Рішення № 75934689, 13.08.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/1989/18

РІШЕННЯ

іменем україни

13 серпня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Горошко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення.

В позовній заяві зазначив, що він є власником квартири №41, що знаходиться у будинку №2/14 по вулиці Курчатова у м. Полтаві. Дану квартиру має намір використовувати для власного проживання, але відповідачі, які є попередніми власниками квартири, до даного часу її не звільнили та зареєстровані за цією адресою. Прохання звільнити квартиру відповідачі залишили без реагування.

Тому позивач просив суд усунути йому перешкоди в користуванні належною йому квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Позивач в судове засідання не з’явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі, які належним чином у встановленому ч.11 ст.128 ЦПК України порядку повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, про причини неявки не повідомили, з клопотаннями до суду не зверталися.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири №41 розташованої за адресою: м.Полтава, вул. Курчатова, будинок 2/14, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 09 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №873 (а.с.6-8).

За адресою даної квартири проживають та зареєстровані відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 травня 2014 року №22173497 ОСОБА_2 був власником даної квартири, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 членами сім’ї власника.

Право власності ОСОБА_2 на квартиру припинено на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 30 грудня 2016 року, номер в реєстрі 149 (а.с.18-19).

Проживання у належній позивачу квартирі її попередніх власників перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні нею для своїх потреб та потреб своєї сім’ї.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому згідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

За ч.1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Звернення позивача до суду із даною позовною заявою про виселення є однією із форм захисту власником своїх прав.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Судом встановлено, що будь-які договори користування квартирою чи інші, які б надавали відповідачам право користування спірною квартирою, сторонами не укладалися.

Правові підстави для проживання відповідачів у належній позивачу квартирі відсутні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням як власнику ОСОБА_1, виселивши ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з АДРЕСА_2/14 у м. Полтаві.

Позов підлягає до задоволення в повному обсязі

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_3.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

відповідач – ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не встановлено,

відповідач – ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не встановлено,

відповідач – ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не встановлено.

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2018 року.

Головуючий О.А.Самсонова

13.08.2018