Ухвала суду № 7584974, 10.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 р.Справа № АС 12/677-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Чміленко Н.С.

за участю

представника позивача Терещенко В.В.

представника відповідача Сердюк І.П.

представника відповідача Циганенко А.К.

представника відповідача Сіренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на Постанову Господарський суд Сумської областi від 24.06.2009р. по справі№АС 12/677-08/5021

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області в осбі Управління Державного казначейства у м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» ВАТ «Сумське машинобудівне науково – виробниче об’єднання ім. М.М. Фрунзе», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому прсив суд визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми № 0000202306/0/46047 від 17.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3119472,36 грн. та стягнення з державного бюджету України на свою користь суму бюджетного відшкодування в розмірі 3119472,36 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 24.06.2009 року задоволено позов Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» ВАТ «Сумське машинобудівне науково – виробниче об’єднання ім. М.М. Фрунзе» про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м.Суми № 0000202306/0/46047 від 17.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму ЗД 19472,36 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково- виробниче об"єднання ім. М.В.Фрунзе (40020, м.Суми, вул. Комарова, 2, код 30991664) суму бюджетного відшкодування в розмірі 3119472,36 грн., в т.ч.: за жовтень 2006р. - 180803,66 грн., за листопад 2006р. - 164368,4 грн., за грудень 2006 р. - 884336,83 грн., за січень 2007р. - 816604,27 грн., за липень 2007р. - 247349,33 грн., за серпень 2007р. -136112 грн., за жовтень 2007р. - 292075,92 грн. та за грудень 2007р. - 397821,95 грн.

Стягнуто з Державної податкової інспекції в м.Суми (40030, м.Суми, Червона площа, 2, 21102740) на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково- виробниче об"єднання ім. М.В.Фрунзе (40020, м.Суми, вул. Комарова, 2, код 30991664) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ДПІ в м. Суми, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 24.06.2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема, у зв’язку з невірним застосуванням приписів п.1.3., п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи. Окрім цього, відповідач наполягає на застосуванні приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та просив відмовити позивачу в позові в частині стягнення з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2429574,30 грн. з мотивів пропуску строку звернення до адміністративного суду. В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ в м. Суми 13.06.2008р. була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад, грудень 2006р., січень, липень, серпень, жовтень та грудень 2007р., про що складено відповідний акт за № 5599/23-6/30991664-71 від 13.06.2008р.

Як свідчить акт перевірки, першим відповідачем було виявлено порушення позивачем вимог пп.7.7.1 п.7 ст.7 з врахуванням вимог пп.1.3, 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було зменшено заявлену позивачем суму ПДВ до відшкодування з бюджету на 3119472,36 грн., в т.ч.: за жовтень 2006р. - 180803,66 грн., за листопад 2006р. - 164368,4 грн., за грудень 2006 р. - 884336,83 грн., за січень 2007р. - 816604,27 грн., за липень 2007р. - 247349,33 грн., за серпень 2007р. - 136112 грн., за жовтень 2007р. - 292075,92 грн. та за грудень 2007р. -397821,95 грн., оскільки матеріалами перевірки встановлено відсутність надмірної сплати вказаних вище сум податку по ланцюгу продажу товару до виробника.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ в м. Суми було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.06.2008р. № 0000202306/0/46047, яким було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3119472,36 грн.

На підставі п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 12.04.1990р. ДПІ в м. Суми були проведені позапланові виїзні документальні перевірки ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р., січень 2007р., липень 2007р., серпень 2007р., жовтень 2007р., грудень 2007р., з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2006 року.

За результатами проведених перевірок було складено довідки (акти): № 134/23-6/30991664/-5 від 16.01.2007р., № 954/23-6/30991664 від 16.02.2007р., № 954/23-6/30991664 від 20.03.2007р., № 1557/23-6/30991664 від 23.04.2007р., № 2411/23-6/30991664 від 15.10.2007р., № 6672/23-6/30991664-100 від 08.01.2008р., № 21/23-6/30991664 та № 1756/23-6/30991664 від 19.02.2008р.

В ході проведення перевірок ДПІ в м. Суми по основним постачальникам ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе було направлено запити до інших ДПІ України за місцем реєстрації підприємств - контрагентів.

Відповідач, посилаючись на встановлені ним при перевірці обставини та на норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 168), зокрема, на п. 1.8. ст. 1; п. 7.7.1 ст. 7; п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 вважає, що по господарським операціям позивача зі своїми контрагентами не відбулося надмірної сплати ПДВ, тому позивач не мав права заявляти спірну суму 3119472,36 грн. до бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування у залежність від факту сплати податку на додану вартість постачальником товару до бюджетів та зазначив, що відносно постачальників позивача податковим органом не було виявлено порушень податкового законодавства, а сплата ПДВ підтверджується виданими ними податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку щодо помилковості висновків ДПІ в м. Суми про неправомірність заявлення позивачем суд ПДВ до відшкодування за результатами перевірки від 13.06.2008 року, а прийняте повідомлення-рішення – незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)          порядковий номер податкової накладної;

б)          дату виписування податкової накладної;

в)          повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)          податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)          місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що надані податкові накладні оформлені належним чином, відповідно до вимог п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що підтверджує право позивача на формування податкового кредиту за такими податковими накладними.

