Постанова № 76051525, 15.08.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 425/3067/17

Провадження № 22ц/782/540/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання: Подрябінкіна Я.Г.

представника відповідача: ОСОБА_2

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 травня 2018 року (суддя Москаленко В.В., дата складання повного тексту рішення - 11 травня 2018 року) у справі 425/3067/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в :

17 листопада 2017 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору кредиту № 565/17-ПК42/06 від 05 травня 2006 року.

Станом на 28 серпня 2017 року зазначена заборгованість склала загальну суму 5.588,82 долара США (еквівалент за курсом НБУ станом на 28.08.2017 року - 142.769,65 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 3.325,40 доларів США (еквівалент 84.949,27 гривень); заборгованість за відсотками – 1.315,94 доларів США (еквівалент 33.616,45 гривень); пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 649,65 доларів США (еквівалент 16.595,69 гривень); пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 297,83 доларів США (еквівалент 7.608,24 гривень). Позивач також просив стягнути з відповідача понесені банком судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2.141,54 гривень.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 травня 2018 року позов задоволено повністю. З ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 565/17-ПК42/06 від 05 травня 2006 року у розмірі 5.588, 82 доларів США, що станом на 28.08.2017 року еквівалентно за курсом НБУ- 142.769,65 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив: скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову у позові.

За узагальненими доводами апеляційної скарги суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги Додаткову угоду від 10 червня 2010 року, про укладання сторонами якої не доведено. Наданий позивачем розрахунок не відповідає даним первісного документа - особового рахунку, згідно з яким останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідач здійснив 09 березня 2010 року. Суд першої інстанції помилково не застосував позовну давність, оскільки неправильно визначився з початком її перебігу.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 05 травня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») як кредитором та відповідачем, як позичальником, укладено Договір кредиту № 565/17-ПК 42/06 за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 10.000,00 доларів США зі сплатою 12,0 % річних за перший рік з подальшим щорічним переглядом, щомісячним погашенням заборгованості в сумі не менше 120,00 доларів, до повного погашення боргу з кінцевим терміном поверненням до 05 травня 2013 року (а. с. 8-12).

Відповідач ОСОБА_3 кредитні кошти отримав та на протязі певного строку здійснював погашення заборгованості.

Повністю задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав встановленими обставини укладання сторонами 10 червня 2009 року Додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 565/17-ПК 42/06 від 05 травня 2006 року. Хоча надана позивачем копія такої угоди не містила підписів сторін, місцевий суд визнав її належним доказом. Посилаючись на пояснення представника позивача про залишення паперових матеріалів кредитної справи на тимчасово непідконтрольній українській владі території міста Луганська та враховуючи здійснення відповідачем виплат по кредиту до квітня 2015 року, місцевий суд вважав, що укладення Додаткової угоди між сторонами мало місце. Суд першої інстанції відмовив відповідачу у застосуванні строку позовної давності, посилаючись на доведеність обставин погашення ОСОБА_3 кредитної заборгованості аж до 09 квітня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погоджується з огляду на таке.

Під час судового розгляду предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається (статті 12 та 13 ЦПК України), у судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 77, 78 ЦПК України).

За відсутністю повного тексту та підписів сторін наявна в матеріалах справи (а. с. 13) копія Додаткової угоди № 1 від 10 червня 2009 року, вимогам щодо належності та допустимості доказів не відповідає, а тому встановлених судом першої інстанції обставин її укладання 10 червня 2009 року не підтверджує. Отже, правовідносини сторін врегульовано положеннями Договору кредиту № 565/17-ПК42/06 від 05 травня 2006 року, укладення якого не оспорюється.

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За змістом статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Пунктом 1.1.1. Договору № 565/17-ПК42/06 встановлено, що погашення суми основної заборгованості буде здійснюватися щомісячно до 05 числа місяця, починаючи з червня 2006 року, заборгованість по кредиту погашається в сумі не менше 120,00 доларів США до повного погашення боргу з кінцевим терміном погашення до 05 травня 2013 року.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочій день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, процент нараховуються з розрахунку факт/360.

