Постанова № 76050398, 21.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/9059/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Миколаєць І.Ю.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/5550/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року, ухвалене у складі судді Миколаєць І.Ю. в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Посилається на те, що 17.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/3279, за яким банк надав останньому кредитні кошти в сумі 99 900, 00 дол. США 00 центів з кінцевим терміном погашення заборгованості до 16.04.2022 року із сплатою 12,25 % річних. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 89355,00 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 82650,17 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 509801,07 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 793812,51 грн.

Крім того, 04.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/358-С. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 68389,97 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 70270,81 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 623327,42 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 585864,69 грн.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/3279 укладеним 17.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, яка станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 89355,00 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 82650,17 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 509801,07 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 793812,51 грн., а також заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/358-С укладеним 04.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, яка станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 68389,97 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 70270,81 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 623327,42 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 585864,69 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 154825,69 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що ухвалюючи рішення за відсутності відповідача, суд допустив порушення принципу змагальності, оскільки позбавив відповідача можливості скористатись своїм правом на подання заяви про застосування строків позовної давності. Зазначає, що останнє погашення боргу за договорами було здійснено відповідачем у 2008 році, а позовна заява подана до суду у 2016 році, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Позивачем до позовної заяви не додано докази утворення суми заборгованості за кредитом. Крім того, згідно позовної заяви сума заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору від 17.04.2007 року становить 85 355 дол. США, натомість відповідно до наданих позивачем розрахунків сума отриманих відповідачем коштів становить 205 360 дол. США, а повернутих 114 397 дол. США 08 центів. Відмова від перегляду заочного рішення призвела до позбавлення відповідача можливості реалізувати свої права, зокрема, подати заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про що клопотав у заяві про перегляд заочного рішення, надати докази, зокрема розрахунки про неправильність нарахування заборгованості, пред'явити зустрічний позов про захист прав споживача, провести експертне дослідження всіх складових фінансової заборгованості відповідача та спосіб її утворення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відзиву на апеляційну скаргу представником позивача не надано.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Посилається на те, що 17.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/3279, за яким банк надав останньому кредитні кошти в сумі 99 900, 00 дол. США 00 центів з кінцевим терміном погашення заборгованості до 16.04.2022 року із сплатою 12,25 % річних. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 89355,00 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 82650,17 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 509801,07 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 793812,51 грн.

Крім того, 04.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/358-С. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 68389,97 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 70270,81 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 623327,42 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 585864,69 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» виконав умови кредитних договорів № 10-29/3279 від 17.04.2007 року та № 030.29-50/358-С від 04.04.2008 року в повному обсязі, проте ОСОБА_1 свої зобов'язання по зазначеним договорам належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 17.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/3279, за яким банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 99 900, 00 дол. США 00 центів з кінцевим терміном погашення заборгованості до 16.04.2022 року із сплатою 12,25 % річних згідно графіку повернення кредиту, передбаченим п.1.1.1 Договору (а.с.15-17), а ОСОБА_1 зобов'язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користування отриманими коштами.

Згідно п.1.2 кредитного договору кредит надавався відповідачу на поточні потреби.

Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі надавши відповідачу кредит, що підтверджується заявами на видачу готівки (а.с.21-28).

Протягом дії кредитного договору ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував залишок заборгованості по кредиту та відсотки за користування кредитом.

Згідно розрахунку наданого позивачем заборгованість станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 89355,00 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 82650,17 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 509801,07 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 793812,51 грн.

Судом встановлено, що 04.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»,правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про наданння відновлювальної крединої лінії № 030.29-50/358-С, яка станом на 30.05.2016 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 68389,97 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 70270,81 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 623327,42 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 585864,69 грн. (а.с.7-14).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» виконав умови кредитних договорів № 10-29/3279 від 17.04.2007 року та № 030.29-50/358-С від 04.04.2008рокув повному обсязі, проте ОСОБА_1 свої зобов'язання по зазначеним договорам належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

В апеляційному суді представник відповідача підтвердив суду, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитними договорами, що призвело до утворення кредитної заборгованості.

З розміром заборгованості відповідач не згоден, але розрахунку на спростування заборгованості надати не може.

Ухвалюючи рішення за відсутності відповідача, суд допустив порушення принципу змагальності, оскільки позбавив відповідача можливості скористатися своїм правом на подання заяви про застосування строків позовної давності. Останнє погашення боргу було здійснено відповідачем в 2008 році, а позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» подана до суду в 2016 році, тобто, поза межами трирічного строку позовної давності.

Згідно пункту 1.1.1 кредитного договору № 10-29/3279 від 17.04.2007 року кінцевим строком погашення всієї заборгованості за кредитом є 16.04.2022 року.

Згідно п.1.1.2 кредитного договору № 030.29-50/358-С від 04.04.2008 року кінцевим строком погашення всієї заборгованості за кредитом є 03.04.2018 року.

Відповідно до п.4.4 кредитного договору №10-29/3279 від 17.04.2007 року у разі невиконання(неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктом 3.3.2-3.3.6, 3.3.10, 3.3.13-3.3.17. цього договору, протягом більше, ніж 10 робочих днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у кредитному договорі №10-29/3279 від 17.04.2007 року питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній платіж в погашення тіла кредиту та процентів, згідно з графіком, визначеним п.1.1.2. був здійснений 09.10.2008 року, а наступний платіж, який мав би бути внесений до 10 листопада 2008 року, відповідач не здійснив, а тому за визначенням пункту 4.4 строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 10 робочих днів, тобто з 20 жовтня 2008 року.

