Рішення № 75923121, 17.08.2018, Вишгородський районний суд Київської області

17.08.2018 Справа № 363/576/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1,при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ПАТ «Страхова компанія «Здорово», про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачкою правил дорожнього руху, внаслідок чого, 12 листопада 2016 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілю позивача завдано шкоду в розмірі 116527,96 грн., з якої ПАТ «Страхова компанія «Здорово» сплатила страхове відшкодування в розмірі 70 225,17 грн., тому залишилась невідшкодована матеріальна шкода в розмірі 46 301 грн. 79 коп., яку просить стягнути з відповідачки, як винуватця ДТП.

23 березня 2018 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачці строк протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ч.ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.07.2018 року відповідачкою не отримано копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами у зв’язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Як вбачається з відомостей адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України у Київській області від 23 березня 2018 року останньою відомою адресою проживання відповідачки ОСОБА_4Я є Київська область, м. Вишгород, пр-т. Шевченка, 13, кв. 112.

Згідно ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження разом з доданими до неї матеріалами вважається врученою відповідачу у передбаченому законом порядку.

В матеріалах справи наявні дані тільки про вказану адресу проживання відповідачки.

Разом з тим, в установлений в ухвалі про відкриття провадження строк відповідачка відзив на позовну заяву не подала, а тому вказану справу слід вирішити на підставі наявних в ній матеріалів в заочному порядку.

Суд позбавлений можливості відкласти вирішення справи в межах строків її розгляду згідно ст. 275 ЦПК України і підстав для цього не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2016 року з вини ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.

Відповідачка на той час керувала належним їй автомобілем НОМЕР_2.

Про такі обставини йдеться у постанові цього ж суду від 02 грудня 2016 року, якою відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження, що вбачається з довідки Вишгородського ВП ГУ НП України в Київській області від 12.11.2017 року та акту огляду колісного транспортного засобу від 18.11.2016 року.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3,внаслідок його пошкодження в ДТП, що сталась 12.11.2016 року, становить 116527,96 грн.

Відповідно розрахунку страхового відшкодування № 1262691/1 від 21.02.2017 року за полісом № АК/1262691 від 01.09.1016 року (страхувальник ОСОБА_4Я.), встановлений розмір страхового відшкодування 70 226 грн. 17 грн.

Згідно листа від 11 квітня 2017 року ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 70 226,71 грн. 17 коп., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 20 по31 березня 2017 року.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов’язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно роз’яснень даних в п. 4 та 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно правового висновку викладеного в постанові ВСУ України № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Такою особою в цій заяві є відповідачка ОСОБА_4, як власник джерела підвищеної небезпеки, згідно ст. 1187 ЦК України, з вини якої завдано шкоду майну позивача.

Розмір шкоди, яка заподіяна позивачу даною дорожньо-транспортною пригодою, ґрунтується на поданих суду розрахунках і сумнівів у суду не викликає.

Фактичний розмір заподіяної шкоди позивачеві в силу вимог ст.ст. 22 і 1166 ЦК України становить 116527 грн.96 коп.

Отже, на підставі викладеного, з ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути решту суми відшкодування, що не охоплюється страховим відшкодуванням (116 527 грн.96 коп. – 70 226,71 грн. 17 коп. = 46 301 грн. 79 коп.).

Відтак, на відшкодування шкоди заподіяної автомобілю позивача з відповідача слід стягнути 46 301 грн. 79 коп., а також судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 704 грн. 80 коп., та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 352 грн. 40 коп., та вартість експертного автотоварознавчого дослідження 1200 грн.

Крім того суду представлено документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат (судового збору) та витрат за проведене експертного дослідження, які слід стягнути з відповідача.

Необхідність стягнення з відповідачки комісії за перерахування судового збору в розмірі 17 грн. та витрат на поштові послуги по пересиланню відповідачу заперечень на відзив, копій клопотань та інших процесуальних документів в розмірі 200 грн. в суді не доведено, належних підстав для цього не встановлено.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захистові.

Таким чином, пред’явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 46 301 (сорок шість тисяч триста одна) грн. 79 (сімдесят дев’ять) коп., вартість експертного автотоварознавчого дослідження 1200 (одна тисяча двісті) грн. та судові витрати в розмірі 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 20 коп., всього 48 558 (сорок вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 99 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2).

Відповідач: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП 33637321, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4).

Третя особа: ПАТ «Страхова компанія «Здорово» (м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н, ЄДРПОУ 33637321).

Суддя