Постанова № 76037913, 22.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/1001/16-ц 22.08.2018

Провадження №22-ц/784/1378/18

Справа № 485/1001/16-ц

Провадження №22-ц/784/1378/18 Головуючий у першій інстанції Кобзар Ю.Ю.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Богуславською О.М.,

за участю: прокурора - Цвікілевич Н.В.,

відповідача та представника третьої особи - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року , ухваленого під головуванням судді Кобзаря Ю.Ю. в залі суду в місті Снігурівка Миколаївської області о 14 годині 15 хвилин із складанням його повного тексту по справі

за позовом

Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури

(далі - прокурор)

в інтересах держави

до Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області

(далі - Снігурівська РДА),

ОСОБА_3,

Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Куйбишевське»

(далі- ПОСП «Куйбишевське»),

треті особи - Фермерське господарство «Куйбишевське»

(далі - ФГ «Куйбишевське»),

Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області

(далі - ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області)

про визнання незаконним та скасування розпоряджень,

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення,

В С Т А Н О В И Л А:

3 серпня 2016 року Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави з позовною заявою до Снігурівської РДА, ОСОБА_3, ПОСП «Куйбишевське», третя особа ФГ «Куйбишевське» про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути їх у власність держави.

Позивач зазначав, що розпорядженням Снігурівської РДА № 544-р від 26 жовтня 2012 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району.

Розпорядженням Снігурівської РДА №706-р від 25 грудня 2012 року такий проект землеустрою був затверджений та ОСОБА_3 передано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 439,6032 га, у т.ч. 334,075 га ріллі (з них 238,8675 га не витребувані паї) та 105,5282 га пасовищ.

На підставі цього розпорядження між Снігурівською РДА та ОСОБА_3 як орендарем 27 грудня 2012 року укладено договір оренди земельних ділянок та за актом приймання-передачі передано ці земельні ділянки.

Разом з тим 29 грудня 2012 року ОСОБА_3, не створивши фермерського господарства, передав всі земельні ділянки в суборенду строком на 25 років за таку ж саму плату ПОСП «Куйбишевське», керівником якого він був на той час.

29 грудня 2015 року до договору оренди внесено зміни, відповідно до яких виключено з об'єкту оренди земельні ділянки (невитребувані паї) загальною площею 10,0968 га.

Посилаючись на порушення прав держави та вимог закону при наданні вказаних земельних ділянок в оренду тому, що: по-перше, ОСОБА_3 не створив фермерське господарство; по-друге, його наміри та матеріальні можливості щодо використання вказаних земель у фермерській діяльності при видачі розпоряджень не перевірялись, що призвело до передачі у використання земель сільськогосподарського призначення приватному підприємству без проведення процедури публічних торгів; і по-третє, враховуючи те, що земля виділена не єдиним масивом та без отримання відповідного погодження державної експертизи землевпорядної документації, прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Снігурівської райдержадміністрації про надання дозволу на розробку проектної документації та її затвердження з передачею в оренду, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами, і зобов'язати суборендаря ПОСП «Куйбишевське» повернути у власність держави в особі Снігурівської РДА та ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області спірні земельні ділянки.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2018року до участі у справі у якості третьої особи притягнуто Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року позов прокурора залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі прокурор посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права просив скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На думку прокурора суд не вірно визначив початок перебігу позовної давності у визначених ним правовідносинах, і тому безпідставно відмовив у задоволені позову за пропуском позовної давності, яку позивач вважає не пропущеною.

Також ухвалюючи судове рішення, суд взагалі не встановив жодних істотних обставин справи, не визначив які правовідносини склалися між учасниками справи і не зазначив про порушення відповідачами норм земельного законодавства.

Тому прокурор наголошував, що таке рішення суду не відповідає вимогам, які до нього пред'являються за нормами ЦПК України.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач, представники відповідача і третьої особи вважали доводи скарги необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову прокурора суд першої інстанції виходив з того, що позовна давність для звернення до суду за захистом прав та інтересів держави сплила, а доказів поважності його пропуску або доказів домовленості про збільшення строку позовної давності між сторонами прокурором не надано.

Між тим погодитися з такими висновками суду першої інстанції без встановлення ним усіх обставин справи колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 167, 170 ЦК України держава, як самостійний суб'єкт цивільних правовідносин, набуває та здійснює свої права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво інтересів держави у випадках та в порядку передбаченому законом покладається на прокуратуру.

Із змісту позовної заяви вбачається, що перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури, звернувся до суду з даною позовною заявою в інтересах держави, самостійно визначивши в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту, як то було передбачено статтею 45 ЦПК України на момент звернення до суду з позовом. Як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор зазначив Головне управління Держгеокадастру, яке наділенеповноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру»).

