Постанова № 76051530, 23.08.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 428/9529/17

Провадження № 22ц/782/381/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді - доповідача Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання : Подрябінкіна Я.Г.,

представника відповідача: ОСОБА_2

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2018 року (суддя Юзефович І.О., дата складання повного тексту рішення не зазначена) у справі № 428/9529/17 за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

05 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» з позовом в якому просив суд стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 14.318,32 гривень; середній заробіток за період затримки розрахунку за період з січня 2017 року по вересень 2017 року в сумі 18.980,00 гривень. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що тривалий час він працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». 24 травня 2017 року ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю (КЗпП) України за власним бажанням. Порушуючи вимоги трудового законодавства, відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при його звільненні, що змусило ОСОБА_3 звернутися за судовим захистом.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плати у розмірі 14.318,32 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 травня 2017 року по 05 вересня 2017 року в розмірі 17.321,54 гривень (сума визначена без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню відповідно до закону).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За узагальненими доводами апеляційної інстанції місцевий суд не взяв до належної уваги Науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року, який повністю підтверджує відсутність вини відповідача у невиплаті всіх сум, що належали позивачу на час його звільнення з роботи. Відповідач вважав, що доведеність матеріалами справи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є підставою для звільнення ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від встановленої статтею 117 КЗпП України відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, с уд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач не оскаржував судове рішення щодо задоволення вимоги позивача про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 14.318,32 гривень. У зазначеній частині рішення місцевого суду не є предметом апеляційної перевірки.

Разом із апеляційною скаргою відповідач подав додаткові письмові докази, які до суду першої інстанції не подавалися. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Докази неможливості подання до суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги письмових документів з причин, що об’єктивно не залежали від відповідача, не надано. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначені письмові докази не приймає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що затримка у виплаті належних позивачу сум сталася з вини ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». Про відсутність своєї вини у не проведенні повного розрахунку з працівником у день його звільнення, відповідач не довів.

Апеляційний суд погоджується з правильністю такого висновку з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» слюсарем контрольно-вимірювальних приладів і автоматики Цеху виробництва аміачної селітри. Наказом голови правління товариства № 0193-КП від 24 травня 2017 року позивача звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.9).

У визначені статтею 116 КЗпП України строки, розрахунок з позивачем відповідач не провів. Безспірна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 14.318,32 гривень, яка належала до виплати ОСОБА_3 на час його звільнення, станом на 16 січня 2018 року залишалася невиплаченою (а.с.52).

28 листопада 2017 року за № 3800/2/21-10.2 Торгово-промисловою палатою України відповідачу був наданий Науково-правовий висновок згідно з яким, унеможливлення виконання Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» передбаченого частиною 1 статті 47, частиною 1 статті 83 і статтею 116 КЗпП України обов'язку щодо проведення розрахунок з кожним звільненим 25 травня 2017 року працівником, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25 травня 2014 року по 22 липня 2014 року), міста Первомайськ, міста Щастя (Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська - 330 кВ, що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо (а. с. 35-50).

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, в ласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 617 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Відповідно до абзацу третього частини 3 статті 14 Закону України № 671/97- вр «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі ЗУ № 671/97-вр), Торгово-промислова палата (далі ТПП) України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 14-1 ЗУ № 671/97-вр, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до статті 10 Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Апеляційний суд погоджується з правильністю висновку місцевого суду про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року за № 3800/2/21-10.2 не є достатнім доказом, який безумовно підтверджує настання для ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо виконання передбачених законодавством України про працю обов'язків роботодавця при звільненні працівників. Інших доказів на підтвердження відсутності такої вини відповідач суду першої інстанції не надав. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за несвоєчасне та неповне проведення розрахунку з працівником при його звільненні.

Про те, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» проявляло дієву стурбованість з приводу виконання встановленого статтею 47 КЗпП України обов’язку щодо проведення розрахунку з ОСОБА_3 при звільненні, тобто обставини відсутності вини за статтею 117 КЗпП України відповідач не довів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375, статтями 381,382, 384, статтями 390-391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін, а скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складання повного тексту постанови – 23 серпня 2018 року .

Суддя-доповідач: ОСОБА_4

Судді: Н.М. Авалян

ОСОБА_5