Інших платежів за вказаним договором відповідачем здійснено не було.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору №030.29-50/358-С від 04.04.2008 року у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктом 3.3.2-3.3.5, 3.3.10-3.3.15 цього договору, протягом більше, ніж 10 робочих днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у кредитному договорі №030.29-50/358-С від 04.04.2008 року питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній платіж в погашення тіла кредиту та процентів згідно з графіком, визначеним п.1.1.1 кредитного договору №030.29-50/358-С від 04.04.2008 року був здійснений 03.10.2008 року, а наступний платіж, який мав бути внесений до 03.11.2008 року відповідач не здійснив, а тому за визначенням пункту 4.4 кредитного договору №030.29-50/358-С від 04.04.2008 року строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 10 робочих днів, тобто з 14 жовтня 2008 року.

Інших платежів за цим договором відповідач не здійснив.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання (повернення усієї суми кредиту) було змінено по кредитному договору №10-29/3279 від 17.04.2007 року на 20.10.2008 року, а по кредитному договору №030.29-50/358-0 від 04.04.2008 року на 14.10.2008 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише 29.06.2016 року, тобто із пропуском строку позовної давності щодо вимог про стягнення тіла кредиту.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач разом із заявою про перегляд заочного рішення подав заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості та відсотків, пені. Дана обставина залишена без уваги судом першої інстанції.

Відмова від перегляду заочного рішення призвела до позбавлення відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, подати заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про що він просив у заяві про перегляд заочного рішення, надати докази, зокрема, розрахунки про неправильність нарахування заборгованості, пред'явити зустрічний позов про захист прав споживача, провести експертне дослідження всіх складових фінансової заборгованості відповідача та спосіб її утворення.

ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, передбачав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 224).

Відповідно до частини другої статті 6 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями (частини перша та друга статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.

Тобто, під час розгляду справи у суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, відправленої поштою, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Відповідно до абзацу 5 частини п'ятої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судомпершої інстанції, лише у разі відсутності відповідача за зареєстрованою адресою її проживання (перебування), вважалося, що судовий виклик або судове повідомлення вручені належним чином.

Як встановлено із матеріалів справи, у матеріалах справи є поштовий конверт, адресований судом відповідачеві, разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутий відділенням поштового зв'язку за закінченням строку зберігання, а не через відсутність відповідача за місцем проживання. У вказаному поштовому відправленні суд повідомляв відповідача про відкриття провадження у справі та про призначення судового засідання на 15 вересня 2016 року.(а.с.38-40).

Крім того, у матеріалах справи є також адресовані відповідачу судові повістки про відкладення розгляду справи на 12.10.2016 року та на 23.11.2016 року, доказів вручення яких відповідачу немає.(а.с.49-50, 51-52).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, не взявши до уваги вимоги частини п'ятої статті 74 чинної на той час редакції ЦПК України, порушив право відповідача знати про час і місце судових засідань (частину другу статті 6 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи цим судом).

Відповідно до частини першої статті 232 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судомпершої інстанції) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

У заяві від 07 лютого 2018 року про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року представник відповідача вказував, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, а також, що відповідач не був належно повідомлений про час і місце судового розгляду, внаслідок чого не зміг реалізувати право подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення. (а.с.79-86).

В судовому засіданні 26 квітня 2018 року розглядалось питання про перегляд заочного рішення суду за заявою відповідача, в якому ОСОБА_1 та його представник надали суду першої інстанції заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3279 від 17.04.2007 року та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №030.29-50/358-С від 04.06.2008 року. (а.с.113-117)

Суд першої інстанції в ухвалі від 26 квітня 2018 року року встановив, що у судові засідання, призначені на 15.09.2016 року, 12.10.2016 року, 23.11.2016 року відповідач не з'явився. Судові повістки повертались до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання. Відповідачем не надано заперечень на позовну заяву, оскільки він згідно довідки № 1023 від 13.02.2017 року Військової частини польова пошта 82830 Міністерства оборони України брав участь в антитерористичній операції з 17.08.2016 року по 02.02.2017 року, отже не знав про пред'явлення до нього позову. Таким чином, суд вважав, що заперечення (відзив) не подані відповідачем з поважних причин. Суд вказав, що у заяві про перегляд заочного рішення відповідач не повідомляє суд і не посилається на будь - який новий доказ, що має суттєве значення для правильного вирішення справи. З цієї підстави суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.

В апеляційній скарзі відповідач повторно вказав на те, що не був належно повідомлений про час і місце судового розгляду справи, а тому не зміг реалізувати право на подачу заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Вказане порушення суд першої інстанції міг виправити задовольнивши заяву про перегляд заочного рішення. Проте в ухвалі від 26 квітня 2018 року суд встановивши поважність причини неявки відповідача на судові засідання через неналежне його повідомлення про час і місце розгляду справи, не визначивши початок перебігу позовної давності за вимогами позивача про стягнення процентів і пені, заяву про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у розгляді справи. Судові повістки повертались до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання у судові засідання призначені на 15.09.2016 року, 12.10.2016 року, 23.11.2016 року (а.с.38-40, 49-50,51-52).

Згідно довідки №1023 від 13.02.2017 року Військової частини Міністерства оборони України відповідач брав участь в антитерористичній операції з 17.08.2016 року по 02.02.2017 року, тобто не знав про пред'явлення до нього даного позову.

Відповідно до ч.3.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідач не був належно повідомлений судом про час і місце розгляду справи, не брав участі у судовому розгляді, заявляв про застосування позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення суду, заявив про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним прийняти заяву відповідача про застосування позовної давності та застосувати позовну давність у даній справі.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи застосування апеляційним судом позовної давності до вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2018 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Желепа О.В.

Іванченко М.М.