Отже, підставами представництва прокурором інтересів держави є встановлення фактів порушення таких інтересів, необхідність їх захисту та наявність у прокурора визначених законом підстав для звернення до суду.

За правилами частини 2 статті 45 ЦПК в редакції від 14 жовтня 2014 року, які діяли на час звернення з позовом, передбачалась можливість звернення прокурора з позовом в інтересах держави як у випадку наявності органу, який уповноважений державою на здійснення відповідних функцій в суді, так і при відсутності такого органу, що відповідає і змісту частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру». Аналогічне правило містить й стаття 56 ЦПК у чинній редакції.

Такими функціями наділена Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка є центральним органом виконавчої влади та діє на підставі Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженому постановою КМУ від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення).

Підпунктом 31 пункту 4 Положення визначено повноваження Держгеокадастру на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Підпунктом 5 пункту 51 Положення передбачено повноваження посадових осіб Держгеокадастру звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Використання спірних ділянок при наявності оспорюваних розпоряджень та договору оренди зі змінами та доповненнями не може вважатись самовільним.

Повноважень на звернення до суду на захист інтересів держави в інших випадках, в тому числі з позовом про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди, Положенням не передбачено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням прокурора про те, що Держгеокадастр є органом, який не має повноважень щодо звернення з таким позовом.

Відповідно до частини 5 статті 56 ЦПК у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор набуває статусу позивача.

Згідно із частини 1 статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК України (в редакції на час звернення до суду) звернулися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналогічна за змістом норма регламентована статтями 56, 57 чинного ЦПК України.

За такого, прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За такого, вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду за захистом своїх прав, суду належало встановити коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення права держави на спірні земельні ділянки.

В той же час, визначаючи початок такого строку, суд послався на те, що прокурор Снігурівського району про існування оскаржуваного розпорядження довідався 19 березня 2013 року і обмежився тим, що в матеріалах справи наявна копія супроводжувального листа Снігурівської РДА про направлення прокурору копії розпорядження №706 -р без наявності відміток про отримання цих документів самою прокуратурою, не з'ясовуючи при цьому усіх інших обставин та не перевіривши їх доказами щодо моменту початку перебігу процесуального строку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказане в супроводжувальному листі розпорядження направлено без документів, на підставі яких воно було видане, за відсутністю заяви громадянина з доданими до неї документами (у зв'язку із зберіганням землевпорядної документації у відділі Держземагентства в Снігурівському районі), та без даних про утворення ФГ «Куйбишевське», яке було зареєстровано відповідачем тільки у 2016 році.

Крім цього, із змісту позовної заяви слідує, що прокурором до суду одночасно оскаржено і розпорядження №544-р від 26 жовтня 2012 року, посилання на яке в листах Снігурівської РДА відсутнє, а направлення нею розпоряджень за жовтень 2012 року, без їх переліку та відмітки про їх отримання, взагалі не вказує на можливість позивача дізнатися про існування порушення прав та інтересів держави.

Сам договір оренди, який оспорює прокурор, та договір суборенди позивачу не направлялися, що виключає можливість держави в особі її суб'єктів владних повноважень дізнатися про порушення вимог земельного законодавства при передачі земель сільськогосподарського призначення на користь приватного підприємства в обхід проведення конкурсної процедури та під прикриттям передачі землі в оренду фізичній особі з метою утворення нею фермерського господарства.

Тому наявність у справі копій супроводжувальних листів за 2013 рік не може бути розцінене як момент, з якого прокурор довідався про порушення інтересів держави, так як вони є неналежним доказом виконання вимоги прокурора органами державної влади і місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, з урахуванням матеріалів цивільної справи колегія суддів дійшла висновку, що про порушення прав держави та порушення порядку надання в оренду земельних ділянок прокурор зміг дізнатися лише під час проведення ним перевірки, здійсненої протягом грудня 2015 року - січня 2016 року на виконання вимоги, що надійшла за інформаційним листом Генеральної прокуратури України від 3 грудня 2015 року (т.2 а.с.160-163) щодо стану законності при застосуванні законодавства про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, тобто внаслідок самостійно проведеної ним перевірки (т. 1 а.с.50- 53, 58, 61, 64-66 та інші, т. 2 а.с.161-163).

Отже, отримавши у січні 2016 року проектну документацію щодо надання земельних ділянок, а також усі документи, на підставі яких Снігурівською РДА приймалися оспорювані розпорядження, прокурор, діючи в інтересах держави, дійшов до цілісного уявлення про усі суттєві обставини надання ОСОБА_3 земельних ділянок в користування, процедури дотримання ним і представниками органів місцевого самоврядування та органів державної влади вимог закону під час прийняття розпоряджень, зокрема про дійсність намірів відповідача щодо бажання створити ним фермерське господарство.

