Постанова № 75900748, 14.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1063/18 Справа № 175/3089/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа — ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання іпотечних договорів недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання іпотечних договорів недійсними, мотивуючи його тим, що між ОСОБА_6, який діяв від її імені на підставі довіреності, та ОСОБА_7 були укладені договори позики, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (далі — ПН ДМНО ОСОБА_5В.), та укладено додаткові угоди до них, які також посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Вказувала, що 20 березня 2013 року між нею та ОСОБА_3, з метою забезпечення вимог за договором позики від 15 жовтня 2012 року, було укладено іпотечний договір, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за №346, предметом якого став житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані по вул.Парковій,106 в с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Також, 19 листопада 2015 року, з метою забезпечення вимог за договорами позики від 15 жовтня 2012 року, 19 вересня 2014 року та 26 березня 2015 року, між ОСОБА_6, який діяв від її імені на підставі довіреності, та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за №736, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1.

У зазначених договорах відсутні будь-які посилання на видачу заставної або її відсутність.

Зазначала, що на підставі вказаних вище договорах між сторонами відбувались відповідні розрахунки щодо передачі та повернення грошових коштів, про що складались відповідні розписки, та 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_6, який діяв від її імені на підставі довіреності, та третьою особою ОСОБА_4 було укладено договір про переведення боргу за договорами позики, згідно якого боржником щодо повернення позики став ОСОБА_4, а саме: за договором позики від 15 жовтня 2012 року заборгованості у розмірі 675.000 доларів США; за договором позики від 19 вересня 2014 року заборгованості у розмірі 79.958 євро та 77.625 доларів США; за договором позики від 26 березня 2015 року заборгованості у розмірі 280.250 доларів США.

Посилаючись на те, що іпотечні договори були укладені з істотними порушеннями, що в цих договорах відсутній пункт, в якому була б зафіксована її згода забезпечувати виконання зобов’язання за договором позики за новим боржником ОСОБА_4 перед кредитором ОСОБА_3, просила суд ухвалити рішення, яким визнати іпотечний договір від 20 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №346, недійсним та припиненим; визнати іпотечний договір від 19 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2І, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №736, недійсним та припиненим.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні іпотечні договори укладені між сторонами з порушенням істотних умов, а також на посилання на ст.523 ЦК України.

22 лютого 2018 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що між сторонами по справі виникли договірні відносини.

Так, 15 жовтня 2012 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6, було укладено договір позики, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №1370.

Вказаним договором визначено, що ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняла позику в розмірі 184.000 євро та 690.000 доларів США зі строком остаточного повернення до 15 квітня 2013 року (а.с.13).

25 квітня 2014 року до вказаного договору між сторонами було укладено додаткову угоду №1, посвідчену ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №342, відповідно до умов якої суму позики змінено, визначено нову суму 660.000 доларів США, встановлено строк остаточного повернення позики до 15 липня 2014 року (а.с.14).

19 вересня 2014 року до договору позики від 15 жовтня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2, посвідчену ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №788, згідно до якої суму позики змінено, визначено нову суму 705.000 доларів США, встановлено строк остаточного повернення позики до 16 грудня 2014 року (а.с.15).

25 лютого 2015 року до договору позики від 15 жовтня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №3, посвідчену ПН ДМНО ОСОБА_8, відповідно до умов якої суму позики змінено, визначено нову суму 777.000 доларів США, встановлено строк остаточного повернення позики до 30 вересня 2015 року (а.с.16).

02 жовтня 2015 року до договору позики від 15 жовтня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №4, посвідчену ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №633, якою визначено нову суму 675.000 доларів США, встановлено строк остаточного повернення позики до ЗІ грудня 2015 року (а.с.17).

Крім того, 19 вересня 2014 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6, було укладено договір позики, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №786, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняла позику в розмірі 96.160 євро та 129.250 доларів США зі строком остаточного повернення до 28 грудня 2014 року (а.с.18).

25 лютого 2015 року до вказаного договору між сторонами було укладено додаткову угоду №1, посвідчену ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №125, якою визначено нову суму позики 101.330 євро та 140.250 доларів США, встановлено строк остаточного повернення позики до 30 червня 2015 року (а.с.19).

02 жовтня 2015 року до договору позики від 19 вересня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2, посвідчену ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №634, відповідно до вказаної угоди суму позики змінено, визначено нову суму 79.958 євро та 77.625 доларів США, встановлено строк остаточного повернення позики до 31 грудня 2015 року (а.с.20 ).

Також, 26 березня 2015 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6, було укладено договір позики, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №201, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняла позику в розмірі 343.750 доларів США зі строком остаточного повернення до 30 листопада 2015 року (а.с.21-22).

02 жовтня 2015 року до вказаного договору між сторонами було укладено додаткову угоду №1, посвідчену ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №635, та відповідно до вказаної угоди суму позики змінено, визначено нову суму 280.250 доларів США, встановлено строк остаточного повернення позики до 31 грудня 2015 року (а.с.23).

Крім того, 20 березня 2013 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №346, з метою забезпечення вимог за договором позики від 15 жовтня 2012 року.

Предметом іпотеки за вказаним договором є житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані по вул.Парковій,106 в с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровська область (а.с.30-32).

Крім того, 19 листопада 2015 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6, було укладено іпотечний договір, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_5 за реєстром №736, з метою забезпечення вимог за договорами позики від 15 жовтня 2012 року, 19 вересня 2014 року та 26 березня 2015 року.

Відповідно до даного договору предметом іпотеки є квартира №105, що розташована у м.Києві по вул.Генерала Матикіна, будинок №16 (а.с.26-29).

На підставі вказаних договорів між сторонами відбувались відповідні розрахунки щодо передачі та повернення грошових коштів, про що складались розписки.

02 жовтня 2015 року між ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6, та третьою особою по даній справі ОСОБА_4 було укладено договір про переведення боргу за договорами позики, згідно якого боржником щодо повернення позики став ОСОБА_4, а саме: за договором позики від 15 жовтня 2012 року заборгованості у розмірі 675.000 доларів США; за договором позики від 19 вересня 2014 року заборгованості у розмірі 79.958 євро та 77.625 доларів США; за договором позики від 26 березня 2015 року заборгованості у розмірі 280.250 доларів США (а.с.24-25).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується факт довготривалих договірних відносин між сторонами.

В спірних іпотечних договорах містяться всі істотні умови, передбачені законодавством.

Сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови.

Так спірними, нотаріально посвідченими договорами іпотеки обумовлено предмет договору, гарантії, права та обов’язки іпотекодержателя, права та обов’язки іпотекодавця, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, строк дії договору, відповідальність сторін, додаткові умови (а.с.26-29,30-32).

Крім того, п.8.5 іпотечного договору від 19 листопада 2015 року передбачено, що ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за договором позики на іншу особу. Відступлення прав за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодателя за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за договором позики.

Аналогічне положення міститься в п.8.5 іпотечного договору від 20 березня 2013 року.

Колегія суддів наголошує на тому, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, що спірні договори іпотеки не відповідають вимогам закону.

Посилання апеляційної скарги на відсутність у спірних договорах посилання на видачу заставної або її відсутність у даному випадку не можуть слугувати підставою для задоволення позову.

Так, сторони у спірних договорах (п.1.7) чітко обумовили те, що заставна за даними договорами не допускається, а згідно чинного законодавства сторони є вільними в укладанні договору.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_9