Постанова № 75886009, 14.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6576/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/3458/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 4 14.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2018 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області, Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа - служба у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради ОСОБА_3 від 26 квітня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35004135, вчинено о (16:46:40) номер запису про право власності 20210236 від 26 квітня 2017 року (16:15:32) (реєстраційний номер об'єкта нерухомості НОМЕР_1, квартира, об'єкта житлової нерухомості); зобов'язати КП «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав, що здійснено на підставі вищезазначеного рішення; поновити відомості про об'єкт нерухомого майна (чотирикімнатна квартира № АДРЕСА_1), що передували скасованим записам.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2018 року задоволено клопотання ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що державний реєстратор вчинив запис з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень. Суд прийняв справу до свого провадження з дотриманням правил підсудності, а тому повинен її розглядати. 04 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори з державним реєстратором не належать до адміністративної юрисдикції, оскільки стосуються майнового інтересу і обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії будуть скасовані. Верховний суд, який повинен забезпечити єдність судової практики, не завжди відповідає даному критерію та фактично плутає учасників судових правовідносин при визначенні підвідомчості спорів щодо оскарження рішення державного реєстратора. Позивач зазначає, що хоча в заявленому нею позові дослідженню підлягають владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, однак, вони стосуються майнового інтересу і обов'язково будуть впливати на майнові права позивача, відновлення яких напряму залежить від скасування прийнятого рішення державного реєстратора про реєстрацію майна на іншу особу. При подачі позову ОСОБА_2 здійснювала посилання на одну чинну постанову Верховного Суду України. Поки йшла судова тяганина, Верховний Суд України виніс по суті протилежне рішення. Немає жодних гарантій, що подавши позов з іншою підсудністю, позивач не отримає за певний час іншу думку Верховного Суду і провадження знову закриють.

ПАТ «Перший Український міжнародний банк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що предметом дослідження в рамках розгляду даної цивільної справи є виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень, а спосіб захисту спрямований виключно на скасування рішення державного реєстратора. Позовна заява не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди. Позивач не порушувала питання про визнання права власності на предмет іпотеки і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовувала. Між сторонами виник публічно-правовий спір щодо оскарження рішення та дій суб'єкта владних повноважень, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У даній справі відсутній спір про право.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підпадає під визначення цивільної юрисдикції, оскільки за вимогами позову в ній відсутній спір про право. Позовні вимоги стосуються оспорювання лише дій суб'єкта владних повноважень, при перереєстрації ним прав власності на іпотечний будинок з фізичної особи на банківську установу.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 оскаржує рішення державного реєстратора, оскільки перед вчиненням реєстраційних дій щодо належного їй та переданого в іпотеку нерухомого майна, державний реєстратор не дотримався вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державний реєстратор вніс запис про право власності, а лише потім прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майна за іпотекодержателем. Позивач зазначає, що вона не отримувала вимоги про усунення порушень від іпотекодержателя, а останній відповідно не мав права вчиняти дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, рішення про державну реєстрацію за банком права власності на предмет іпотеки було прийнято у період дії мораторію. Вказане житло є єдиним житлом позивача та його родини. Некоректне обрахування суми основного зобов'язання за кредитним договором також порушує вимоги ст. 7, 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що справа має розглядатися у порядку адміністративного судочинства та керувався, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належну їй квартиру. Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та державного реєстратора щодо реєстрації такого права за банком.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договору іпотеки, а тому даний спір не є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, та від 15 травня 2018 року № 686/22036/15-ц.

Суд першої інстанції застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 у справі № 826/9928/15. Однак, у даній справі позов був обґрунтований незаконністю дій приватного нотаріуса як суб'єкта, наділеного владними управлінськими функціями державного реєстратора. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вказані справи мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Так, у справі № 826/9928/15 позов був обґрунтований незаконністю дій приватного нотаріуса з прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, а не з невиконанням умов договору. Позивач доводив таку незаконність з огляду, зокрема, на те, що державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки мала здійснити Державна реєстраційна служба, а не приватний нотаріус, який не вчиняв нотаріальних дій. Визнання права власності на предмет іпотеки позивач не вимагав.

Разом з тим, обставини справи № 686/22036/15-ц щодо захисту права власності позивача відрізняються від наведених і стосуються належності виконання умов договору іпотеки та вчинення реєстраційних дій у зв'язку з дією договору іпотеки.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Перший Український міжнародний банк» зазначає, що предметом дослідження в рамках розгляду даної цивільної справи є виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень, а спосіб захисту спрямований виключно на скасування рішення державного реєстратора. Позовна заява не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди. Позивач не порушувала питання про визнання права власності на предмет іпотеки і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовувала. Між сторонами виник публічно-правовий спір щодо оскарження рішення та дій суб'єкта владних повноважень, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У даній справі відсутній спір про право.

Однак, враховуючи наведені вище норми закону та правові позиції Верховного Суду, такі доводи відповідача не заслуговують на увагу. Крім того, з матеріалів справи чітко вбачається, що ОСОБА_2 захищає своє право власності, яке, на її думку, порушено відповідачами під час здійснення державної реєстрації її майна за ПАТ «Перший Український міжнародний банк».

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене, в результаті чого постановив незаконну ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи за позовом ОСОБА_2 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 15 серпня 2018 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Сержанюк А.С.