За такого, визначений законом трирічний строк позовної давності має відліковуватись з січня 2016 року та не може вважатись пропущеним.

Вищенаведене узгоджується та відповідає висновкам, викладеним ВП ВС при розгляді цивільної справи за №469/1203/15-ц (провадження №14-95цс18).

Тому висновки суду першої інстанції щодо пропуску прокурором позовної давності на захист інтересу держави в судовому порядку, на підставі чого ним відмовлено у задоволені позову, є невірними.

Крім цього, при вирішенні справи по суті колегія суддів враховує, що у відповідності до статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

За положеннями, викладеними у частині 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень визначених статтею 123 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За частиною 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться, визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, заборонено компетентним органам вимагати інші, ніж зазначені у цій статті, матеріали та документи, установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Розпорядження землями державної власності у відповідності до статті 17 ЗК України (в редакції станом на час укладення договору) віднесено до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

Разом із тим, відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, а також порядку надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства регулюються крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.

Згідно статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства, оскільки статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство», встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним законом.

Так, згідно з абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або у оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини 1 статті 7 цього Закону).

Отже, спеціальний Закон визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог щодо законності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціальної норми до статті 123 ЗК України.

За правовою позицією Верховного Суду України, що викладена ним у постанові від 18 травня 2016 року у справі №6-248цс16, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд), розглядаючи заяву громадянина по суті, повинен дати оцінку зазначеним у заяві обставинам і фактам, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до голови Снігурівської РДА про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 486,28 га, із яких 149,23 га невитребувані паї, 142,8 га пасовища, із земель державної власності в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради (т.1 а.с.38), додавши до заяви погодження Куйбишевської сільської ради на оренду вказаних земель (т.1 а.с.39, 40).

На підставі поданої ОСОБА_3 заяви з відповідними додатками (наявність освіти та у власності трактору) було прийнято розпорядження Снігурівської РДА від 26 жовтня 2012 року №544-р про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради орієнтовною площею 343,48 га ріллі (із них 149,23 га - невитребувані паї) та 142,8 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності (т.1 а.с.32).

Розпорядженням Снігурівської РДА № 706-р від 25 грудня 2012 року затверджено наданий відповідачем ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з доданим коректурним аркушем, на підставі якого йому передано в оренду строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 334,075 га ріллі (із них-238,8675 га невитребувані паї) та 105,5282 га пасовищ, а також зобов'язано укласти договір оренди та рекомендовано створити фермерське господарство і зареєструвати його в порядку установленому законом (т.1 а.с.31).

На виконання зазначених розпоряджень 27 грудня 2012 року між Снігурівською РДА та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який 29 грудня 2012 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.17-19).

За актом приймання - передачі від 29 грудня 2012 року ОСОБА_3 отримав земельні ділянки у визначеній загальній площі із зазначенням кадастрового номеру кожної ділянки (т.1 а.с.19).

В цей же день, 29 грудня 2012 року, всі вищевказані земельні ділянки, відповідач ОСОБА_3 передав в суборенду ПОСП «Куйбишевське», керівником якого одночасно був, строком на 25 років за ту ж саму плату на підставі відповідного договору суборенди (т.1 а.с.22-30).

29 грудня 2015 року до договору оренди землі від 27 грудня 2015 року було внесено зміни, відповідно до яких з об'єкту оренди виключено земельні ділянки кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 10,0968 га (т.1 а.с.97).

У подальшому на підставі розпорядження Снігурівської РДА №240-р від 7 травня 2018 року усунуто невідповідності у кадастрових номерах земельних ділянок, та припинено право користування орендарем ОСОБА_3 нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками (паями) загальною площею 238,8675 ріллі, проведено заміну орендодавця за договором оренди зі Снігурівської РДА на третю особу Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області ( т.3 а.с.118)

Таким чином, на час повторного розгляду справи у суді в користування орендаря ОСОБА_3 передано земельні ділянки державної форми власності загальною площею 200,7357 га із земель сільськогосподарського призначення, із них 95,2075 га ріллі і 105,5282 га пасовищ, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, нормативною грошовою оцінкою на час укладення договору в 2 608 470 грн. і на час звернення до суду 3 257 085 грн. 42 коп. (т.3 а.с.118).

