Рішення № 76009763, 02.07.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/829/18 Провадження № 2/450/1097/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -ОСОБА_1. при секретарі -ОСОБА_2

за участю : представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа : приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування шкоди. Завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 22.03.2018 року звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з цивільним позовом до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. Згідно позовних вимог з урахуванянм клопотання від 02.07.2018 року просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свою користь 27727,32 грн. майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, 12 000, 00 грн. завданої моральної шкоди та понесені судові витрати.

16.04.2018 року провадження у справі відкрито.

В обгрунтування своїх вимог представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 покликається на те, що 06.11.2017 року близько 08 год. 50 хв. у м. Львові на вул. Опришківській, відбулася дорожня транспортна пригода за участю автомобіля «Мітцубісі Кольт» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 власником якого є відповідач ОСОБА_6 та автомобілем марки «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_4 в результаті якої транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 465/6850/17 від 07 березня 2017 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні ДТП.

Згідно висновку незалежної експертної оцінки транспортного засобу позивача від 13.11.2017 року № ФД – 00410, з урахуванням листа експерта від 21.06.2018 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить у розмірі 109315,42 грн.

Позивач вказує, що на момент ДТП, відповідальність ОСОБА_5 як особи яка на законних підстава керує застрахованим транспортним засобом була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» згідно договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АК/2703831), який укладений з ОСОБА_6. Ліміт відповідальності страховика згідно договору 100 000,00 гривен. Також, між відповідачкою ОСОБА_6 та Прат «СК «Уніка» 15.02.2017 року було укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу з лімітом відповідальності за шкоду, нанесену майну третіх осіб у розмірі 1 000 000,00 грн. У зв’язку з чим, на підставі поданої ним заяви страхова компанія виплатила страхове відшкодування у розмірі 81588,10 грн., що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Таким чином, відповідно до ст. 1194 ЦК України, різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, яка становить у розмірі 27727,32 грн. підлягає повинна бути відшкодована відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в добровільному порядку відшкодуватирізницю завдної шкоди відмовляються.

Окрім цього, представник позивача вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_4 окрім матеріальної шкоди було задану неманову (моральну ) шкоду яка виразилась у моральних стражданнях внаслідок правопорушення, нервоі стреси та переживання пов’язані з пошкодженням його автомобіля, а також завдання йому внаслідок ДТП тілесних ушкоджень. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 12000,00 грн. та просить стягнути солідарно з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просить суд захистити порушені майнові права позивача на отримання відкодування матерілаьної та моральної шкоди, шляхом задоволення позовних вимог.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлена про розгляд справи не з’явилась, не повідомивши суд про причину неявки. Однак, 25.05.2018 року відповідачкою ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву позивача, згідно якого просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, а справу слухати у її відсутності.

Окрім цього від представника відповідача ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебування у щорічній відпустці.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Одним із основних засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Враховуючи те, що норми п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, зокрема довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами можливості реалізувати свої процесуальні права та обов’язки.

Відповідно до відзиву від 25.05.2018 року відповідачка ОСОБА_5 просить суд в задоволенні позову позивача відмовити покликаючись на те, що позивач при узгодженні страхового відшкодування отримав від страхової компанії повністю суму в розмірі 81589,00 грн. При цьому подав заяву, що ця сума є остаточною та що він не буде мати майнові чи немайнові вимоги до Страховика ПрАТ «СК «УНІКА» та/або особи винної у вчинені ДТП., що підтверджується страховим актом від 12.03.2018 року за № 00241722 та акт узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) від 12.03.2018 року за № 00241722. Тому вважає, що посилання позивача на ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень ст. 1194 ЦК України, безпідставними.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, однак 29.05.2018 року від неї надійшов відзив на позов ОСОБА_4 в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що позивач при узгодженні страхового відшкодування отримав від страхової компанії повністю суму в розмірі 81589,00 грн. При цьому подав заяву, що ця сума є остаточною та що він не буде мати майнові чи немайнові вимоги до Страховика ПрАТ «СК «УНІКА» та/або особи винної у вчинені ДТП., що підтверджується страховим актом від 12.03.2018 року за № 00241722 та акт узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) від 12.03.2018 року за № 00241722. Тому вважає, що посилання позивача на ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень ст. 1194 ЦК України, є безпідставними. Окрім цього, шкода завдана відповідачкою ОСОБА_5, яка керуючи автомобілем марки «Мітцубісі Кольт» д.н.з. НОМЕР_1 спричинила ДТП в результаті якого керований позивачем автомобіль марки «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_2, отримав технічні пошкодження, а тому саме король ОСОБА_5 повинна нести відповідальність за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Представник третьої особи приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Проаналізувавши матеріли справи та дослідивши докази представлені сторонами та підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача частково, виходячи з наступного :

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 06.11.2017 року близько 08 год. 50 хв. у м. Львові на вул.. Опришківській, відбулася дорожня транспортна пригода за участю автомобіля «Мітцубісі Кольт» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 власником якого є відповідач ОСОБА_6 та автомобілем марки «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням позивача (власника) ОСОБА_4 в результаті якої транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 465/6850/17 від 07 березня 2017 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні ДТП.

