Ухвала суду № 75980752, 17.08.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5748/18

Провадження №1-кс/367/1162/2018

УХВАЛА

Іменем України

17 серпня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

слідчого судді Саранюк Л.П.,

при секретарі Кузнецової К.П.,

за участю :

захисника Сушко Р.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)» заяву адвоката Сушко Руслана Миклайовича про незаконне перебування у місцях позбавлення волі та негайне звільнення ОСОБА_2 у порядку ст. 206 КПК України,-

в с т а н о в и в :

13.08.2018 р. до суду звернувся адвокат Сушко Руслан Миколайович з заявою про незаконне перебування у місцях позбавлення волі та негайне звільнення ОСОБА_2 у порядку ст. 206 КПК України, мотивуючи її тим, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень та засуджено за ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. ст. 353 КК України.

Згідно вказаного вироку, який не набрав законної сили і оскаржений в суді апеляційної інстанції, запобіжний захід для ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі залишити до набрання чинності вироку.

Згідно вказаного вироку, який не набрав законної сили, а відтак не підлягає виконанню на даний час до такого набрання, обвинуваченим продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Проте, тримання обвинувачених під вартою на підставі такого вироку, що не набрав законної сили, суперечить чинному законодавству і є незаконним з наступних підстав.

Згідно приписів ч.ч. 1, 4 ст. 196, 197, 202, 205 КПК застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою здійснюється на підставі ухвали суду, яка підлягає негайному виконанню і строк дії якої не може перевищувати 60 днів. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення (ст. 205 КПК).

Жодна із глав КПК не містить іншого порядку взяття, тримання та звільнення особи з-під варти на будь-якій стадії процесу, ніж в порядку та строки як це передбачено у главі 18 розділу II КПК, а саме шляхом постановлення ухвали суду щодо взяття особи під варту або зміну запобіжного заходу.

Висновок вище наведеного тлумачення співпадає з вимогами нормативно-правового акту - Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінальної виконавчої служби України, затвердженими 18.03.2013 р. за № 460/3 Розділ II. У Правилах встановлено, що підставами для приймання та тримання у СІЗО ув'язнених і засуджених є ухвала слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про застосування тимчасового або екстрадиційного арешт) та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом або вирок суду , що набрав законної сили. Тобто начальник СІЗО не має законних підстав для приймання та тримання особи під вартою без судового рішення, яке набрало законної сили.

Разом з тим, однією із засад кримінального провадження є доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень (ч. 1 п. 14 ст. 7 КПК України). Відповідно до диспозиції ч.2 ст. 21 КПК України/вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Із системного тлумачення статей 532, 533, 535 КПК, які встановлюють порядок набрання судовим рішенням законної сили та його виконання, можна зробити висновок, що вирок вступає у законну силу після спливу строку на подачу апеляційної скарги або після апеляційного оскарження, у зв'язку із чим виконання вироку суду до набрання ним законної сили законом не передбачено.

А тому продовження запобіжного заходу більш ніж на 60 діб вироком суду першої інстанції не відповідає ні КПК України, ні ст. 5 Конвенції.

В жодній нормі КПК України 2012 року, відсутнє будь-яке посилання про те, що вирок суду першої інстанції може вступати в силу

не за правилами визначеними в ст. 532 КПК України, а будь-яким

іншим чином, а разом з тим в КПК України не зазначено, що якась

частина вироку може вступати в силу раніше, а якась частина вироку може вступати в силу в порядку ст. 532 КПК України.

Таким чином, підставою щодо прийняття у СІЗО, може слугувати лише вирок суду, що набрав законної сили.

На даний час взятий під варту ОСОБА_2 рахується за Апеляційним судом міста Києва (головуючий суддя Мельник В.В., справа № 1-КП/756/93/17756/16332/15- К).

09.08.2017 року невідомими особами ОСОБА_2, будучи особою незасудженою, і незаконно, свавільно, всупереч вимогам Кримінально-виконавчого кодексу, Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, затверджених наказом Міністра юстиції України від 18.03.2013 № 460/5, Закону України «Про попереднє ув'язнення», був вивезений з державної установи «Київський слідчий ізолятор» та доставлений до державної установи «Бучанська виправна колонія (№ 85)», де незаконно утримується під вартою.

Державна установа «Бучанська виправна колонія (№85)», відповідно до ч. 3 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України є кримінально-виконавчою установою.

Згідно ч. 1 ст. 18 КВК України, виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

А згідно ст. 4 КВК України, підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.

Враховуючи, що вирок Оболонського районного суду щодо ОСОБА_2 не набрав законної сили, ОСОБА_2 не є засудженим.

Відтак, відповідно до положень Кримінально-виконавчого кодексу України, утримання ОСОБА_2 під вартою у виправній колонії є незаконним.

Більше того, переведення ОСОБА_2 здійснене свавільно, без відповідного рішення Апеляційного суду міста Києва, за яким рахується ув'язнений ОСОБА_2

В даний час ОСОБА_2, як обвинувачений, незаконно перебуває в місцях позбавлення волі у Бучанській виправній колонії № 85, що є неприпустимим в розуміння вимог КПК України.

У зв'язку з викладеним адвокат просить постановити ухвалу про негайне звільнення ОСОБА_2 з державної установи «Бучанська виправна колонія (№85)».

