Постанова № 76068512, 23.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №2-661/11 23.08.2018

Провадження №22-ц/784/1364/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 серпня 2018 року м. Миколаїв

справа № 2-661/11

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Цуркан І.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 19 червня 2018 року під головуванням судді Тихонової Н.С., повний текст якої складений 19 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

14 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль») звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання. Заявник вказував, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2011 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 402880грн.62коп., та з кожного з відповідачів - по 850 грн. державного мита та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

21 лютого 2011 року на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист № 2-661/2011, який 06 квітня 2011 року було пред'явлено до виконання та 14 квітня 2011 року у Корабельному ВДВС Миколаївського МУЮ відкрито виконавче провадження № 25951742. 30 червня 2011 року дане виконавче провадження було закінчено, а виконавчий лист був направлений за належністю до Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ, де 29 липня 2011 року було відкрито виконавче провадження № 28081981.

Як зазначав ПАТ «Райффайзен банк Аваль», 30 січня 2014 року вони звертались до виконавчої служби із заявою про надання інформації щодо поточного стану вказаного виконавчого провадження, проте відповіді так і не отримав. Зазначав, що у лютому 2018 року з Автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України Банку стало відомо, що вказане виконавче провадження було завершено, в зв'язку з чим Банк повторно звернувся до ДВС із запитом про надання інформації щодо поточного стану виконавчого провадження. 06 квітня 2018 року була отримана відповідь Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області про те, що дане виконавче провадження було завершено 29 грудня 2014 року на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а 30 грудня 2014 року виконавчий лист згідно журналу кореспонденції відділу було повернуто ПАТ «Райффайзен банк Аваль». Проте, як вказав заявник, ані копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, ані виконавчий лист до Банку не надходили.

Посилаючись на те, що про втрату виконавчого документу Банк дізнався лише після відповіді Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, а до того часу вважали, що виконавчий документ знаходиться на примусовому виконанні, заявник просив визнати поважними причини пропуску строку пред'явлення до виконання зазначеного виконавчого листа та поновити цей строк і видати дублікат виконавчого листа.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2018 року в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен банк Аваль» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен банк Аваль», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу та постановити нову, якою їх заяву задовольнити.

Вислухавши пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен банк Аваль», суд першої інстанції виходив із недоведеності заявником поважності причин пропуску строку звернення виконавчого листа до виконання, в зв'язку з чим є необгрунтованими вимоги про поновлення строку та видачу дублікату виконавчого листа.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, судом встановлено, що 21 лютого 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованості за кредитним договором в розмірі 402880 грн. 62 коп., державне мито у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 60 грн. з кожного, який 06 квітня 2011 року було пред'явлено до виконання. 14 квітня 2011 року у Корабельному ВДВС Миколаївського МУЮ було відкрито виконавче провадження № 25951742. 30 червня 2011 року дане виконавче провадження було закінчено, а виконавчий лист був направлений за належністю до Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ, де 29 липня 2011 року було відкрито виконавче провадження № 28081981.

Згідно відповіді Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області від 15 березня 2018 року дане виконавче провадження було завершено 29 грудня 2014 року відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення) та виконавчий лист 30 грудня 2014 року був повернутий Банку (згідно журналу реєстрації вихідної кореспонденції за вих. № 60702). Крім того, зазначали, що дане виконавче провадження було знищено за спливом строку зберігання завершених виконавчих проваджень (а.с. 103).

Положеннями п.17.4 Перехідних положень ЦПК України в редакції, діючий на час судового розгляду даної заяви ПАТ «Райффайзен банк Аваль», передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час набрання рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2011 року законної сили та видачі виконавчого листа, за загальним правилом виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (1999 року) в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» № 2677-VІ (далі Закон №2677), який набрав чинності з 8 березня 2011 року, строк пред'явлення виконавчих документів до виконання складає один рік, якщо інше не передбачено законом. Обчислення цього строку починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

З 5 жовтня 2016 року набула чинності редакція Закону «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі- Закон №1404).

