Ухвала суду № 76061008, 20.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1034/18 Справа № 189/1169/18 Слідчий суддя - Лукінова К.С. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, судді – доповідача Мазниці А.А.

суддів Джерелейко О.Є., Іванової А.П.

при секретарі Москаленко В.В.

за участю:

прокурора Кузнецова П.О.

представників третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_5

слідчого Максимової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП «НВП ТЕРРАКОТА» на ухвалу слідчого судді Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 р. про арешт майна,-

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі, з урахуванням її доповнення, представник ПП "НВП ТЕРРАКОТА" порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження та скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2018 р. про арешт майна, з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна – відмовити.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 25.07.2018 р. було задоволене клопотання слідчого СВ Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна, накладений арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ПП "НВП ТЕРРАКОТА", розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке Шосе, 1, встановивши заборону його відчуження та вчинення із ним будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що з наданих доказів вбачається, що за короткий проміжок часу відбулися дії з перереєстрації всупереч існуючій забороні права власності на вищевказане майно з ТОВ "Метал-Корт" на фізичну особу ОСОБА_6, а з нього - на ПП "НВП ТЕРРАКОТА", що може свідчити про намагання приховування даного майна, що є речовим доказом, та про необхідність накладення на нього арешту з метою збереження як речового доказу.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, з урахуванням її доповнення, представник ПП "НВП ТЕРРАКОТА" зазначає, що рішення слідчого судді є необґрунтованим та незаконним.

Так, у даному кримінальному провадженні предметом досудового розслідування є дії державного реєстратора, відомості про причетність до вчинення будь-якого злочину службових осіб ПП "НВП ТЕРРАКОТА" відсутні, а повідомлення про підозру не пред'явлене жодній особі, що свідчить про передчасність арешту майна та відсутність підстав для обмеження прав будь-яких інших осіб, ніж державний реєстратор.

Вказує, що всупереч висновкам суду ОСОБА_7 з 22.03.2018 р. не є засновником ТОВ "Метал-Корт" та її права не могли бути порушені у зв'язку з перереєстрацією права власності на вказане майно.

Зазначає про відсутність у клопотанні слідчого вказівки на мету арешту, належного і достатнього обґрунтування необхідності у ньому, наявності ризиків відчуження, пошкодження, псування, знищення, перетворення відповідного майна, та про неможливість встановити з його змісту, чи входить ПП "НВП ТЕРРАКОТА" за своїм процесуальним статусом до кола осіб, майно яких може бути арештоване.

Крім того вказує, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не були чітко визначені підстави для арешту майна, не перевірена належним чином версія слідства про те, що майно ПП "НВП ТЕРРАКОТА" є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, та в цілому не наведені належні та достатні мотиви прийняття такого рішення.

Зазначає, що ПП "НВП ТЕРРАКОТА" є законним та добросовісним набувачем майна, на яке накладений арешт, що підтверджується зокрема висновками, викладеними в ухвалі слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 01.08.2018 р., а отже це майно не може вважатися таким, що набуте злочинним шляхом. Також, на думку апелянта, при накладенні арешту не було дотримане пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, і порушений баланс між загальним інтересом суспільства та правами конкретної особи, в даному випадку - ПП "НВП ТЕРРАКОТА".

Заслухавши суддю-доповідача; представників ПП "НВП ТЕРРАКОТА", які апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з викладених у ній підстав; прокурора та представників потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_7, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність; слідчого, яка надала пояснення з приводу необхідності та підстав накладання арешту на майно ПП "НВП ТЕРРАКОТА"; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 25.07.2018 р., колегія суддів приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази отримання представниками ПП "НВП ТЕРРАКОТА" її копії у межах строку апеляційного оскарження, та вважає за необхідне з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя та на апеляційне оскарження судового рішення, що стосується його прав та інтересів, вказаний строк – поновити в порядку ст. 117 КПК України, апеляційну скаргу розглянути по суті.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги представника ПП "НВП ТЕРРАКОТА", колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів, об’єктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення полягає у тому, що державний реєстратор Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, зловживаючи службовим становищем, умисно здійснив реєстрацію майнових прав на нерухоме майно, співвласником якого є ОСОБА_8, за іншою особою, чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам заявниці ОСОБА_7, вчинивши своїми вказаними діями кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Таким чином, є достатні підстави для висновку, що вказане нерухоме майно є об'єктом кримінально протиправних дій, та може бути використане для доказування обставин, які згідно ст. 91 КПК України встановлюються у кримінальному провадженні, зокрема розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У даному випадку вказана обставина є особливо вагомою зважаючи на те, що істотність заподіяної шкоди є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що нерухоме майно, на яке був накладених арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді, відповідає критеріям ст. 98 КПК України щодо речового доказу, а отже арешт на нього був накладений з дотриманням вимог закону. Також приймається до уваги, що постановою слідчого від 31.07.2018 р. вказане майно було визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, а в ухвалі слідчого судді прямо зазначено, що арешт накладається з метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що майно, на яке був накладених арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді, не може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним.

Інші доводи апеляційної скарги висновку колегії суддів про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді не спростовують, оскільки являють собою суб'єктивні думки та оцінки зацікавленої особи та її власне тлумачення положень процесуального закону стосовно оскаржуваного судового рішення.

Так, посилання апелянта на те, що предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні є дії державного реєстратора, але не службових осіб ПП "НВП ТЕРРАКОТА", відомості про причетність яких до вчинення будь-якого злочину відсутні; на те, що повідомлення про підозру не пред'явлене жодній особі; на те, що ПП "НВП ТЕРРАКОТА" є законним та добросовісним набувачем майна, на яке накладений арешт, що підтверджується зокрема висновками, викладеними в ухвалі слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 01.08.2018 р., а отже це майно не може вважатися таким, що набуте злочинним шляхом, - не грунтуються на законі, оскільки за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Не вдаючись до обговорення питання про наявність уПП "НВП ТЕРРАКОТА" статусу добросовісного набувача вищезазначеного майна, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до процесуального закону арешт із вказаною метою може бути накладений і на майно добросовісного набувача та/або юридичної особи, службові особи якої непричетні до розслідуваного злочину, як не перешкоджає такому арешту і відсутність у кримінальному провадженні повідомлення про підозру.

Доводи апелянта щодо відсутності ризиків відчуження, пошкодження, псування, знищення, перетворення майна, підданого арешту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони мають характер загальних міркувань, в той час як згідно матеріалам справи після скасування 27.06.2018 р. державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області обтяження, накладеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2018 р., у той самий день тим самим реєстратором перехід права власності на вищевказане майно був зареєстрований ще двічі - до громадянина ОСОБА_6, а після цього до ПП "НВП ТЕРРАКОТА".

Посилання апелянта на те, що при накладенні арешту не було дотримане пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, і порушений баланс між загальним інтересом суспільства та правами конкретної особи, в даному випадку - ПП "НВП ТЕРРАКОТА", - є лише його суб'єктивною оцінкою, як і доводи щодо невідповідності клопотання слідчого про арешт майна вимогам процесуального закону. Разом з тим, у випадку перебування майна ПП "НВП ТЕРРАКОТА" під контролем держави понад розумно необхідний для досягнення мети арешту строк, власник вказаного майна не позбавлений можливості порушити питання про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційної скарги представника ПП "НВП ТЕРРАКОТА" не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Строк апеляційного оскарження – поновити.

Апеляційну скаргу ПП «НВП ТЕРРАКОТА» – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 р. про арешт майна – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10