Рішення № 75992304, 30.07.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2113/18 Провадження № 2/450/1459/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

Позивач 05.07.2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить визнати за нею право власності на будинковолодіння № 207 по вул. Зелена, в с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.01.2011 року померла її тітка – ОСОБА_2, до складу спадкової маси після смерті якої увійшло вказане вище майно.

Своїм майном на випадок смерті ОСОБА_2 розпорядилася, склавши 21.07.2003 року заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла їй - ОСОБА_1

Зазначає, що до дня смерті спадкодавця проживала разом та здійснювала догляд за нею, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявляла про відмову від такої. Проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця вона не була зареєстрована разом із ним за однією адресою, проте фактично проживала з ним. З цих підстав просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач не з’явлася, її представник ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.

Представник відповідача - Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив, що проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечує.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Так як всі учасники справи не явилися в судове засідання, фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, враховуючи те, що заява про визнання відповідачем позову не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, та не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу, а позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.01.2011 року померла – ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СГ№ 234261 від 04.01.2011 року.

ОСОБА_2, своєю власністю на випадок смерті розпорядилася, склавши 21.07.2003 року заповіт, посвідчений секретарем виконкому Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 69, яким житловий будинок та все своє майно заповіла ОСОБА_1.

Заповіт відповідає вимогам ст.1247 ЦК України, тому спадкування після смерті ОСОБА_2 відбувається за заповітом згідно ст.1233 ЦК України.

У відповідності до ст.ст.1234-1235 ЦК України, право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або декілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.

11.07.2011 року позивач звернулася до Пустомитівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої нотаріусом ОСОБА_4 заведено спадкову справу за № 232/2011 на спадкодавця ОСОБА_5.

Як слідує з відповіді зав.Пустомитівською держнотконторою ОСОБА_6 № 1206/02-14 від 18.10.2017 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право спадщину, оскільки у її паспорті відсутня відмітка про реєстрацію її місця проживання разом із спадкодавцем.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.01.2018 року у справі № 450/3317, яке набрало законної сили 24.02.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірними дії державного нотаріуса Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 та реєстрації права власності на нерухоме майно.

З довідки № 537 від 07.07.2011 року, яка видана Старосільською сільською радою Пустомитівського району Львівської області слідує, що за ОСОБА_2 згідно погосподарських книг сільської ради рахувався житловий будинок по вул. Зелена, 207, Пустомитівського району Львівської області. В даному будинку ОСОБА_2 проживала до дня смерті разом із своєю племінницею, ОСОБА_1, яка проживала без реєстрації і доглядала за нею.

Згідно дублікату свідоцтва про право власності на житловий будинок серії КММ № 000112 від 20.08.1989 року, яке видане Старосільською сільською радою на підставі рішення Пустомитівського райвиконкому № 245 від 20.07.1989 року, житловий будинок в с. Старе Село по вул. Зелена, 207, належить на праві власності ОСОБА_2.

З технічного паспорту на житловий будинок № 207 по вул. Зелена с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області, складеного 25.11.1986 року та довідки ЛОКП « БТІ та ЕО" № 1/11482-01.09.2017 року слідує, що за даною адресою знаходиться збудований у 1940 році житловий будинок загальною площею 39,4 кв.м, житловою – 16,3 кв.м, який складається з А-1 – житловий будинок, Б – сарай, Г - сарай, В - вбиральня, 1- ворота, 2 – хвіртка, 3 – огорожа.

Таким чином судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 проживала у житловому будинку № 207 по вул. Зеленій в с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області, та являлася власником вказаного житлового будинку з приналежними до нього господарськими спорудами.

Згідно ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_2, яка прийняла в порядку спадкування належний померлій житловий будинок, оскільки на час смерті останньої проживала разом з нею, тобто набула права власності на дане майно, проте не має можливості здійснити своє право на спадкування в позасудовому порядку із-за відсутності у паспорті відмітки про спільну реєстрацію із спадкодавцем.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приписами ст.328 ч.2 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З врахуванням наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 328, 392, 1216, 1218, 1233, 1268, ст.ст. 3, 5, 12, 76, 81, 200, 247, 258-259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 08.01.2011 року, право власності на будинковолодіння № 207 по вул. Зелена в с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області, загальною площею - 39,4 кв.м., житловою - 16,3 кв.м., яке складається з А-1 – житлового будинку та господарських будівель і споруд: Б – сарай, Г - сарай, В - вбиральня, 1- ворота, 2 – хвіртка, 3 – огорожа.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_7