Станом на момент ДТП, відповідальність ОСОБА_5 як особи яка на законних підставах керує застрахованим транспортним засобом була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» згідно договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АК/2703831), який укладений з ОСОБА_6. Ліміт відповідальності страховика згідно договору 100 000,00 гривен. Також, між відповідачкою ОСОБА_6 та Прат «СК «Уніка» 15.02.2017 року було укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу з лімітом відповідальності за шкоду, нанесену майну третіх осіб у розмірі 1 000 000,00 грн.

Згідно висновку незалежної експертної оцінки транспортного засобу позивача від 13.11.2017 року № ФД – 00410, з урахуванням листа експерта від 21.06.2018 року, вартість матеріального збитку, ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить у розмірі 170538,1 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить - 304 602, 74 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить 109315,42 грн.

Відповідно до п.36.2.ст.36 Закону, Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду по майна страховик та потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення відшкодування і не наполягають на проведенні оцінці, експертизи пошкодженого майна.

Вартість відновленого ремонту згідно наведеного вище Звіту складає 304 602,74 грн. та перевищує ринкову вартість досліджувального автомобіля (170 538,10 грн. матеріальний збиток, завданий власнику.)

Відповідно до п.8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ, транспортний засіб визнано конструктивно (тотально) знищеним.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.30.2.3акону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », якщо транспортний засіб вважається знищеним , його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. А також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Судом встановлено, що вартість транспортного засобу Opel Astra Н д.н.з. ВК 7884ВІ у пошкодженому стані було визначено на підставі п.7.19. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ, згідно даних яких щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані та яка склала 88 950,00 грн., що сторонами не оспорюється.

Згідно страхового акту від 12.03.2018 року за № 00241722 та Акту узгодження розміру страхового відшкодування від 12.03.20148 року за № 00241722 між Страховиком ПрАТ «СК « УНІКА» та потерпілим ОСОБА_4 узгоджено розмір страхового відшкодування у сумі 81 598,00 грн. (170 538,10 грн. – 88 950 грн.), яка була виплачена страховою компанією на користь позивача ОСОБА_4 15.03.2018 року, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Законнадає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Аналізуючи наведені норми закону та встановлені обставин, суд вважає безпідставними доводи сторони відповідача про відсутніх у позивача ОСОБА_4 правових підстав на пред’явлення вимог про стягнення завданої шкоди після отримання страхового відшкодування.

Таким чином, різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, що становить у розмірі 27 726,42 грн. (109315,42 вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу – 81 589,000 грн. страхове відшкодування ) у відповідності до ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів в користь позивача.

Згідно ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням майна потерпілої особи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст. 1187 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду позивачу, ступень вини відповідача, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача, та з урахуванням вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що внаслідок ДТП позивач ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження легкого ступення тяжкості та протягом тривалого часу не мав змоги в повній мірі використовувати належний йому автомобіль та ухилення відповідача від відшкодування завданої шкоди, суд оцінює спричинену позивачу ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5

Судом встановлено, що подаючи позов майнового характеру на суму 130 396,43 грн. та заявляючи дві майнові вимоги позивачем ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 1888,77 грн., що у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» станом на час подачі позову 22.03.2018 року, перевищує необхідний розмір збору на суму 479,17 грн., який підлягає поверненню позивачу.

Решта сума судового збору підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.3,10,12,13,64,76-83,258-268, 280-281ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 27 726,42 грн. (двадцять сім тисяч сімсот двадцять шість гривень 42 коп.) відшкодування за завдану матеріальну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5000 грн. (п’ять тисяч гривень ) відшкодування за завдану немайнову ( моральну) шкоду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить у розмірі 1 057,20 грн. (одна тисяча п’ятдесят сім гривень 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить у розмірі 352,40 грн. ( триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

повернути ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_3, суму надмірно сплаченого судового збору згідно квитанції № 0.0.991498706.1 від 19.03.2018 року ПАТ КБ «Приват Банк» за подання позовного заяви у розмірі 479,17 грн. (чотириста сімдесят дев’ять гривень 17 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський районний суд Львівської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Позивач : ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_3, адреса проживання : 80200, м. Радехів, вул. Полуботка, 24 Львівська область.

Відповідач : ОСОБА_5, адреса проживання : 81170, с. Никонковичі, вул. Шевченка, 23 Пустомитівський район Львівська область.

Відповідач : ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_4, адреса реєстрації : 81133, АДРЕСА_1.

СуддяОСОБА_1