Ухвала суду № 75861815, 09.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21828/17

Провадження по справі № 1-кс/522/11986/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Торчинській О.О., за участю прокурора Голубкова М.В., заявника – представника ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1,- адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на наступні факти, У провадженні слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017162030000145 від 14.11.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень», що призвело до тяжких наслідків.

В рамках зазначеного кримінального провадження прокурор Одеської місцевої прокуратури №3 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з клопотанням, у якому просив суд,- накласти арешт на наступні об’єкти нерухомості:

-площею 159,1 кв.м., якому присвоєно адресу м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151735251 101);

-площею 99,1 кв.м., якому присвоєна адреса м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151720851101).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 29.05.2018 року клопотання проку рора задоволено. Судом накладено арешт на вказані об’єкти нерухомості.

Судом, також, заборонено відчуження, розпорядження та користування зазначеним нерухомим майном, заборонено будь-яким суб’єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об’єктів зазначеного вище нерухомого майна.

З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено що 30.12.2016 державний реєстратор здійснює реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 258, 2 кв. м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул Базарна 41 та яке належало ТОВ «Український ОСОБА_3», за громадянином ОСОБА_4. Підставою виникнення права власності зазначає ухвалу суду, серія та номер 2-5917/09 від 02.04.2009, видавник Приморський районний суд м. Одеси. В подальшому зазначені приміщення за заявою ОСОБА_4 поділені на 2 об’єкти нерухомості - площею 159,1 кв.м., якому присвоєно адресу: м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151735251101) та площею 99,1 кв.м., якому також присвоєна адреса м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151720851101). Надалі вищезазначені приміщення площею 99,1 кв. м. відчужено згідно договору купівлі – продажу №158 від 01.02.2017 та приміщення 159,1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі продажу №159 від 01.02.2017, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_5 на користь ТОВ «Алеарс» (ЄДРПОУ 40090964). Після чого приміщення 159, 1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі-продажу №391 від 07.03.2017 та приміщення площею 99,1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі-продажу №390 від 07.03.2017, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1..

Заявником також зазначено, що на його думку, як вбачається з ухвали слідчого судді від 29.05.2018 року накладення арешту на нерухоме майно відбувалося за клопотанням прокурора в порушення ч.1 ст.172 КПК України без виклику та присутності власника арештованого майна ОСОБА_1 та копія ухвали слідчого судді власнику майна, також, до сьогоднішнього часу судом не направлялась.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №391 від 07.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приміщення площею 159,1 кв.м. по вул. Базарна, 41 в м.Одесі належить ОСОБА_1М,

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №390 від 07.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приміщення площею 99,1 кв.м. по вул. Базарна, 41 в м.Одесі належить ОСОБА_1

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна приміщення площею 159,1 кв.м. по вул. Базарна, 41 в м.Одесі, та приміщення площею 99,1 кв.м. по вул. Базарна, 41 в м.Одесі зареєстровані за ОСОБА_1

Згідно Єдиного Державного реєстру України стосовно стану розгляду справ в судах України будь яких спорів стосовно вище зазначених об’єктів нерухомого майна у судах України не існує.

Власник арештованого нерухомого майна ОСОБА_1 вважає, що арешт на нерухоме майно накладений судом безпідставно, на даний час необхідність в накладенні арешту відпала та арешт підлягає скасуванню.

На думку заявника, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 170 КПК України перелік осіб арешт на майно яких може бути накладено ухвалою слідчого судді в рамках кримінального провадження є обмеженим та розширенню не підлягає. До цього переліку відносяться лише підозрюваний, обвинувачений або особи, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №42017162030000145 власник нерухомого майна ОСОБА_1 до цього переліку не відноситься. Він не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної осоои, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Вона с потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні, заявником та цивільним позивачем.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.З ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливии також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судці, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК України.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставині, які підтверджують що' їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення/пересування відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

В ході досудового розгляду не підтвердився факт того, шо існує достатня підозра вважати, що власником вказаного майна,- ОСОБА_1 вчинене кримінальне правопорушення, яке інкримінується в рамках зазначеного кримінального провадження, або він задіяний в злочинній схемі. Навпаки, у відношенні нього вчинено злочин.

В рамках кримінального провадження власнику арештованого майна не повідомлено про підозру.