Сума бюджетного відшкодування за вищевказані періоди розрахована ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач, при зменшенні суми бюджетного відшкодування, посилається на те, що згідно отриманих відповідей з Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, ДПІ у Київському районі м. Харкова відповідач не має можливості провести зустрічні перевірки постачальників 2-3 ланцюгів, оскільки деякі постачальники в послідовності поставок не знаходяться за юридичною адресою, зняті з обліку чи визнані банкрутами за рішенням суду. Таким чином, відповідач здійснив зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суми податкового кредиту постачальників 2-3 ланцюгів в послідовності поставок на загальну суму 3119472,36 грн.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Відповідно до чинного законодавства, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування від можливості органу податкової служби провести зустрічну перевірку постачальників платника податку.

Отже, посилання органу податкової служби на те, що згідно отриманих відповідей з Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, ДПІ у Київському районі м. Харкова відповідач не має можливості провести зустрічні перевірки постачальників 2-3 ланцюгів, оскільки деякі постачальники в послідовності поставок не знаходяться за юридичною адресою, зняті з обліку чи визнані банкрутами за рішенням суду, є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів правомірності свого рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 3119472,36 грн.

Посилання апелянта на обставини, за якими деякі суб"єкти підприємницької діяльності по ланцюгу постачання товару до позивача мали ознаки фіктивного підприємництва та не знаходилися за юридичною адресою, не можуть бути достатнім доказом правомірності зменшення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. Зазначені обставини зумовлюють лише необхідність перевірки реальності здійснення такими особами господарських операцій, що були підставою для видачі податкових накладних та формування позивачем спірного податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач брав участь у реальних господарських операціях, за якими він отримував для власної господарської діяльності відповідної якості та кількості товар, зокрема: природній газ та металобрухт. Як підтвердження реальності вчинених господарських операцій, крім наданих податкових накладних та їх реєстру, податкових декларацій, реєстру платіжних доручень, матеріали справи (том 3 а.с. 12 - 55) містять документи первинного бухгалтерського обліку, які відображають конкретний обсяг та сам факт отримання позивачем певного товару. Так, прибутковими ордерами, актами придбання-передачі брухту та відходів чорних металів, рахунками-фактурами чітко відображено факти отримання позивачем відповідної кількості та якості брухту чорного металу. Актами прийому-передачі вартісних показників природного газу, актами прийому-передачі обсягів природного газу, довідками по споживанню природного газу, актами по транспортуванню природного газу в свою чергу підтверджується фактичне отримання та використання позивачем у своїй господарській діяльності за спірними господарськими операціями конкретної кількості та якості природного газу.

Отже, ствердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача є необгрунтованими та такими, що базуються лише на припущеннях. Посилання апелянта на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПА України про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами не може бути взято до уваги як належний та достатній доказ правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, з огляду на вимоги ст. ст. 70, 72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо наявності місця карного діяння лише за відповідними судовими рішеннями (а не постановами слідчих) в кримінальних справах.

Крім цього, відповідач не спростував доводів позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач (покупець) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п. 7.7 ст. Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняття рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податково органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платника. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашення податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ять основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язок щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

Як зазначається у висновках, складених відповідачем довідок виїзних позапланових перевірок, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування підтверджувалася, проте зазначалося, що остаточний висновок щодо відшкодування такої суми з бюджету буде зроблено за результатами перевірок по ланцюгу до виробника.

Разом з тим, законодавчими нормами не передбачена залежність бюджетного відшкодування податку на додану вартість від часу проведення (завершення) податковими органами зустрічних перевірок. Навпаки, проведення податковим органом перевірки даних платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Крім того, підставою для зменшення органом ДПС суми бюджетного відшкодування згідно з п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є виявлення за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій податковій декларації. Проте, зауважень з боку податкового органу щодо неправомірності формування позивачем цифрового ряду податкового кредиту як акти перевірки, так і заперечення на адміністративний позов не містять.

Доводи апелянта про залежність наявності у позивача права на бюджетне відшкодування від фактичного надходження до бюджету сум такого податку від продавців, яким позивач сплачував податок на додану вартість у ціні товару, є помилковими.

Згідно п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування є виявлення за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, може виникнути у випадку, коли контролюючий орган встановить порушення порядку формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань або виявить помилки при здійсненні розрахунку сум такого бюджетного відшкодування. Інших підстав для відмови чи зменшення бюджетного відшкодування законодавство не встановлює.

Згідно з п.7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з          п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

ДПІ в м. Суми під час перевірки не виявлено порушень позивачем вказаних положень чинного законодавства.

Щодо висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання ДПІ в м. Суми про застосування строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000202306/0/46047 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ було прийнято ДПІ в м. Суми 17.06.2008р.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України, звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До суду з позовом про оскарження рішення відповідача позивач звернувся 22.10.2008р., тобто в межах строку встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову в задоволенні клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду, зазначив лише те, що позивач звернувся до суду з вимогою визнати нечинним податкове повідомлення – рішення від 17.06.2008 року № 0000202306/0/46047 в межах річного строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, взагалі не обґрунтував відмову в застосуванні даних строків до другої позовної вимоги: стягнення сум бюджетного відшкодування з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що позовна вимога ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» про стягнення з державного бюджету України на свою користь сум бюджетного відшкодування в розмірі 3119472,36 грн. є похідною від першої позовної вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми № 0000202306/0/46047 від 17.06.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3119472,36 грн., адже лише в результаті прийняття такого податкового повідомлення-рішення позивач дізнався про порушення відповідачем свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми № 0000202306/0/46047 від 17.06.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3119472,36 грн. та про стягнення з державного бюджету України на свою користь суму бюджетного відшкодування в розмірі 3119472,36 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для зміни чи скасування прийнятого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 24.06.2009р. по справі№АС 12/677-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2009 р.