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що земельні ділянки отримані ОСОБА_3 в спеціальному (спрощеному) порядку, запровадженому законодавцем лише для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Між тим, відповідач ОСОБА_3 в день отримання земельних ділянок за договором оренди передав їх в суборенду на весь період оренди, а саме на 25 років, без утворення фермерського господарства, що свідчить про відсутність у нього наміру здійснювати фермерську діяльність ні на час укладання договору, ні в майбутньому, на протязі всього терміну оренди.

Крім цього, про зазначені обставини свідчить перелік і зміст документів, поданих відповідачем ОСОБА_3 на розгляд голови райдержадміністрації Снігурівського району, які не відповідають вимогам, передбаченим абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», так як його заява містить тільки прохальну частину без будь-якого обґрунтування такого звернення (т.1 а.с.38), а у додатках до неї надано лише копії диплому та свідоцтва про освіту здобуду у Луганському сільськогосподарському інституті за спеціальністю «механізація сільського господарства» і посвідчення тракториста-машиніста (т.1 а.с.44-45,47).

Отже, заява ОСОБА_3 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не містить сукупності передбачених частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» відомостей та обставин.

В той же час Снігурівська РДА як орган державної виконавчої влади не звернула на вказані обставини уваги, не вжила заходів щодо з'ясування обставин, які б давали підстави для надання відповідачу земельної ділянки вказаного розміру, а саме наявності у ОСОБА_3 достатніх трудових та матеріальних ресурсів.

Ні вказаний орган державної влади, ні Куйбишевська сільська рада як орган місцевого самоврядування, яка погодила надання частини земель в межах території сільської ради, не пересвідчилися в дійсному волевиявленні заявника, наявності в нього реальних намірів створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку.

Натомість, нездійснення комплексної і належної перевірки органом державної влади, та формальний підхід до вирішення заяви ОСОБА_3 створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами, а саме ПОСП «Куйбишевське» в користування та забезпечення своєї підприємницької діяльності земель державної та комунальної власності поза передбаченої законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів, внаслідок чого не забезпечено застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдало істотної шкоди інтересам держави.

Про це свідчить і те, що з моменту отримання відповідачем ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду та передачі їх в суборенду ПОСП «Куйбишевське» третя особа - фермерське господарство «Куйбишевське» ним зареєстровано тільки після проведення перевірки прокурором - 21 березня 2016 року (т.1 а.с.126-130), але і з цієї дати та до моменту ухвалення судового рішення воно фермерської діяльності не здійснювало, відповідні податки не сплачувало, і земельні ділянки, отримані відповідачем в оренду не обробляло, так як вони постійно знаходяться в суборенді у іншого відповідача (т.2 а.с.41).

Одночасно колегія суддів враховує, що при видачі розпоряджень, що оспорюються прокурором, відповідачем Снігурівської РДА було порушено вимоги частини сьомої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», якою передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Єдиний земельний масив можуть становити земельні ділянки, які розташовані на території однієї і тієї ж сільської ради, але мають бути сукупністю суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок, які територіально становлять одне ціле.

Разом з тим, з наданого до матеріалів справи проекту землеустрою (план -схема земельних ділянок, ситуаційний план) та змісту договору оренди, укладеного 27 грудня 2012 року між відповідачами, ОСОБА_3 було надано у користування 84 окремі земельні ділянки, які не утворюють в своїй сукупності єдиний масив та знаходяться одна від одної на значній відстані.

Зазначене розташування окремих земельних ділянок для ведення фермерського господарства за положеннями статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) є предметом обов'язкової державної експертизи, і за вимогами цього Закону такий проект землеустрою міг бути покладений в основу прийнятих органами державної влади розпоряджень тільки у випадку її позитивного висновку (стаття 35 цього Закону).

В той же час за висновком державної експертизи від 21 грудня 2012 року за №115 9/19 землевпорядна документація по спірним земельним ділянкам визнана такою, що не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України та повернута на доопрацювання (т.1 а.с.48).

У подальшому складено коректурний аркуш про усунення зауважень, викладених у висновку державної експертизи до землевпорядної документації, без повторної подачі цього проекту для погодження, та в ньому міститься лише формальне посилання на усунення недоліків, без отримання підпису особи, яка склала вказаний експертний висновок, а саме начальника відділу державної експертизи та ліцензування Гордійка П.М. (т.1 а.с.49), що в цілому вказує на відсутність позитивного висновку державної експертизи при зверненні особи для отримання земель у оренду з метою утворення фермерського господарства.

