУ є обов'язковими до виконання; особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у 2-місячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду; у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи АМКУ стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Частиною 1 ст. 60 зазначеного закону передбачене право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 р. № 15 господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи у розумінні ст.39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу АМКУ.

У Постанові Вищого господарського суду України зазначено, що колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2015 р. підлягає залишенню без змін, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. - скасуванню.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 і постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. видано наказ Господарського суду Львівської області від 22.07.2016 р., яким зобов'язано публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 р. № 96 р/к.

У рішенні адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 р. № 96 р/к встановлено: ПАТ «Львівобленерго» займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом, безпідставно та необґрунтовано провело донарахування неврахованої електричної енергії споживачу (ОСОБА_2С.) на суму 17788,14 гривень із посиланням на Методику; такі дії (необґрунтоване донарахування вартості та обсягу електричної енергії споживачу, що суперечить вимогам Методики) ПАТ «Львівобленерго» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що може призвести до ущемлення інтересів споживача на суму 17788,14 гривень із посиланням на Методику, що може негативно відобразитись на його фінансовому становищі) споживача (ОСОБА_2С.), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. за № 1404, який набрав чинності 05.10.2016 р., визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до п.п. 14, 18, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Постановою суб'єкта оскарження від 22.05.2018 р. виконавче провадження № 52649527 закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У мотивувальній частині постанови суб'єкта оскарження від 22.05.2018 р. вказано лише, що ПАТ «Львівобленерго» повідомив про виконання рішення суду в повному обсязі.

Доказів перевірки суб'єктом оскарження виконання рішення не представлено (надсилання вимог до стягувача з метою встановлення повноти виконання рішення суду; виклик посадових осіб боржника з метою встановлення повноти виконання рішення суду, враховуючи зміст рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 р. № 96 р/к).

Описовий виклад вчинено без з'ясування позиції стягувача та неврахування змісту рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 р. № 96 р/к. У постанові суб'єкта оскарження від 22.05.2018 р. відображення лише суб'єктивної позиції боржника, що не узгоджується із засадами неупередженості та об'єктивності.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки передчасними та безпідставними є висновки суб'єкта оскарження щодо закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", б/н від 05.07.2018р. (вх. № 01-05/2050/18 від 09.07.18) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.06.2018 року у справі №914/1901/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

4. Матеріали справи №914/1901/15 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст виготовлено та підписано 27.08.2018 року

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді Кордюк Г. Т.

Плотніцький Б. Д.