Враховуючи викладене, заявник вважає, що в подальшому у застосуванні арешту вищевказаного майна, відповідно до ст. 174 КПК України, відпала необхідність.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 підтримав вимоги клопотання в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення слідчим суддею клопотання про скасування арешту майна, зазначивши, що у провадженні слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017162030000145 від 14.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_8, що призвело до тяжких наслідків.

В ході досудового розслідування встановлено що 30.12.2016 державний реєстратор ОСОБА_8 здійснює реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 258, 2 кв. м. розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 41, та яке належало ТОВ «Український ОСОБА_3», за громадянином ОСОБА_4. Підставою виникнення права власності зазначає ухвалу суду, серія та номер 2-5917/09 від 02.04.2009, видавник Приморський районний суд м. Одеси.

В подальшому, зазначені приміщення за заявою ОСОБА_4 поділені на 2 об’єкти нерухомості - площею 159,1 кв.м., якому присвоєно адресу м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151735251101) та площею 99,1 кв.м., якому також присвоєна адреса м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151720851101). Надалі вищезазначені приміщення площею 99,1 кв. м. відчужено згідно договору купівлі – продажу №158 від 01.02.2017 та приміщення 159,1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі продажу №159 від 01.02.2017, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_5 на користь ТОВ «Алеарс» (ЄДРПОУ 40090964). Після чого приміщення 159, 1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі-продажу №391 від 07.03.2017 та приміщення площею 99,1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі-продажу №390 від 07.03.2017, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР) та відповіді Голови Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_9 від 09.11.2017- за вказаним номером значиться ухвала суду про повернення позовної заяви ОСОБА_10 щодо ОСОБА_11, тобто ухвала, яка ніяким чином не стосується визнання права власності на вищезазначені приміщення за ОСОБА_12

Таким чином державний реєстратор ОСОБА_8, будучи службовою особою публічного права, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, розуміючи що вказані рішення суду є завідомо неправдивими, умисно здійснив вищезазначені реєстраційні дії, які призвели до незаконного заволодіння майном ТОВ «Український ОСОБА_3»

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином об’єкти нерухомого майна площею 159,1 кв.м., якому присвоєно адресу м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151735251101) та площею 99,1 кв.м., якому також присвоєна адреса м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151720851101), є об’єктом кримінально протиправних дій, право на яке набуте протиправним шляхом, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 вищезаззначене майно з наведених підстав визнано речовим доказом та є предметом злочину

Враховуючи викладене, на зазначене майно виникла необхідність накласти арешт, заборонивши відчуження, розпорядження та користування, підставою якого є те, що існують безспірні підстави та підозра що воно є доказом злочину, було предметом вчинення кримінального правопорушення, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження, метою накладання арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою п.1 збереження речових доказів, п.2 спеціальної конфіскації, п.3 конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, п.4 відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Так ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено що з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2018 накладено арешт на вищезазначене майно.

Посилання заявника на те що розгляд питання про арешт майна відбулося за клопотанням прокурора в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України без виклику та присутності власника арештованого майна ОСОБА_1 є необґрунтованим та не відповідає вимогам КПК України, так як відповідно до ч. 2 ст. 172 Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Так, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Терзі І.Г від 28.11.2017 та ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Одеської області від 04.01.2018 було накладено арешт на вищезазначені об’єкти нерухомості, однак слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси Пислар В.П. 25.04.2018 було скасовано арешт вищезазначеного майна, право на яке здобуто шляхом надання завідомо неправдивих документів, без виклику в судове засідання слідчого та прокурора. Таким чином на час розгляду клопотання та винесення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 та його представники обізнані про проведення досудового розслідування, мають ухвалу слідчого судді Пислар В.П. про скасування арешту майна право на яке здобуте незаконним шляхом та яке є предметом злочину, та в разі їх повідомлення про розгляд клопотання про накладення арешту на майно, могли здійснити відчуження вказаного об’єкту нерухомості або його спотворення. При цьому подальше відчуження об’єкту нерухомості могло призвести до нанесення збитків новому покупцю, так як фактично право на вищевказане майно отримано шляхом обману.

Посилання заявника на те що може бути накладено арешт на майно особи, яка є лише підозрюваним, обвинуваченим або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння є необґрунтованими та не відповідають нормам КПК України.