Відповідно до положень статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом визнання угоди недійсною, а також визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічні способи захисту також передбачені і статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 153 ЗК України закріплено гарантії прав власника на земельну ділянку, в тому числі коли у відповідності до частини 2 статті 27 Закону України «Про оренду» власник як орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

За вказаних обставин, враховуючи досліджені та оцінені колегією суддів докази, апеляційний суд доходить обґрунтованого висновку про наявність підстав про задоволення апеляційної скарги та позову прокурора, оскільки оспорювані розпорядження Снігурівської райдержадміністрації від 26 жовтня 2012 року та 25 грудня 2012 року про надання дозволу на розробку землеустрою та про надання земельних ділянок в довгострокову оренду ОСОБА_3 не відповідають вимогам вищенаведеного земельного законодавства, в зв'язку з чим є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. А відповідно і позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди землі від 27 грудня 2012 року, укладеного між Снігурівської РДА та відповідачем ОСОБА_3 є обґрунтованими, так як є похідними від первісних вимог і оспорюваний прокурором договір укладено на підставі незаконних розпоряджень органу державної влади.

Наявність у наступному внесених змін до договору оренди, який визнано у судовому порядку недійсним, не породжують будь-які правовідносини між сторонами.

З визнанням договору оренди недійсним припиняється і дія договору суборенди, додаткового оспорювання якого у судовому порядку не вимагається (пункт 8 договору суборенди).

Отже підстав для подальшого перебування спірних земельних ділянок у відповідача ПОСП «Куйбишевське», як і у відповідача ОСОБА_3 відсутні.

Разом з тим, повертаючи земельні ділянки на користь держави, колегія суддів враховує, що право користування ОСОБА_3 земельними ділянками загальною площею 10,0968 га і загальною площею 238,8675 ріллі як нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками (паями) припинено частково до подачі позову і частково в процесі розгляду цивільної справи, та вони (ділянки) у вищезазначеній загальній площі повернуті добровільно шляхом внесення відповідних змін до договору 29 грудня 2015 року і 7 травня 2018 року.

Тому підстав для зобов'язання одного відповідача ПОСП «Куйбишевське» повернути земельні ділянки на користь держави в особі іншого відповідача Снігурівської РДА як на час ухвалення оспорюваного судового рішення, так і на час його апеляційного перегляду не має.

В той же час є усі підстави для зобов'язання ПОСП «Куйбишевське» повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області земельні ділянки державної форми власності загальною площею 200,7357 га із земель сільськогосподарського призначення, із них 95,2075 га ріллі і 105,5282 га пасовищ, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, нормативною грошовою оцінкою в 3 257 085 грн. 42 коп.

Отже, враховуючи вищенаведене і те, що усі вказані у договорі оренди та розпорядженнях земельні ділянки визначені як ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, в тому числі земельні ділянки (невитребувані) паї, і вимоги прокурора сформульовані про їх витребування від одного і того ж відповідача на користь держави, колегія суддів вважає, що такі позовні вимоги, незважаючи на їх окреме зазначення в позовній заяві, слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України колегія суддів виходить з того, що позивачем судовий збір було сплачено виходячи з нормативної грошової оцінки та кількості неправомірно отриманих земельних ділянок на час звернення до суду.

За такого, виходячи з обсягу задоволених позовних вимог, незважаючи на вартість добровільно повернутих земельних ділянок, яке відбулося після порушення судової справи за позовом прокурора, колегія суддів вважає необхідним врахувати понесені ним витрати в суді першої інстанції та при подачі апеляційної скарги, та розподілити понесені Прокуратурою Миколаївської області судові витрати наступним чином: з відповідача Снігурівська РДА за задоволені вимоги немайнового характеру слід стягнути 6 880,00 грн., а з відповідача ПОСП «Куйбишевське» та відповідача ОСОБА_3 в рівних частках по 211 608 грн. 35 коп. з кожного.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області - задовольнити частково, рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2018року скасувати та ухвалити нове, яким позов першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 26 жовтня 2012 року №544-р «Про надання громадянину України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради».

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25 грудня 2012 року №706-р «Про надання земельної ділянки громадянину України ОСОБА_3 в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради».

Визнати недійсним договір оренди від 27 грудня 2012 року, укладений між Снігурівською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_3, зареєстрований 29 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Снігурівському районі за № 482578004007081-7164.

Зобов'язати Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Куйбишевське» (ЄДРПОУ 00857806) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області земельні ділянки загальною площею 200,7357га земель сільськогосподарського призначення, із них 95,2075 га ріллі і 105,5282 га пасовищ, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, нормативна грошова оцінка яких складає 3 257 085 грн. 42 коп.

Стягнути на користь Прокуратури Миколаївської області судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги зі Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області 6 880,00 грн., з ОСОБА_3 211 608 грн. 35 коп. і Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Куйбишевське» (ЄДРПОУ 00857806) 211 608 грн. 35 коп..

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.О. Ямкова

Судді С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова