Ухвала суду № 75994067, 16.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21957/16-а

Провадження № 2-а/522/629/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участі секретаря - Полегенького В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», про визнання протиправним та скасування рішення.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Ільченко Н.А. та ухвалою суду від 29.11.2016 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року до участі у даній справі залучено ДП «Одеський морський торговельний порт» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 164-165).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2017 року провадження у даній справі зупинено до остаточного вирішення іншої справи № 916/887/17 за позовом ДП «ОМТП» до юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, громадської організації «Причал № 193 «Ярмарочна», треті особи : Міністерство інфраструктури України, регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності (т. 1 а.с. 269-270, т.2 а.с. 21-22).. 14 липня 2017 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 06 липня 2017 року. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 року залишеною без змін.

24 січня 2018 року до суду надійшло клопотання представника ДП «ОМТП» про поновлення провадження у даній справі.

13 лютого 2018 року ухвалою суду провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору : Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», про визнання протиправним та скасування рішення поновлено.

На підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_2 від 18.04.2018 року № 1926/18, про передачу нерозглянутих справ, автоматичним перерозподілом вказана цивільна справа передана судді Науменко А.В. для розгляду по суді.

Ухвалою судді Науменко А.В. від 19 квітня 2018 року адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

16 серпня 2018 року від представника Виконавчого комітету Одеської міської ради – ОСОБА_3 надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв’язку з тим що за предметом спору справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В заяві зазначене, що зі змісту позову вбачається, що позивач звернувся за захистом права власності на нерухоме майно. За наслідком скасування Виконавчим комітетом ОМР розпорядження Суворовської районної адміністрації ОМР від 23.01.2015 року, фактично припинені підстави виникнення права власності у позивача.

Представники позивача у судове засідання з’явилися заперечували в закритті провадження по справі. Вказали, що позивач звернувся з позовом за захистом порушеного права, як член громадської організації тільки з підстав порушення Виконкому процедури прийняття рішення щодо скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації ОМР. Також зазначили, що у позовній заяві не має посилання на жодну норму Цивільного Кодексу України.

Представник Виконавчого комітету ОМР в судове засідання з’явилася, вказала, що скасоване розпорядження Суворовської районної адміністрації ОМР від 23.01.2015 року є актом індивідуальної дії для Громадської організації «Причал №193 «Ярмарочна», тому оскаржувати його скасування суб’єктом владних повноважень мала саме Громадська організація.

Представник третьої особи Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», з’явилася у судове засідання, підтримала заяву про закриття провадження. Вказала, що позивач звернувся до суду за захистом прав та інтересів, пов’язаних з нерухомим майном, придбаним за наслідком виконання скасованого розпорядження.

Представник Суворовської районної адміністрації ОМР звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін суд дійшов наступного висновку.

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету ОМР № 322 від 27.10.2016 року про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2015 року № 15р «Про впорядкування адреси та затвердження висновку щодо технічної можливості поділу об’єкту нерухомого майна , розташованого за адресою вул. Чорноморського козацтва, 10 у м. Одесі, з подальшим встановленням нумерації (Громадська організація « Причал № 193 «Ярморочна».

В позовній заяві позивач вказує, що скасоване розпорядження за хронологією обставин було фактично виконане, та зокрема останній за договором купівлі-продажу придбав у ГО «Причал № 193 «Ярморочна» у власність виділений в натурі об’єкт нерухомого майна, розташований на відповідній земельній ділянці. У зв’язку з чим, скасування суб’єктом владних повноважень - Виконкомом вказаного розпорядження є незаконним.

Зі змісту розпорядження Суворовської райадміністрації ОМР від 23.01.2015 року вбачається, що воно оформлене не підставі звернення ГО «Причал № 193 «Ярмарочна», висновку щодо технічної можливості поділу об’єкту нерухомого майна від 30.10.2014 року, та свідоцтва від 27.12.2012 року на право власності на нежитлові будівлі спортивно – човнової станції «Причал № 193» видане на ГО «Причал № 193 «Ярморочна», зареєстроване 28.12.2012 року.

Рішення Виконавчого комітету ОМР № 322 від 27.10.2016 року про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2015 року, прийняте з посиланням на положення ст. 236 ЦК України, ст. ст. 26, 40, 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», та рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2016 року , яким визнано недійсним свідоцтво від на право власності 27.12.2012 року на право власності на нежитлові будівлі спортивно – човнової станції «Причал № 193» видане на ГО «Причал № 193 «Ярморочна».

Таким чином, суд визнає, що розпорядження Суворовської райадміністрації ОМР від 23.01.2015 року та рішення Виконавчого комітету ОМР № 322 від 27.10.2016 року про скасування вказаного розпорядження, відповідно до ч. 1 п.18) ст. 4 КАС України є індивідуальним актом суб’єктів владних повноважень, прийнятих в порядку надання адміністративних послуг та владних функцій, який стосується прав щодо нерухомого майна безпосередньо ГО «Причал № 193 «Ярморочна».

Позивачем не доведене, що він є учасником публічно –правових відносин з відповідачем, або може звертатися до суду на захист прав та інтересів ГО «Причал № 193 «Ярморочна», зокрема щодо оскарження акту індивідуальної дії, який стосується ГО те не має відношення до його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір, у свою чергу, є спором, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що предметом даного позову є визнання протиправною діяльності Виконавчого комітету Одеської міської ради, яка полягає у тому, що відповідач одноособово вирішив питання, безпосередньо пов’язані з реалізацією прав та законних інтересів позивача як власника 45/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал №193 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 100/2,

Зі змісту позову вбачається, що позивач звернувся до суду оскільки вважає, що у зв’язку з прийняттям Виконавчим комітетом Одеської міської ради спірного рішення може бути порушено його право власності на об’єкт нерухомого майна

Суд приходить до висновку, що захищати таке право від імовірних порушень позивач має у способи, визначені статтею 16 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено право особи захистити своє право власності шляхом визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб.

Отже, вбачається наявність спору про право, яке пов’язане із захистом цивільних прав, що є цивільно-правовим спором. Зазначений спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від можливих порушень з боку органів місцевого самоврядування, а має приватноправовий характер.

Разом з тим, ОСОБА_4 Верховного Суду у своїх постановах від 27.06.2018 року у справі № 815/6945/16, від 17.07.2018 року у справі № 0811/3990/12, від 16.05.2018 року у справі № 911/4111/16, від 21.03.2018 року у справі № 184/2470/13, дійшла висновку, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, відповідно до висновків ОСОБА_4 Палати ВС, є суть (зміст та характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин та стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права або інтересу конкретного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб’єкта владних повноважень.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені або можуть бути спричинені рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, не зважаючи на те, що відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим, оскільки Виконком, приймаючи оскаржуване рішення, не здійснював владних управлінських функцій щодо ОСОБА_1, а позивач звернувся до суду за захистом свого приватного права від можливої загрози за наслідком управлінських дій, що наділяє такі правовідносини приватноправовим змістом.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За викладених обставин правовідносини, які склалися між сторонами, не є публічно-правовим спором і не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції і компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу влади, у зв’язку з чим в даному випадку адміністративний суд не є «судом, встановленим законом».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.44, п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», про визнання протиправним та скасування рішення- закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста ОСОБА_3 апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів.

Суддя Науменко А.В.

16.08.2018