Ухвала суду № 75877766, 14.08.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1466/18

провадження № 1-кп/179/128/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кошля А.О.

за участю:

секретаря судового засідання – Бондар О.В.

прокурора – Ровний І.О.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника обвинуваченого – ОСОБА_2

потерпілих – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040470000200 від 16.04.2015 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2018 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040470000200 від 16.04.2015 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити справу до судового розгляду, викликавши в судове засідання обвинуваченого, потерпілих та свідків згідно реєстру. Потерпілі, які присутні в залі судового засідання підтримали думку прокурора.

Обвинувачений та його захисник вважали за можливе призначити справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд зазначає наступне.

Розділ IV КПК України регламентує порядок проведення судового провадження в суді першої інстанції, яке розпочинається з моменту отримання судом процесуальних документів визначених ч. 1 ст. 314 цього кодексу та призначення підготовчого судового засідання.

Так, пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що інкриміновані обвинуваченому діяння (епізоди) були вчиненні в м. Дніпропетровськ, останній за тяжкістю та часом епізод у м. Київ.

Згідно ч. 1 ст. 32 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Встановленими місцями вчинення кримінальних правопорушень в даному кримінальному провадженні є м. Дніпропетровськ та останнім за часом (яке інкримінується обвинуваченому) є м. Київ, водночас обвинувальний акт направлено до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 цього ж Кодексу кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилось, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &lі;…&?а; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?м;…&?і;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду станом на момент вчинення певних процесуальних дій.

Разом з тим, порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил підсудності, воно, згідно із п.6 ч.2 ст.412 КПК України, у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції. Що також було висвітлено в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення апеляційним судом процесуального повноваження щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції» від 21.02.2017 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів поза межами територіальної юрисдикції Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, кримінальне провадження відносно останнього на даний час цьому суду не підсудне.

Тому кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 слід направити до Апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо передачі цього кримінального провадження до суду за територіальною підсудністю.

Окрім того, прокурор просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, обґрунтовуючи тим, що наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестала існувати та неможливо закінчити судовий розгляд до спливу дії запобіжного заходу.

Потерпілі підтримали прокурора, та вважали за необхідне залишити обвинуваченого під вартою.

Захисник та обвинувачений заперечували проти доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник вважав за доцільне обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого спливає 18.08.2018 року.

Закінчити судовий розгляд даного провадження до цього строку не вбачається можливим.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керується нормами ст..ст.177, 183, 197,199 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України, слідчий суддя (суд) зобов’язаний відмовити у продовжені строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

В обґрунтування обставин, які доводять необхідність тримання ОСОБА_1 під вартою, наведено відомості про те, що на час розгляду клопотання по суті не зменшились попередні ризики, а саме, обвинувачений, перебуваючи на свободі, може ухилитися від суду та продовжити свою злочинну діяльність, оскільки останній з 2016 року був у розшуку, кримінальні правопорушення вчиняв в м. Дніпропетровськ, в м. Київ.

Прокурором наведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду в зв’язку з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 361 та ч. 2 ст. 361 КК України, а саме покарання від трьох до шести років позбавлення волі. Останній тривалий час переховувався від органів досудового розслідування. Обвинувачений будь-якими тяжкими захворюваннями не страждає, на утримані дітей або інших осіб не має, не працює, оцінивши в сукупності всі вище наведенні обставини, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з метою не допущення ризику переховування обвинуваченого від суду.

Таке переконання суду ґрунтується на доведеності існування ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_1 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні яких він обвинувачується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, врахування тяжкості злочину в даному конкретному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за можливе обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 34, 314, 314-1,315, 316 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015040470000200 від 16.04.2015 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України направити до Апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо його територіальної підсудності.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з утриманням останнього в Дніпропетровському слідчому ізоляторі, починаючи з 14 серпня 2018 року по 12 жовтня 2018 року включно.

Дана ухвала, в частині запобіжного заходу діє по 12 жовтня 2018 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити для відома до Дніпропетровського слідчого ізолятора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Кошля