Сторони Договору кредиту № 565/17-ПК42/06 встановили як строк дії цього договору (з 05 травня 2006 року до 05 травня 2013 року), так і зобов’язання позичальника ОСОБА_3 здійснювати погашення кредиту щомісячно до 05 числа місяця, починаючи з червня 2006 року в сумі не менше 120,00 доларів США до повного погашення боргу з кінцевим терміном поверненням до 05 травня 2013 року.

Оскільки умовами Кредитного договору № 565/-ПК42/06 були передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізували обов’язок ОСОБА_3 повернути весь борг частинами та встановлювали самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право ПАТ «Укрсоцбанк» було порушене з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

У письмових запереченнях від 26 лютого 2018 року представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що строк дії договору закінчився 05 травня 2013 року, а з вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду у листопаді 2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку давності.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права про позовну давність з огляду на таке.

05 травня 2013 року закінчився строк дії Договору кредиту № 565/17-ПК42/06 від 05 травня 2006 року. На підтвердження заборгованості за кредитом позивач надав суду Розрахунок ( а.с.16-21), а також виписку про рух коштів на рахунку ОСОБА_3, відкритого у зв'язку з укладенням Договору кредиту. Зазначена виписка уявляє собою велику за обсягом роздруківку на перфорованому папері, яка приєднана до матеріалів справи окремим додатком.

Суд апеляційної інстанції провів вибіркову перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 16 - 23) з даними виписки з особового рахунку № 22373150000194. За результатами співставлення даних документів встановлено, що останній платіж на погашення строкової заборгованості ОСОБА_3 здійснив 07 жовтня 2013 року (виписка по особовому рахунку № 22373150000194 від 07.10.2013 року співпадає з даними розрахунку). На погашення простроченої заборгованості такий платіж було зроблено відповідачем 26 травня 2014 року (виписка по особовому рахунку № 22373150000194 від 07.10.2013 року співпадає з даними розрахунку).

Висновок суду першої інстанції про те, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 здійснив 09 квітня 2015 року виписками по особовому рахунку за період з квітня 2015 року по 06 травня 2015 року не підтверджується.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України, п еребіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 17 листопада 2017 року, пропустивши таким чином трирічний строк позовної давності, якій з урахуванням здійсненого 26 травня 2014 року ОСОБА_3 платежу, розпочався з 27 травня 2014 року та закінчився 27 травня 2017 року.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом - 3.325,40 доларів США (еквівалент 84.949,27 гривень) та відсотками – 1.315,94 доларів США (еквівалент 33.616,45 гривень) підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Б анки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Вищевказаною нормою закону встановлено, що мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями вводиться у дію з 14 квітня 2014 року.

Відповідач ОСОБА_3 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке є місцем виконання Договору кредиту від 05 травня 2006 року.

Згідно з Розпорядженнями КМУ № 1053-р від 30.10.2014 року (втратило чинність 02.12.2015 року) та № 1275-р від 02.12.2015 року, місто Рубіжне Луганської області входило та входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, немає підстав для стягнення за Договором кредиту № 565/17-ПК42/06 від 05 травня 2006 року нарахованої позивачем після 14 квітня 2014 року и до 28 серпня 2017 року пені за несвоєчасне повернення кредиту – 649,65 доларів США (еквівалент 16.595,69 гривень) і пені за несвоєчасне повернення відсотків – 297,83 доларів США (еквівалент 7.608,24 гривень). У частині заявлених вимог про стягнення з ОСОБА_3 пені, позов ПАТ «Укрсоцбанк» не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Рубіжанського міського суду від 03 травня 2018 року підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення нарахованої станом на 28 серпня 2017 року заборгованості за Кредитним договором № 565/17-ПК42/-6 від 05 травня 2006 року.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 3.212,31 копійка на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, статтями 381, 382, 384, 38-391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рубіжанського міського суду від 03 травня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 565/17-ПК42/06 від 05 травня 2006 року станом на 28 серпня 2017 року відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 3.212 гривень 31 копійку на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складання повного тексту постанови - 20 серпня 2018 року .

Головуючий: Орлов І.В.

Судді: Авалян Н.М.

ОСОБА_4.