Постанова № 75961189, 17.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/608/2018(м)

265/3711/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2018 року Єдиний унікальний номер 263/3711/17

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Гаврилової Г.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради

на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 червня 2018 року, у складі судді Мельник І.Г., повний текст рішення складено 27 червня 2018 року,

у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення надмірно сплачених грошових коштів адресної допомоги,

В с т а н о в и в:

У травні 2017 року Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради звернулось до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останньої суму надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 38843,73 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як уповноважений представник родини одержувача щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг. Щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг родині позивача була призначена та сплачувалась з 21.11.2014 по 20.05.2015 року , з 21.05.2015 по 20.11.2015 року, з 25.01.2016 по 16.05.2016 року, з 17.05.2016 по 09.11.2016 року. У зв'язку з виявленням факту подання недостовірної інформації, яка впливає на призначення грошової допомоги виплати було припинено з 01.11.2016 року.

У зв'язку із здійсненням верифікації та моніторингу достовірної інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, було встановлено, що ОСОБА_1 має у власності АДРЕСА_2 та ? АДРЕСА_1.

Наявність у власності житла на території, підконтрольній українській владі в місті та селищі, де органі влади виконують свої зобов'язання в повному обсязі, є причиною виникнення переплати раніше виплачених сум допомоги.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради ( далі - Департамент) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема зазначив, що ОСОБА_1 при зверненні до позивача для призначення допомоги надала інформацію за власним підписом щодо відсутності в неї житлового приміщення поза межами тимчасово окупованої території та зони проведення АТО та після доопрацювання заяви щодо відсутності у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення АТО. При здійсненні верифікації та моніторингу достовірної інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, було встановлено, що ОСОБА_1 має у власності АДРЕСА_2 та ? АДРЕСА_1. Серед населених пунктів, на території яких органи державної влади не виконують свої зобов'язання та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, в яких місто Маріуполь та село Вільне не зазначені.

Рішення виконавчого комітету Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області про визнання житлового будинку не придатним до проживання прийнято тільки 31.08.2017 року, а спірні правовідносини виникли за період з 21.11.2014 по 31.10.2016, тобто до прийняття рішення про визнання спірного будинку не придатним до проживання.

Наявність у ОСОБА_1 у власності житла на території, підконтрольній українській владі є причиною виникнення переплати раніше визначених сум допомоги.

За правилами ст. ст. 368, 369 ЦПК України дана апеляційна скарга підлягає розгляду апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На виконання статті 360 ЦПК України ОСОБА_1, в особі її представника ОСОБА_2, подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначила, що в матеріалах справи є інформаційна довідка №98993313 від 01.10.2017, в якій зазначено, що станом на 17.06.2010 року АДРЕСА_2 житловою площею 9.1 кв. м. має відсоток зносу 80%, що відповідає стану не придатному для проживання.

До матеріалів справи наданий акт обстеження технічного стану житлового будинку від 30.08.2017 року з висновками інженера по інвентаризації нерухомого майна, що будинок знаходиться у незадовільному стані, проживання в ньому неможливе, його загальний знос складає 85%. На підставі визначеного акту рішенням Виконавчого комітету Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області №37 від 31.08.2017 року спірний житловий будинок визнаний непридатним для проживання з відсотком зносу 85%.

Враховуючи що у відповідача мається на утриманні двоє малолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, опікунська комісія надала відповідний акт від 22.06.2017 року щодо непридатності спірного житлового будинку для постійного, цілодобового проживання ОСОБА_1 з двома малолітніми дітьми.

На підставі цього акту Рішення опікунської комісії Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області №01 від 22.06.2017 року визнано житлові умови у вищезазначеному будинку такими, що не відповідають вимогам та нормам житлового законодавства та саму будівлю непридатною для постійного цілодобового проживання даної родини.

Спірне приміщення відповідачем не розцінюється як житло, дане житло є ветхим, не відповідає санітарним та технічним нормам, є непридатним для проживання.

До 03.06.2017 року в заявах про взяття на облік та про виплату щомісячної адресної допомоги не потрібно було вказувати про наявність житла, яке розташовано в регіонах проведення АТО. Доказів того, що місто Маріуполь було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО, суду першої інстанції не надано. Відповідачем при заповненні заяви для отримання грошової допомоги не було допущено зловживань та недобросовісних дій, а тому відповідно до ст. 1215 ЦК України виплачена допомога не підлягає стягненню.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 14.11.2014 року має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: з м.Донецька до м.Маріуполь (а.с.26).

Відповідно до рішень УСЗН від 28.11.2014, 28.05.2015, 26.01.2016, 26.05.2016 ОСОБА_1 була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на такі періоди: з 21.11.2014 по 20.05.2015, з 21.05.2015 по 20.11.2015, з 25.01.2016 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 09.11.2016 відповідно (а.с.14,16, 18, 20).

Згідно з розпорядженням начальника УСЗН від 29.09.2016 року, ОСОБА_1 була призупинена виплата щомісячної допомоги з 01.11.2016 року (а.с.8).

З матеріалів справи також вбачається, що звертаючись до УСЗН із заявами про призначення допомоги, ОСОБА_1 вказувала, що у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції немає (а.с.15, 17, 19,21).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №75849169 від 15.12.2016 року щодо суб'єкта, ОСОБА_1 має у власності 1/4 частину АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с.9-11).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №98993313 від 01.10.2017 року щодо суб'єкта, ОСОБА_1 має у власності АДРЕСА_2, загальною площею (кв.м): 28,8, житлова площа (кв.м.): 9,1, матеріали стін: саман оштукатурений, відсоток зносу: 80%, загальна вартість нерухомого майна 10069 грн.(а.с.53).

