Постанова № 75886013, 02.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1258/18 Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/3051/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 58 02.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Мережко М.В.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у справі за заявою представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

встановив:

У квітні 2018 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «Вортекс», третя особа: ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Вортекс» від 07 вересня 2017 року в частині визначення грошового розміру спадкової частини частки ОСОБА_6 в майні товариства, що належить до виплати спадкодавцям; стягнення з ТОВ «Вортекс» на користь ОСОБА_2 належну спадкодавцям до передачі у грошовій формі частку у майні товариства, яка належить спадкодавцю, в розмірі 1 049 054,69 грн.; стягнення з ТОВ «Вортекс» на користь ОСОБА_3 належну спадкоємцям до передачі у грошовій формі частку у майні товариства, яка належала спадкодавцю, в розмірі 209 810,94 грн.; стягнення з ТОВ «Вортекс» на користь ОСОБА_4 належну спадкоємцям до передачі у грошовій формі частку у майні товариства, яка належала спадкодавцю, в розмірі 209 810,94 грн.

Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача ОСОБА_2 просив в забезпечення позову, до вирішення справи по суті, накласти арешт на майно (об'єкти нерухомого майна за адресою: Київська область, Вишгородський район, сільська рада Глібівська, «Зелений бір», урочище, 10) та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вортекс». Заборонити відчужувати та приймати будь-які рішення щодо основних засоби, в тому числі об'єкти нерухомого майна за адресою: Київська область, Вишгородський район, сільська рада Глібівська, «Зелений бір», урочище, 10.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Зазначена правова позиція вказана у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі №6-605цс16.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, а також, не надано доказів, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв проз забезпечення позову» №9 від 22.12.2006р., розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову по даній справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Таким чином оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Мельник Я.С.

Мережко М.В.