Постанова № 76001073, 16.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/617/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: А.В. Руденко

Суддя-доповідач - Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, за апеляційною скаргою управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 7 від 09.01.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач не вказав, у чому полягає порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відтак, рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію прийнято без законної підстави, тому є протиправним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується паспортним документом НОМЕР_1, виданого 23.01.2013.

Позивач 24.12.2015 на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» звернувся до Придніпровського РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

29.02.2016 управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області затверджено висновок про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3, як такому, що має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки проживав до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

Позивач звернувся 22.03.2016 до Придніпровського РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області із заявою № 158 для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні. На підставі даної заяви позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні Серії ІН № 104045 від 23.03.2016.

09.01.2018 управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення № 7 про те, що громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 29.02.2016 року на підставі п. 5 ч. 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Підставою такого скасування було те, що в ході додаткової перевірки законності підстав надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну, була встановлена відсутність останнього на території України на дату подачі заяви.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (надалі - Закон №3773-VI).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно зі ст. 2 Закону №3773-VI правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

У відповідності до ч. 1 та ст. 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-ІІІ (далі Закон № 2491-ІІІ).

За ст. 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозволом на імміграцію є рішення, що надає іноземцям та особам без громадянства право на імміграцію.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема, батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти (п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 визначено процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено.

Позивач при отриманні дозволу на імміграцію подав необхідні документи для вирішення питання щодо імміграції в Україну, а відповідач, перевіривши належність і правильність поданих документів, прийняв їх та на підставі зазначених документів прийняв відповідне рішення про надання дозволу на імміграцію позивача до України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про імміграцію»).

Як встановлено, за даними інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» щодо об'єктивного пошуку «Особи» за встановленими умовами пошуку «Дата, час перетину кордону в проміжку між 01.09.2015 00:00 та 01.01.2016 00:00, а також «ПІБ особи (латиницею) містить «ОСОБА_3», а також «Дата народження дорівнює ІНФОРМАЦІЯ_1», а також «Стать» дорівнює «Чоловіча» наявна інформація про перетин кордону ОСОБА_3 22.12.2015 о 01:57 у напрямку «Виїзд»; 17.12.2015 о 10:52 - «В`їзд»; 08.09.2015 о 02:43 - «Виїзд».

Вказане свідчить про відсутність позивача на території України 24 грудня 2015 року, та відповідно, про неможливість подання останнім заяви про надання йому дозволу на імміграцію в Україну.

Адвокатом Мовчаном Олександром Миколайовичем (ордер адвоката Мовчана О.М. від 19.12.2015 Серії ЧК № 032640) подано до Придніпровського РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 та документи, визначені статтею 9 Закону № 2491-ІІІ.

Вищевказана заява ОСОБА_3 від 24.12.2015 прийнята головним спеціалістом Придніпровського РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області Радченко Н.В., про що свідчить службова відмітка.

Згідно пункту 5 статті 12 Закону № 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Матеріалами справи підтверджено факт відсутності позивача на території України на дату звернення до державного органу із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та неможливість такого звернення особисто.

Таким чином, позивач, в порушення вимог чинного законодавства, не звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію та не підтвердив законності свого перебування на території України на дату подання такої заяви.

Не містяться в матеріалах справи і належні та допустимі докази того, що позивачем було доручено іншій особі надати до відповідача заяву поро надання дозволу на імміграцію:

- відсутні підтвердження у позивача поважних причин для передоручення;

- не приєднано поштовий конверт (у разі надходження заяви поштою);

- немає нотаріально посвідченого доручення заявника.

Витяг із договору № ЮР-19/12 від 19.12.2015 про надання правової допомоги, не підтверджує належного подання заяви позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки частиною другою статті 9 Закону України «Про імміграцію» передбачено, як виключення із загального правила є подання нотаріально посвідченого доручення.

Таким чином, при подачі заяви позивачем не було дотримання законодавчо встановленої процедури подання відповідної заяви та відповідно порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства з боку позивача.

Наведене свідчить про правомірність прийнятого відповідачем рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну з огляду на порушення останнім законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, яке полягає в порушенні вимог частини сьомої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», частини другої статті 9 Закону України «Про імміграцію».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви та доводи, наведені в апеляційній скарзі знайшли своє відображення в ході розгляду справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 - скасувати та ухвали нове.

Позов ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 21.08.2018