Так як відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено що з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу.

Крім того, посилання заявника на те, що не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача також є необґрунтованим, не відповідає вимогам КПК України, та заявник, посилаючись на вказану норму навіть не виклав її до кінця, так як відповідно до абзацу другого ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, а в даному випадку арешт накладений саме з метою збереження речових доказів.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку заявника, прокурора, вважаю що вимоги клопотання адвоката ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваних, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вивченням матеріалів клопотання адвоката ОСОБА_13 встановлено, що у провадженні слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017162030000145 від 14.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 388 КК України, за фактом зловживання службовим становищем державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_8, що призвело до тяжких наслідків.

В ході досудового розслідування встановлено що 30.12.2016 державний реєстратор ОСОБА_8 здійснив реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 258, 2 кв. м. розташоване за адресою м. Одеса, вул. Базарна, 41, та яке належало ТОВ «Український ОСОБА_3», за громадянином ОСОБА_4. Підставою виникнення права власності зазначив ухвалу суду, серія та номер 2-5917/09 від 02.04.2009, видавник Приморський районний суд м. Одеси.

В подальшому зазначені приміщення за заявою ОСОБА_4 поділені на 2 об’єкти нерухомості - площею 159,1 кв.м., якому присвоєно адресу м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151735251101) та площею 99,1 кв.м., якому також присвоєна адреса м. Одеса, вул. Базарна, 41 (реєстраційний №1151720851101). Надалі вищезазначені приміщення площею 99,1 кв., м. відчужено згідно договору купівлі – продажу №158 від 01.02.2017 та приміщення 159,1 кв.м., відчужено згідно договору купівлі продажу №159 від 01.02.2017, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_5 на користь ТОВ «Алеарс» (ЄДРПОУ 40090964). Після чого приміщення 159, 1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі-продажу №391 від 07.03.2017 та приміщення площею 99,1 кв.м. відчужено згідно договору купівлі-продажу №390 від 07.03.2017, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР) та відповіді Голови Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_9 від 09.11.2017- за вказаним номером значиться ухвала суду про повернення позовної заяви ОСОБА_10 щодо ОСОБА_11, тобто ухвала яка ніяким чином не стосується визнання права власності на вищезазначені приміщення за ОСОБА_12

Відповідно до п. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закону) державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно ч. 1 ст. 31-1 Закону реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таким чином державний реєстратор ОСОБА_8, будучи службовою особою публічного права, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, розуміючи що вказані рішення суду є завідомо неправдивими, умисно здійснив вищезазначені реєстраційні дії, які призвели до незаконного заволодіння майном ТОВ «Український ОСОБА_3»

29.05.2017р. ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання прокурора про арешт вищезазначеного майна.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту.

Так, доводи заявника, про те, що арешт на майно ОСОБА_1 накладений оскаржуваною ухвалою незаконно, не можуть бути прийняті до уваги, так як в ухвалі слідчого судді обґрунтовано встановлено, що майно, на яке накладений арешт є предметом злочину та речовим доказом у кримінальному провадженні №42017162030000145, так як відповідає критеріям, визначеним в ст.98 КПК України, та арешт накладений у відповідності до норм КПК України, та користування вказаним майном третіми особами може призвести до його пошкодження, зіпсування, перетворення та відчуження.

Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні,- триває. Рішення в порядку ст. 284 КПК України за результатами досудового розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 388 КК України, органом досудового розслідування не прийнято. На теперішній час органом досудового розслідування проводяться слідчі дії у кримінальному провадженні.

Таким чином, арешт було накладено обгрунтовано, правові підстави для арешту вказаного майна на цей час не змінились.

З огляду на викладене, суд приймає клопотання адвоката ОСОБА_2 до розгляду та приходить до висновку що воно не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що заявником в клопотанні не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, а також те, що в подальшому у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту, накладеного на вказане майно, відпала потреба.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення кримінального провадження, у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту з майна необхідно відмовити.

Керуючись ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1,- адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2018р., - відмовити з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.

Порядок оскарження ухвал слідчого судді передбачений ст.309 КПК України.

Слідчий суддя Приморського районного

суду м. Одеси В.В. Іванов

09.08.2018