В судовому засіданні захисник Сушко Р.М. повністю підтримав заяву та просив її задоволити, також, доповнив скаргу щодо притягнення до відповідальності осіб центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації МЮ України, які підписали наряд №2.3-7819 від 08.08.18 р. про направлення ОСОБА_2 до БВК №85 так як вважає, що наряд був виданий 08.08.2018р., тобто завчасно до подій, які відбулися 10.08.2018р. в Лук'янівському СІЗО. Вважає, що таке переведення з слідчого ізолятора до Бучанської виправної колонії є безпідставним.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задоволити. Повідомив про головні болі і погіршення зору.

В судовому засіданні представник ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)» - Гривачевський О.С. пояснив, що ДУ «Бучанська виправна колонія (№85) є дільницею СІЗО та надав документи, що підтверджують дану обставину. Зазначив, що ОСОБА_2 перебуває на дільниці слідчого ізолятора ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)» на законних підставах, на підставі наряду центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства Юстиції від 08.08.2018р. про направлення ОСОБА_2 до дільниці слідчого ізолятора при ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)».

В судовому засіданні представник Бучанської багатопрофільної лікарні №85 ДУ ЦК ДКВ - Наконечний В.І. пояснив, що ОСОБА_2 був доставлений до ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)» та відразу оглянутий лікарями, була надана медична допомога і викликаний наряд поліції Ірпінського ВП для зафіксування стану ОСОБА_2

На даний час ОСОБА_2 перебуває в лікарні при БВК, йому проведено курс лікування, стан здоров'я стабільний.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, вважає заяву адвоката Сушко Р.М. в інтересах ОСОБА_2 такою, що підлягає до часткового задоволення по слідуючих підставах:

Адвокат Сушко Р.М. звернувся до суду з заявою про незаконне перебування у місцях позбавлення волі ОСОБА_2, мотивуючи свою заяву тим, що згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень та засуджено за ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 353 КК України.

Наразі вирок суду не набрав законної сили і оскаржений в суді апеляційної інстанції. Запобіжний захід для ОСОБА_2 - у вигляді тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі залишено до набрання вироком законної сили.

Згідно наряду № 2.3-7819 від 08.08.2018 року центру міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України ОСОБА_2 направлений до дільниці слідчого ізолятора при ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)».

Про направлення ОСОБА_2 до дільниці слідчого ізолятора повідомити орган чи особу, у провадженні яких перебуває справа та родичів особи.

Згідно наказу Міністерства Юстиції України №406/5 від 15.02.2017 р. «Про затвердження Переліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної кримінально - виконавчої служби України, затверджено Перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери Управління Державної кримінально - виконавчої служби України.

Згідно вищевказаного Переліку виправних колоній, на територіях яких організовуються дільниці слідчих ізоляторів, затверджений наказом ДПТС України (п. 21) є «Бучанська виправна колонія (№85)».

Згідно наказу Голови Державної пенітенціарної служби України генерал-полковника внутрішньої служби Лісіцкова О.В. від 25.01.2014 року № 39/ОД-14 доповнено перелік виправних колоній на територіях яких організовуються дільниці слідчих ізоляторів, затверджений наказом ДПтС України від 14.06.2011 року № 191 (зі змінами), пунктами 21, 22, 23 та 24 такого змісту: 21 Бучанська виправна колонія (№ 85) 60; 22. Білоцерківська виправна колонія (№ 35) 30; 23. Березанська виправна колонія (№ 95) 30; 24 Черкаська виправна колонія (№ 62) 40.

Згідно наказу міністра Міністерства юстиції України Петренко П. від 15.02.2017 року № 406/5 затверджено перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема - Бучанська виправна колонія (№ 85), виправна колонія середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, дільниця соціальної реабілітації, лікувальний заклад, дільниця слідчого ізолятору, адреса: вул. Мирна, 3, смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київської області, 08290, код за єдиним державним реєстром України 08563671.

Відповідно до ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду. Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

Згідно ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року) нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року) кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Руслан Яковенко проти України» від 04 червня 2015 року, яке набуло статусу остаточного 04 вересня 2015 року, Суд зауважує, що, «починаючи з дати постановлення вироку, навіть якщо лише судом першої інстанції, підсудний перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції. У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи вищевказані норми закону, надані документи та встановлені в судовому засіданні обставини зазначає, що судом не встановлено факту незаконного утримання ОСОБА_2 на дільниці слідчого ізолятора при ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", а тому для негайного звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні законні підстави.

Щодо правомірності дій працівників центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції щодо на думку захисника безпідставного переведення ОСОБА_2 з слідчого ізолятора до ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)» то слідчий суддя вважає за необхідно зобов'язати керівництво Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції провести дослідження фактів, викладених в заяві адвоката Сушко Р.М.

Крім того, враховуючи посилання ОСОБА_2 на болі голови та погіршення зору суд зобов'язує начальника лікарні при БВК №85 допустити для медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_2 лікарів нейрохірурга та окуліста.

Керуючись ст. 206, 309, 370-371КПК України суд, -

у х в а л и в :

Заяву адвоката обвинуваченого ОСОБА_2 - Сушко Руслана Миколайовича про незаконне перебування у місцях позбавлення волі та негайне звільнення - задовольнити частково.

Доручити керівнику Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України провести дослідження фактів, викладених в заяві адвоката обвинуваченого ОСОБА_2 - Сушко Руслана Миколайовича.

Зобов'язати начальника Багатопрофільної лікарні при ДУ «Бучанська виправна колонія (№85)» допустити для медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_2 лікарів нейрохірурга та окуліста.

В частині задоволення заяви щодо негайного звільнення ОСОБА_2 з ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" - відмовити.

Повний текст ухвали буде проголошено 21.08.2018 року о 08-30 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.П. Саранюк