Відповідно до статті 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років (виключення складають посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган). Початком перебігу строку пред'явлення виконавчого документа, виданого за судовим рішенням, до виконання є наступний день після набрання рішенням законної сили. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

За змістом пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 трирічний строк пред'явлення виконавчих документів до виконання розповсюджено і на виконавчі листі, видані до набрання чинності цим законом.

За такого, судом першої інстанції правильно встановлено, що такий трирічний строк розповсюджується і на пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого 21 лютого 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості і цей строк на час звернення Банку до суду з даною заявою пропущено.

Право на звернення із заявою про поновлення такого строку передбачено частиною 6 статті 12 Закону №1404.

За правилами ч.1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Обґрунтовуючи підстави для видачі дубліката виконавчого документа та поновлення строку Банк посилався на те, що виконавчий лист було втрачено з незалежних від нього обставин. А саме, у лютому 2018 року представником банку згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України було встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів по вищевказаній цивільній справі завершено та лист повернутий стягувачу. Про втрату виконавчого документу Банк дізнався лише після відповіді з Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області від 15 березня 2018 року, а до того вважав, що виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні. Вказували, що ані постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, ані оригінал виконавчого листа на адресу Банку не надходили.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист був пред'явлений ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до виконання в квітні 2011 року, а із запитом про хід виконавчого провадження вперше звернувся до ДВС 30 січня 2014 року. Відповіді ДВС на даний запит Банку матеріали справи не містять. Також відсутні докази відмови ДВС у наданні Банку зазначеної інформації. Повторно запит про хід виконання виконавчого провадження направлено до ДВС лише 14 лютого 2018 року.

На думку колегії суддів, заявник, як стягувач у виконавчому провадженні, мав об'єктивну можливість цікавитись стадією виконавчого провадження, своєчасно вчиняти процесуальні дії як з отримання оригіналу чи дублікату судового наказу, так і пред'явлення його до виконання.

Обставин, які б унеможливлювали своєчасне ознайомлення стягувачем з матеріалами виконавчого провадження, яке зберігалось три роки після його завершення, судом не вбачається.

Отже, Банком не доведено, що строк на пред'явлення виконавчого листа для виконання був ним пропущений з поважних причин.

Вказане свідчить, що зазначені заявником причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не можна вважати поважними. Тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, що вірно констатував і суд першої інстанції.

Відсутність підстав для поновлення цього строку позбавляє змісту і вирішення питання про наявність підстав для видачі ПАТ «Райффайзен банк Аваль» дубліката виконавчого листа, в тому числі, і щодо доведеності його втрати, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у видачі дублікату виконавчого листа також є правильним.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилання апеляційної скарги на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання Банком не пропущений, оскільки фактично виконавчий лист ними від ДВС не був отриманий, є безпідставними з огляду на дату повернення виконавчого листа Ленінським (нова назва - Інгульським) ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області - 30 грудня 2014 року (за вих. № 60702 згідно журналу реєстрації вихідної кореспонденції - а.с. 103), а, отже, цей строк станом на 01 січня 2018 року вже сплив. До того ж, це твердження апелянта суперечить змісту заяви Банку про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, з якою він звернувся до суду 14 травня 2018 року.

При цьому доводи апляційної скарги про те, що Банк не звернув своєчасно виконавчий лист до виконання через те, що він був втрачений при пересилці з ДВС, що з'ясовано Банком тільки в квітні 2018 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі обставини були встановлені після спливу строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та не спростовує байдужого ставлення Банку щодо виконання судового рішення.

Отже, заявник мав об'єктивну можливість цікавитись стадією виконавчого провадження, своєчасно вчинити процесуальну дію як з отримання дублікату виконачого листва, так і пред'явлення його до виконання до 1 січня 2018 року.

З огляду на викладене, посилання апеляційної скарги на помилковість висновків суду про неповажність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - не можуть бути прийняті до уваги.

Доводи апеляційної скарги про передбачену Конституцією України обов'яковість судових рішень та практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на виконання судового рішення є невід'ємною частиною права на справедливий суд, що передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки, встановивши конкретні обставини даної справи, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства, в зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»- залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в частині вирішення вимог про видачу дублікату може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: В.В. Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

__________

Повний текст постанови складено 27 серпня 2018 року