Рішення № 76031837, 22.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року справа № 2340/3064/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пруднікової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Черкаській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Кредобанк» та товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про визнання дій протиправними щодо відмови у скасуванні та знятті арештів та заборон, зобов’язання вчинити дії,

встановив:

02 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (вул. Кірова, буд. 4, селище Кам’яний Міст, Первомайський район, Миколаївська область) з адміністративним позовом до Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Черкаській області (18000, вул. Вернигори, 4, місто Черкаси), участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (вул. Сахарова, 78, м. Львів, ЄДРПОУ 09807862) та товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (вул. ОСОБА_2Сікорського, 8, корпус В,6п оф. 34, м.Київ, 04112), в якому просить:

1) визнати протиправними дії Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Черкаській області щодо відмови у скасуванні та знятті всіх арештів та заборон щодо мого майна, накладені відповідачем в порядку виконавчого провадження № 51938998 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 2007 від 18 грудня 2015 року про звернення стягнення на предмет застави, а сам: автомобіль марки GEELY, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ПАТ “Кредобанк” за кредитним договором № 2107.05.00.2102 від 25.11.2013;

2) зобов’язати Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Черкаській області скасувати та зняти всі арешти та заборони щодо мого майна, накладені відповідачем у порядку виконавчого провадження № 51938998 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 2007 від 18 грудня 2015 року про звернення стягнення на предмет застави, а сам: автомобіль марки GEELY, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Кредобанк» за кредитним договором №2107.05.00.2102 від 25.11.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11 серпня 2016 року на підставі заяви представника ПАТ «Кредобанк» про відкриття виконавчого провадження, головним державним виконавцем Черкаського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 51938998 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 2007 від 18 грудня 2015 року про звернення стягнення на предмет застави:, а саме автомобіль марки GEELY, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ПАТ “Кредобанк” за кредитним договором № 2107.05.00.2102 від 25.11.2013. При відкритті провадження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 серпня 2016 року був накладений арешт на автомобіль марки GEELY, модель EMGRAND 7, кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, червоного кольору, що належить позивачу на праві власності, та було заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

28 вересня 2017 року тим же державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану у зв’язку з тим, що майно боржника, розшук якого здійснювався органами поліції, не було виявлено протягом року з дня оголошення в розшуку.

17 жовтня 2017 року між стягувачем ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за договором № 17/10-04, відповідно до умов якого банк відступив право вимоги в тому числі до позивача щодо заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 2107.05.002102 від 25.11.2013 р.

Позивач зазначає, що 31 липня 2018 року заборгованість за кредитним договором

№ 2107.05.002102 від 25.11.2013 р. погашена.

У зв’язку із погашенням боргу позивач звернувся до відповідача із відповідною заяво. Про зняття арештів та заборон щодо майна позивача. Проте листом від 01.08.2018 позивачу відмовлено у задоволенні заяви та рекомендовано звернутися до суду.

Позивач вважає, що оскаржуване є неправомірним та необґрунтованим, та порушує права позивача як власника майна із тих підстав, що місце проживання позивача, яке співпадає з місцем реєстрації є Миколаївська область, Первомайський район, селище Кам’яний Міст, вулиця Кірова, будинок, 4. Позивач ніколи не працював, не проживав, не перебував у місті Черкасах і в Черкаській області.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач належним чином належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з’явився, в телефонному режимі просив справу розглянути без його участі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з’явився, 22.08.2018 надав суду клопотання, в якому просив перенести слухання справи на іншу дату у зв’язку з перебуванням у відпустці державного виконавця в якого перебувало виконавче провадження №51938998.

Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки всі учасники справи у судове засідання не з’явилися, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у Законі «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, статтею 3 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ….3) виконавчих написів нотаріусів;…

Статтею 24 Закону визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Судом встановлено, що 11 серпня 2018 року до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження звернувся представник ПАТ «Кредобанк», в якій зазначено, що 18 грудня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі статті 87 Закону «Про нотаріат» було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави : а саме автомобіль марки GEELY, модель EMGRAND 7, кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, червоного кольору, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в рахунок погашення заборгованості «за кредитним договором № 2107.05.00.2102 від 25.11.2013 в розмірі 137449 на користь ПАТ «Кредобанк».

У заяві зазначено що стягувачу відома адреса проживання боржника ( позивача): Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Рильського, 7.

Суд наголошує, виходячи із аналізу статті 24 закону, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Так, в той же день державним виконавцем на підставі Закону відкрито виконавче провадження згідно із вищезазначеною заявою, накладено арешт на майно боржника, та оголошено про розшук майна на вимогу стягувача.

Статтею 28 закону передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Із матеріалів справи вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження (яку законодавець зобов’язав надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення) , так і постанову про розшук майна отримувала якась особа наручно (неможливо ідентифікувати прізвище) (а.с. 43, 47 ). Постанову про арешт майна боржника надіслано простою кореспонденцією згідно із супровідним листом (а.с. 45).

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження ( абз . 2 ч. 1 ст. 28 Закону).

Частиною 1 статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відтак, з огляду на фактичні обставини справи та вищенаведені норми з урахуванням повноважень державного виконавця, передбачені ст. 18 закону, суд дійшов висновку, що державним виконавцем вчинені всі необхідні дії щодо відкриття провадження за заявою стягувача щодо зазначення адреси боржника. Повноважень щодо перевірки адреси проживання боржника чи піддання сумнівів інформації, яка зазначена у заяві стягувача, законом до обсягу повноважень державного виконавця не передбачено.

Далі, пунктом 7 статті 37 закону передбачено, що боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Таким чином, відповідач з дотриманням вищезазначеної норми, у зв’язку не виявленням протягом року з дня оголошення розшуку майна, виніс оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд звертає увагу, що частиною 5 статті 37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Суд зауважує, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так враховуючи те, що відповідач діяв на підставі, в межах і спосіб, що передбачений законами України, та використав інформацію про місце проживання боржника виключно на підставі заяви стягувача, аргументи позивача не знайшли свого підтвердження щодо необґрунтованості дій відповідача, а тому суд дійшов висновку про правомірність прийняття спірного рішення у розумінні ст. 2 ч. 2 КАС України про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається не відповідача.

Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.П. Тимошенко