Постанова № 7610171, 26.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2010                                                                                           № 14/398

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –           Солоніна В.М.          

від відповідача –          не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Завод дитячого харчування "Салюс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.10.2009

у справі № 14/398 (суддя

за позовом                               ТОВ "Українська молочна компанія"

                              ВАТ "Завод дитячого харчування "Салюс"

до                                                   

про                                                   стягнення 291481,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Українська молочна компанія” звернулся до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ „Завод дитячого харчування „Салюс” про стягнення заборгованості за договором поставки молока від 20.02.2009 року № 4.

Рішенням Господарського суду міста Києва 09.10.2009 року позовні вимоги були задоволенні повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 276439,35 грн. основного боргу, 11024,08 грн. штрафу, 3040,83 грн. інфляційних втрат, 977 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постановити нове.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:

          20.02.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки молока № 4.

          Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передавати у зумовлені строки покупцеві молоко коров’яче незбиране охолоджене, а покупець в сою чергу зобов’язується приймати сировину та оплачувати її вартість на умовах даного договору.

          Пунктом 2.4 договору передбачено, що документи, що складаються при здійснені поставки сировини згідно договору, повинні відповідати вимогам інструкції „Про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини”, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 1.07.2002 року № 176.

          Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача наданих в судових засіданнях, ТОВ „Українська молочна компанія” на виконання умов договору № 4, поставила ВАТ „Завод дитячого харчування „Салюс” сировину на загальну суму 843017,40 грн.

          Дане підтверджується приймальними квитанціями, що містяться в матеріалах справи № 10 від 01.03.2009 року, № 13 від 01.04.2009 року, № 15 від 01.05.2009 року, № 17 від 01.06.2009 року.

          Відповідач свої зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу за поставлену сировину лише частину коштів.

          Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Таким чином станом на 06.08.2009 року, як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач мав перед ним заборгованість за договором поставки № 4 в розмірі 276439,35 грн.

Факт сплати відповідачем частково коштів на виконання умов договору поставки від 20.02.2009 року підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем належним чином та своєчасно не виконувалися зобов’язання за договором поставки, позивач направляв на його адресу кілька претензій про негайну сплату боргу за поставку сировини.

Відповідачем періодично кошти сплачувалися, проте в повному обсязі так заборгованість ним погашена не була.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведений суду той факт, що він не має заборгованості за спірними договором та розрахувався з позивачем за поставлену ним продукцію в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 276439,35 грн. підлягають повному задоволенню.

Колегією суддів не приймається твердження відповідача про те, що приймальні квитанції не є належним доказом поставки продукції, тому що відповідно до „Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи” належним доказом поставки є товарні накладні за формою № 1-ТН (МС), оскільки згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року № 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, яким затверджена вище вказана інструкція, скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 977 грн. та інфляційні витрати в розмірі 3040,83 грн. за період з 24.06.2009 року по 06.08.2009 року.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата поставленої сировини здійснюється покупцем не пізніше 5 робочих днів з дати поставки партії сировини.

На підтвердження поставки сировини заповнюються та підписуються приймальні квитанції.

Копії приймальних квитанцій, що містяться в матеріалах справи, підписані представниками покупця та скріплені печаткою.

Позивач просив стягнути 3% річних та інфляційні втрати за період лише з 24.06.2009 року по 06.08.2009 року, не дивлячись на те, що відповідачем за партії поставленої продукції, кошти вносилися в порушенням встановлених строків.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, колегія суддів вважає, що вимога ТОВ „Українська молочна компанія” в цій частині підлягає повному задоволенню.

Стосовно інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 року „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні витрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи заявлений позивачем період, необхідно нараховувати лише за липень 2009 року.

Відповідно до повідомлення Державного комітету статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у липні 2009 року становив 99,9 відсотка, тобто в даному випадку, позивач не зазнав збитків від інфляційних втрат, оскільки інфляції за вказаний період не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем інфляційні збитки були нараховані за червень місяць, що є хибним висновком, враховуючи вище зазначений лист Верховного Суду України.

Отже вимога ТОВ „Українська молочна компанія” про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3040,83 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф за порушення строків оплати поставки сировини в розмірі 11024,08 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору за порушення строків оплати покупець зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 3% від середньозваженої простроченої заборгованості за місяць.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           За таких обставин, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Завод дитячого харчування „Салюс” не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 року у справі №14/398 підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод дитячого харчування „Салюс” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 року у справі №14/398 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

” Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод дитячого харчування „Салюс” (04201, м. Київ, вул. Майорова, 2, ЄДРПОУ 21571406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська молочна компанія” (07620, Київська область, Згурівський район, с. Великий Крупіль, вул. Леніна, 11 А, ЄДРПОУ 34099131) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 276439,35 грн. основного боргу, 11024,08 грн. штрафу, 977 грн. 3 % річних.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних витрати в розмірі 3040,83 грн. – відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод дитячого харчування „Салюс” (04201, м. Київ, вул. Майорова, 2, ЄДРПОУ 21571406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська молочна компанія” (07620, Київська область, Згурівський район, с. Великий Крупіль, вул. Леніна, 11 А, ЄДРПОУ 34099131) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення державне мито в розмірі 2884,40 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.”

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 14/398 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді