Постанова № 75904803, 14.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 326/1299/17 Головуючий у 1-й інстанції Каряка Д.О.

Номер провадження 22-ц/778/922/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто» на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто» (далі ТОВ «Велес Авто») про захист прав споживачів та визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 15.08.2017 р. між ним та відповідачем було укладено договір доручення. Після підписання договору він сплатив авансовий внесок за автомобіль в розмірі 30 000 грн. Відповідач зобов’язався передати автомобіль Шеврове Лафеті за 124300 грн. білого кольору на 3 день після сплати авансового внеску. В обумовлені строки автомобіль йому не було передано. Після детального вивчення договору йому стало відомо, що в угоді зазначена зовсім інша марка автомобіля - Chery Tiggo вартість кого становить 299 000 грн. Вказує, що умови укладеного сторонами Договору доручення є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вимогам ст.ст. 1008, 1009 ЦК України.

Положення договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків його сторін, порушують принцип добросовісності, а також завдають шкоди споживачеві, а тому в силу положень частин 1, 2, п. п. 2 - 4, 11-13 ч. З ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими для позивача.

На підставі викладеного, позивач просив суд, визнати недійсним договір доручення № Д-0074 від 15 серпня 2017 року, укладений між ТОВ «Велес Авто» та ОСОБА_3, стягнути з ТОВ «Велес Авто» на користь ОСОБА_3 30000 грн., сплачених в рахунок сплати винагороди повіреного згідно договору доручення № Д-0074 від 15 серпня 2017 року, 2000 грн. - витрат на правову допомогу, 360 грн. - комісії банку за прийом платежів, разом - 32 360 грн.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним Договір доручення № Д-0074 від 15 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Велес Авто». Стягнуто з ТОВ «Велес Авто» на користь ОСОБА_3 сплачені грошові кошти в розмірі 29900,00 грн.; а також: судові витрати в розмірі 640 грн., 2000 грн. - витрат на правову допомогу, 360 грн. - комісії банку за прийом платежів.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Велес Авто" просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вказує, що оспорюваний правочин є дійсним, оскільки сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору; Законом України "Про захист прав споживачів" передбачений вичерпний перелік несправедливих умов договору, тоді як умову про несправедливість розміру ціни, яка була узгоджена договором, закон не містить.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір доручення, укладений між сторонами 15.08.2017 року, є недійсним, оскільки його умови є несправедливими, фактично забезпечено захист інтересів лише повіреного.

Повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що 15 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Велес Авто" було укладено Договір доручення № Д-0074 (а.с.7-10).

Предметом укладеного договору за змістом п. 1.1. Договору зазначено: Повірений уповноважений діяти від імені та в інтересах Довірителя, зобов`язаний вчиняти в порядку та на умовах, визначених цим Договором, на території України юридичні дії щодо пошуку, інформування, консультування, пропонування, супроводження послуг та проведення робіт, пов'язаний із сприянням Довірителю в укладанні ним та/або від його імені, договорів поставки, купівлі-продажу або будь-який інший договір за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для Довірителя.

За змістом п.п.1.2,1.3 Договору повірений, діючи від імені або за участю та за рахунок Довірителя, зобов`язаний укласти договір поставки або будь-який інший договір за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб Chery Tiggo 2 comfort, 125/бензин 2017. Вартість якого визначається Довірителем на рівні 299 000 грн.

Відповідно до умов п.2.1.1 Договору Повірений зобов`язаний добросовісно вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення згідно п.1.1 даного Договору у строк протягом не більше 90 робочих днів з моменту укладення даного Договору, зокрема: надавати Довірителю інформацію про потенційних продавців/постачальників транспортних засобів, та/або умови придбання, набуття права власності на транспортний засіб (п.2.1.2); перевіряти правомочність продавця, постачальника, фінансової установи на укладення договорів купівлі-продажу, поставки транспортного засобу, договорів кредитування та договорів страхування (п.2.1.3); діяти від імені та за рахунок Довірителя, та його інтересах, укладати договори поставки або будь-який інший договір, за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, в тому числі кредитні договори та договори страхування (п.2.1.4); повідомити Довірителя на його вимогу про хід виконання договору (п.2.1.5); передати Довірителю визначений транспортний засіб на умовах викладених у договорі поставки або будь-якому іншому договорі за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб (п.2.1.6).

Згідно п.п 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору Довіритель зобов`язаний, зокрема: видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у п.1.1 цього Договору, забезпечити Повіреного іншими засобами, необхідними для виконання Повіреним доручення Довірителя за цим Договором; компенсувати витрати Повіреного, які були пов'язані з виконанням даного Договору; перерахувати на рахунок Повіреного кошти в розмірі визначеному п. 1.3 даного Договору вартості транспортного засобу протягом строку, що становить не більше 60 робочих днів з дати укладення даного Договору; прийняти транспортний засіб, який придбаний за договором поставки, купівлі-продажу або будь-яким іншим договором. Відповідно до п.2.3 Договору після виконання даного договору сторони зобов'язані підписати відповідний акт, щодо повного виконання сторонами Договору.

Водночас умовами договору встановлено (п.3.1.) за надання послуг згідно з договором, Довіритель зобов`язаний сплатити на рахунок Повіреного винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.3 даного Договору та становить 299 000 грн. Винагорода, вказана у п.3.1 сплачується Довірителем до або після укладання договору, але не пізніше поточного дня в якому було укладено Договір (п.3.2).

Відповідно до п. 4.2.1. Договору у випадку відмови Довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладання даного Договору, Повірений повертає 50 відсотків від сплаченої винагороди Повіреного протягом тридцяти банківських днів з дня отримання від Довірителя заяви про відмову від Договору. У випадку коли Заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням строку вказаного у даному пункті, Винагорода, яка вказана у п. 3.1. даного Договору поверненню не підлягає. Поверненню підлягають всі сплачені на виконання п. 1.3. Договору кошти протягом 30 банківських днів.

Як визначено в п. 8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання.

В прикінцевих положеннях Договору передбачено: сторони підтверджують, що цей Договір містить усі істотні умови, передбачені для договорів цього виду, і жодна зі сторін не посилатиметься в майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами договору як на підставу вважати його неукладеним або недійсним (п.10.1); сторони підтверджують, що в разі, якщо будь-яка умова цього договору стане або буде визнана недійсною у зв`язку з невідповідністю закону, то така умова не братиметься до уваги або ж сторонами будуть вжиті заходи щодо зміни Договору тією мірою, щоб зробити Договір і зберегти в повному обсязі наміри сторін (п.10.2); підписання цього Договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору (п.10.7); підписанням даного Договору Довіритель заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення в представника Повіреного, що стосуються змісту договору, поінформований про всі можливі витрати у зв`язку з укладенням договору, уважно прочитав та зрозумів Договір. Представником Повіреного надано Довірителю повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення Договору (п.10.8); Довіритель своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами Договору, підтверджує свої права та обов`язки за Договором, підтверджує здатність набувати прав та обов`язків за Договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе (п.10.9) (а.с.7-10).

Згідно рахунку № 26007455040751 та квитанції банку № 10 від 15.08.2017 року позивачем на рахунок відповідача ТОВ "Велес Авто" сплачено винагороду повіреного за Договором Доручення №Д-0074 від 15.08.2017 в сумі 30000 грн. (а.с.12, 13).

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом ч. 1 ст. 1002, ч.1 ст. 1003 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору.

Згідно ч. 2 ст. 1008 довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Відповідно ч. 1 ст. 1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Матеріали справи свідчать про те, що умови договору Доручення №Д-0074 від 15.08.2017 року, що стосуються винагороди повіреного є несправедливими, зокрема ті, які стосуються порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін.

Аналізуючи зміст укладеного договору, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що умови укладеного сторонами Договору доручення є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.ст. 1008, 1009 ЦК України.