До матеріалів справи також доданий Акт обстеження технічного стану житлового будинку від 30.08.2017 з висновками інженеру по інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_2), про те, що АДРЕСА_2 знаходиться у незадовільному стані, проживання в ньому неможливе, його загальний знос складає 85% (а.с.54-56). На підставі даного Акту рішенням Виконавчого комітету Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області №37 від 31.08.2017 вищевказаний житловий будинок визнаний непридатним для проживання з відсотком зносу 85% (а.с.58)

Відповідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с.22-23) відповідачка має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, 2007 року народження, та ОСОБА_4, 2011 року народження. З приводу цього, опікунська комісія надала відповідний Акт від 22 червня 2017 року щодо непридатності будівлі по АДРЕСА_2, житловою площею 9,1 кв.м, для постійного, цілодобового проживання ОСОБА_1 з двома малолітніми дітьми.

Згідно Рішення опікунської комісії Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області №01 від 22.06.2017 визнано житлові умови у вищезазначеному будинку такими, що не відповідають вимогам та нормам житлового законодавства та саму будівлю непридатною для постійного цілодобового проживання даної родини (а.с.60).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних, затвердженого постановою Кабінету Мінастрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, житлове приміщення, повинно бути розташоване саме в регіонах, інших ніж райони проведення антитерористичної операції, а не в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому прийшов до висновку що наявність частини квартири у м. Маріуполі не є підставою для задоволення позову.

Також суд виходив з того, що житловий будинок є ветхим, не відповідає санітарним та технічним нормам, є непридатним для проживання, а тому наявність у власності вказаного будинку не є підставою для задоволення позову.

З такими висновками апеляційний не може повністю погодитись виходячи з наступних підстав.

Механізм надання тимчасової державної допомоги переміщеним особам на проживання регламентує Порядок призначення та виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, (далі - Порядок № 505).

З матеріалів справи вбачається, що рішення УСЗН про призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг приймались 28.11.2014 року, 28.05.2015 року, 26.01.2016 року, 26.05.2016 року.

Враховуючи правила дії закону у часі, застосуванню підлягають ті норми права, які діяли

на момент виникнення спірних правовідносин.

Так положеннями п. 2, 5, 6, 11 Порядку № 505, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються.

У заяві зазначаються відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги, зокрема, наявність у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Грошова допомога не призначається у разі, коли, зокрема, будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу.

У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Аналіз зазначеного положення призводить до висновку, що однією з умов надання ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги на 28.11.2014 року, 28.05.2015 року, 26.01.2016 року, 26.05.2016 року є відсутність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має у власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

30 жовтня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р, затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, м. Маріуполь включено до вказаного переліку.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», місто Маріуполь також відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

З викладеного вище випливає, що місто Маріуполь відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у відповідача частини квартири, яка розташована у м. Маріуполі, не є підставою для задоволення позову, оскільки на час призначення допомоги, Порядком № 505 передбачено зазначення наявності житлового приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Між тим, матеріали справи свідчать про наявність у власності ОСОБА_1 житлового АДРЕСА_2.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року, с.Вільне Розівського району Запорізької обл. не включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 у власності вказаного жилого будинку у с. Вільне, яке не включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція є підставою для стягнення виплаченої допомоги.

При цьому апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача в частині того, що вказаний будинок у період виникнення спірних правовідносин був непридатним для проживання виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 ЖК УРСР порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до п. 8 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання.

Аналіз наведених норм призводить апеляційний суд до висновку, що на час звернення ОСОБА_1 до позивача та отримання останньої допомоги, належний ОСОБА_1 будинок не було виключено з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень, рішення про непридатність вказаного будинку прийняте не було.

Рішення Виконавчого комітету Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області №37 вищевказаний житловий будинок визнаний непридатним для проживання з відсотком зносу 85%, прийнято 31.08.2017 року, тобто вже після отримання відповідачем щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У зверненнях ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області із заявами про надання грошової допомоги не було вказано про наявність у неї на праві власності житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Такі графи були в заяві і відповідач їх заповнювала, зазначаючи, що не має на праві власності житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України. Отже, ОСОБА_1 повідомила недостовірну інформацію (а.с. 15, 17, 19, 21).

Відповідно до абз.5 п.12 Порядку 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Дії УСЗН щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги були оскаржені ОСОБА_1 до суду (а.с. 33). Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області (справа № 265/2035/17) у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до УСЗН про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити пені дії - відмовлено (а.с. 119-124).

Зазначене судове рішення мотивоване тим, що доказів того, що ОСОБА_1 до 29 вересня 2016 року надала до УСЗН належні та допустими докази того, що АДРЕСА_2 має відсоток зносу 80 процентів та внаслідок цього є непридатним для проживання суду не надано.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт подання ОСОБА_1 недостовірної інформації, яка вплинула на призначення їй грошової допомоги, що була виплачена останній в розмірі 38843,73 коп., вказані кошти підлягають поверненню позивачу.

На наведене суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права та неправильного вирішення справи, що на вимогу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції повністю та прийняття постанови про задоволення позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання апеляційної скарги було сплачено 2400 грн. (1600 х 150%) (а.с.93).

Таким чином, з відповідача на користь позивача у відшкодування судового збору підлягає стягненню 2400 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 червня 2018 року скасувати повністю.

Позов Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених грошових коштів адресної допомоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 41336065, юридична адреса: пр. Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область) суму надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розмірі 38843 (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок три) гривень73 копійок та у відшкодування сплати судового збору за подання апеляційної скарги 2400 (дві тисячі чотириста) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Г.Л.Гаврилова

Л.М.Кочегарова