Дослідженням письмових матеріалів справи встановлено, що в укладеному сторонами договорі жодним чином не обґрунтовано визначений розмір винагороди Повіреного в розмірі 10% від вартості транспортного засобу в сумі 29900.00 грн., зокрема, критерії та розрахунок, за яким її було визначено. Відсутні також будь-які докази які підтверджують обґрунтованість, справедливість, добросовісність та розумність такої винагороди.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Згідно з ч.ч. 1, 2, п.п. 2, 4, 7, 10 - 13 ч. 3, ч.ч. 4 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Аналізуючи зміст укладеного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладений між сторонами договір містить несправедливі умови і що умови договору порушують прав позивача як споживача.

Матеріали справи свідчать про те, що умови договору Доручення №Д-0174 від 15.08.2017 року, які стосуються винагороди повіреного є несправедливими, зокрема ті, які стосуються порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови укладеного сторонами Договору доручення є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.ст. 1008, 1009 ЦК України.

Дослідженням письмових матеріалів справи встановлено, що в укладеному сторонами договорі жодним чином не обґрунтовано визначений розмір винагороди Повіреного в розмірі 10% від вартості транспортного засобу в сумі 29900.00 грн., зокрема, критерії та розрахунок, за яким її було визначено. Відсутні також будь-які докази які підтверджують обґрунтованість, справедливість, добросовісність та розумність такої винагороди.

Так, розмір суми винагороди в розмірі 10% від вартості транспортного засобу, що становить 29900.00 грн., яку позивачем сплачено відповідачеві, не відповідає обсягу робіт, яку отримав споживач.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ця сума є надто завищеною, оскільки відповідач фактично не поніс інших витрат на організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням даного договору, крім витрат на роздруківку тексту договору та заповнення декількох рядків та реквізитів у тексті договорів рукописним текстом. Доказів понесення інших затрат відповідачем суду не надано. Останнім також не обґрунтовано співмірність розміру платежу за організацію, підготовку та укладення даного договору виконаній послузі, яка не є платежем за договором.

Суд вважає, що спірним договором фактично забезпечено захист інтересів лише повіреного, і це свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін.

Отже, несправедливі умови договору доручення, які порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві, є достатніми підставами для визнання недійсними п. 3.1. та п. 4.2.1. оспорюваного договору доручення.

На думку колегії суддів, при укладенні з позивачем договору доручення відповідач завуалював призначення платежу в розмірі 29900.00 грн. під виглядом першочергових платежів, які насправді, за умовами договору, не повертаються в жодному випадку та є винагородою за укладення самого договору.

За таких обставин, наявні підстави для визнання недійсними п. 3.1. та п. 4.2.1. оспорюваного договору доручення в частині неповернення винагороди у випадку подання Довірителем заяви про відмову від договору з порушенням зазначеного у договорі строку, оскільки вказані положення договору є несправедливими і не відповідають вимогам закону.

Проте підстав для визнання договору недійсним в цілому не вбачається, оскільки визнання недійсними зазначених пунктів договору не зумовлює зміну інших положень договору.

Тому рішення суду в частині вимог про визнання недійсним договору доручення підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково: в п. 3.1. та п. 4.2.1. в частині неповернення винагороди, зазначеної у п.3.1. у випадку подання Довірителем заяви про відмову від договору з порушенням строку, вказаного у п. 4.2.1., договору доручення №Д-0074 від 15.08.2017 року, укладеного між ТОВ "Велес Авто" та ОСОБА_3

Як зазначено в ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення коштів в сумі 29900.00 грн., отриманих за недійсним правочином, відповідає закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст.ст. 84, 88 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано присудив документально підтверджені судові витрати позивача з відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують, оскільки відповідно до ст.. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" перелік несправедливих умов договору не є вичерпним.

Керуючись ст.ст. 374, 376 , 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року у цій справі скасувати в частині визнання договору недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору доручення недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсними п. 3.1. та п. 4.2.1. в частині неповернення винагороди, зазначеної у п.3.1. у випадку подання Довірителем заяви про відмову від договору з порушенням строку, вказаного у п. 4.2.1., договору доручення №Д-0074 від 15.08.2017 року, укладеного між ТОВ "Велес Авто" та ОСОБА_3.

В частині стягнення коштів, комісії банку за прийом платежу, судового збору та витрат на правову допомогу рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.08. 2018 р.

Головуючий

Судді: