Ухвала суду № 7584895, 03.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2009 р.Справа № 2-а-7805/08/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

Представник позивача - Чеховський Д.Ю.

Представник відповідача - Верещака М.О.

Представник відповідача - Носенко Т.А.

Прокурор - Крупка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 30.03.2009р. по справі №2-а-7805/08

за позовом Приватного підприємства "Фінанси-Інвест"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

за участю Прокуратури Київського району м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Фінанси-Інвест", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2005 року № 0000392330/0 та стягнути (відшкодувати) з державного бюджету заборгованість по податку на додану вартість в сумі 4749296 гривень, з яких: за березень 2004 року - 3335551 гривень, за квітень 2004 року - 1413745 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм чинного законодавства, що призвело до неправомірного зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Позивачем розпочато процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Київському районі м. Харкова листом № 411/10/23-506 від 21.01.06 р. прийняла рішення про внесення змін до податкового повідомлення - рішення № 0000392330/0 від 15 листопада 2005 року, де внесла зміни у періоди, в яких зменшено бюджетне відшкодування, та листом № 416/10/25 - 010 від 20.01.06 р. рішення про відмову в задоволенні скарги ПП «Фінанси - Інвест». 27 січня 2006 року ПП «Фінанси - Інвест» звернулось з повторною скаргою на податкове повідомлення - рішення № 0000392330/0 від 15 листопада 2005 року до ДПА у Харківській області. 30 березня 2006 року Голова ДПА у Харківській області прийняв рішення № 1216/1025-010 від 31 березня 2006 року, яким в задоволенні повторної скарги ПП «Фінанси-Інвест» відмовив. 12 квітня 2006 року ПП «Фінанси - Інвест» звернулось з повторною скаргою на податкове повідомлення - рішення № 0000392330/0 від 15 листопада 2005 року до ДПА України. 14 червня 2006 року Голова ДПА України прийняв рішення № 6525/6/25-0215 від 14.06.06, яким в задоволенні скарги ПП «Фінанси - Інвест» відмовив.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року адміністративний позов Приватного підприємства "Фінанси-Інвест" задоволено, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 15 листопада 2005 року № 0000392330/0; стягнуто з державного бюджету (р/р 31117030700004, код бюджетної класифікації 14010200, відкритого на ім'я Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова Головного Управління Державного казначейства України у Харківській області, код: 24134573, банк: Головне Управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО: 851011) на користь Приватного підприємства "Фінанси-Інвест" (61012, м. Харків, вул. Чернишевського, 96, кв. 26, код 32235404) заборгованість по податку на додану вартість в розмірі: за березень 2004 року - 3335551 гривень, за квітень 2004 року - 1413745 гривень; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Фінанси-Інвест" (61012, м. Харків, вул. Чернишевського, 96, кв. 26, код 32235404) 1703,40 грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, ДПІ у Київському районі м. Харкова, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість", ст.ст. 72, 99 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги та, наполягаючи на законності і обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, посилаючись на обставини і обгрунтування, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача, ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, та прокурор, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підтримали апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова та просили скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ та має код 32235404, взятий на податковий облік у ДПІ у Київському районі м. Харкова за № 3305 від 07.11.2002 р., зареєстрований як платник податку на додану вартість у тій же податковій інспекції (свідоцтво від 27.11.2002 р. № 28750210).

Стаття 7 Закону № 168/97 визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до приписів абзацу першого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Проте, проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом № 168/97 місячний термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість. Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватися без порушення приписів Закону № 168/97.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до приписів абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону №168/97, бюджетна заборгованість у підприємства виникає після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, тобто в даному випадку, з 01.07.05 р.

Приписами підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97 встановлено строк на проведення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, а саме - протягом місяця, наступного після подачі декларації з податку на додану вартість.

Суми, невідшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

За таких обставин Закон № 168/97 передбачає можливість звернення з позовом про стягнення бюджетної заборгованості у будь-який момент після закінчення місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Порядок заповнення та надання податкової декларації визначений Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» (Зареєстровано в Мін'юсті України від 09.07.97р. за № 250/250, зі змінами та доповненнями (надалі за текстом Наказ № 166).

Відповідно до цього Наказу, за наслідками господарської діяльності за березень 2004 року ПП «Фінанси - Інвест» надало до ДПІ в Київському районі м. Харкова податкову декларацію по податку на додану вартість. ПП «Фінанси - Інвест» в пп. 25.2 п. 25 декларації зазначило суму ПДВ належну до відшкодування після погашення податкових зобов'язань на протязі трьох послідуючих звітних періодів по податку на додану вартість шляхом зарахування на поточний рахунок - 9698 грн. Пізніше, у зв'язку з уточненням сум податкового кредиту, до ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому було задекларовано суму податкового кредиту до відшкодування у сумі 3463853 грн. 26 липня 2004 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого, суму податкового кредиту до відшкодування було зменшено на 3473551 грн. 25 березня 2005 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова було поштою надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому було заявлено суму відшкодування в розмірі 3473551 грн.

За наслідками господарської діяльності за квітень 2004 року ПП «Фінанси - Інвест» надало до ДПІ в Київському районі м. Харкова податкову декларацію по податку на додану вартість. ПП «Фінанси - Інвест» в п. 25 п.п. 25.2. декларації зазначило суму ПДВ належну до відшкодування після погашення податкових зобов'язань на протязі трьох послідуючих звітних періодів по податку на додану вартість шляхом зарахування на поточний рахунок - у розмірі 6645 грн. Пізніше, у зв'язку з уточнення сум податкового кредиту, до ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому було задекларовано суму податкового кредиту до відшкодування у сумі 1458574 гривні. 16 серпня 2004 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого, суму податкового кредиту до відшкодування було зменшено на 1465219 грн. 25 березня 2005 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова було поштою надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому було заявлено суму відшкодування в розмірі 1465219 грн.

Таким чином, відповідно до декларації по ПДВ за березень та квітень 2004 року, позивач заявив до відшкодування податку на додану вартість відповідно у сумі 3473551грн. та 1465219 грн. після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку 100%.

12 квітня 2004 року за наслідками акту перевірки щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за березень - квітень 2004 року співробітниками ДПІ в Київському районі м. Харкова складено акт № 1057, на підставі висновків якого, Начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000192330/0 від 14 квітня 2004 року. Згідно цього рішення, підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2004 року на суму 3473551 грн., за квітень 2004 року - на 1465219 грн.

Рішенням № 73 від 18 червня 2005 року, прийнятим Начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова податкове повідомлення - рішення № 0000192330/0 від 14.04.2005 року скасовано та відновлено по обліковій картці позивача переплату з ПДВ в сумі 4938770 грн.

Співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова 16 червня 2005 року було складено акт перевірки № 1462/23-304/32235404, за результатами якого, перевірено правомірність бюджетного відшкодування ПДВ задекларованого підприємством за березень 2004 року на суму 3473551 грн., за квітень 2004 року - 1465219 грн. Висновками акту перевірки було підтверджено право підприємства на відшкодування заявленого податку на додану вартість.

Натомість 02 вересня 2005 року на підприємство було направлено співробітників ДПІ у Київському районі м. Харкова. Підставою для проведення перевірки було вказано наявність проведення вищестоящим органом ДПІ службового розслідування по відношенню до інспекторів, які проводили перевірку у червні 2005 року.

22 вересня 2005 року підприємством було отримано доповнюючий акт перевірки № 2101/23-304/32235404 від 15 вересня 2005 року про результати позапланової документальної перевірки правомірності задекларованих до відшкодування сум податку на додану вартість до акту документальної перевірки від 16 червня 2005 року за № 1462/23 - 304/32235404 щодо заявлених сум ПДВ.

За результатами акту перевірки Начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392330/0 від 15 листопада 2005 року (через 60 днів після складення акту перевірки), яким було встановлено порушення підприємством вимог ст. 1 п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість» та було встановлено суму завищеного бюджетного відшкодування за квітень 2005 року в розмірі 1465219 грн. та за березень 2005 року - в розмірі 3335551 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано підприємством 17 листопада 2005 року.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування у згадуваному акті перевірки зазначено те, що при проведенні перевірки внаслідок скасування державної реєстрації ПП «Дігма» (постачальник товару по І та II ланцюгу) неможливо встановити факт придбання товару у виробника, а також визначити, чи проведено розрахунок грошовими коштами постачальниками у І та II ланцюгах, а отже чи сплачений податок на додану вартість у бюджет.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене твердження в акті свідчить тільки про те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не видалось за можливе встановити місцезнаходження контрагентів позивача у вересні 2005 року, але ніяк не свідчить про те, що вони не оплатили податок на додану вартість у бюджет за березень-квітень 2004 року, а тому вказівки на розриви в ланцюзі постачань по операціях є безпідставними. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право отримати бюджетне відшкодування. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Позивач розрахувався за отримані товари (послуги) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Додаткових вимог щодо отримання бюджетного відшкодування, в тому числі сплату податку підприємствами по ланцюгу до виробника, чинним законодавством не передбачено, а тому така підстава позбавлення права на бюджетне відшкодування неправомірна. Підставами для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, ніяких інших обмежень щодо відшкодування податку або інших додаткових вимог Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлено. Як вбачається з акту перевірки та податкового повідомлення - рішення ПП «Фінанси - Інвест» податкові зобов'язання по податку на додану вартість нараховані не були, фінансові або штрафні санкції не застосовувались.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПП «Фінанси - Інвест», при визначенні суми бюджетного відшкодування по ПДВ було дотримано всіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час виникнення права на відшкодування), а тому позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 04.09.2007 р. у справі № 21-1264во07 та інших аналогічних постанов, у тих випадках, коли у справі є свідчення незаконних та умисних дій певних субєктів господарювання, спрямованих на незаконне заволодіння державним майном у вигляді безпідставного відшкодування ПДВ, необхідно належним чином встановлювати фактичні обставин справи, зокрема: наявності реального товарного характеру операцій із придбання та реалізації, зясування яким чином перевозився та зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливості здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, а також сплати податків продавцями за наслідками здійснення цих операцій, наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) продажу товару за ціною, значно нижчою від ціни придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків тощо.

Якщо операції, на підставі яких платником податку сформовано суми бюджетного відшкодування, є реальними, і при цьому заявник відшкодування не був обізнаний з протиправним характером дії своїх контрагентів, то вимоги такого добросовісного платника податку підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як свідчать матеріали справи, позивач повністю розрахувався з постачальниками товарів за відповідний період грошовими коштами, сплативши у складі вартості товарів суму податку на додану вартість, що підтверджується актами звірок взаємних розрахунків між позивачем та постачальниками товарів, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача /Т. 1, а.с. 54-121; Т 2, а.с. 46-61, 161-203; Т. 4, а.с. 52-56, 71-124/.

Так, 14.01.2009 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, з метою встановлення фактичних обсягів здійснення фінансово-господарських операцій, обсягів та обігу грошових коштів на банківському рахунку ПП "Фінанси-Інвест" в ВАТ "Імпромбанк" та встановлення фактів нарахування та сплати податків у повному обсязі, а також для встановлення можливих порушень діючого податкового законодавства.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2009 р., заяву ДПІ у Київському районі м. Харкова було задоволено та зобов'язано ВАТ “Інпромбанк”, МФО 351878, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Клочківська № 3 розкрити ДПІ у Київському районі м. Харкова інформацію, що містить банківську таємницю, про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку №260030136856 в ВАТ “Інпромбанк”, МФО 351878, який відкрито ПП “Фінанси-Інвест” (код ЕДРПОУ 32235404, з вказуванням найменування контрагентів, їх коду ЄДРПОУ, дати та призначення платежів за період з 25.12.2002 року по 23.01.2009 року, заборонивши ДПІ у Київському районі м. Харкова розголошувати отримані відомості іншим особам, за винятком правоохоронних органів та органів судової влади /Т. 4, а.с. 130-135/.

На виконання зазначеного рішення, ДПІ у Київському районі м. Харкова, були отримані виписки з банку та акти звірки, які підтвердили відомості звітування та не спростували твердження про розрахунок ПП "Фінанси-Інвест" за товар в грошовому еквіваленті /Т. 2, а.с. 46-61, 161-203/.

Підтвердженням розрахунку також свідчать копії податкової звітності /Т. 2, а.с. 222-248/, платіжні доручення /Т. 1, а.с. 54-121/, а також книга обліку товарів, журнал реєстрації прибуткових накладних та журнал реєстрації видаткових накладних /Т. 4, а.с. 125-127/.

Відповідач, в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції, також не заперечував факт проведення розрахунку позивача за товари у спірний період.

Крім того, в судовому засіданні було з'ясовано, яким чином здійснювалось перевезення та зберігання товарів. На підтвердження цього, позивачем було надано товарно-транспортні накладні: № 115647 від 26.03.2004 р., № 115646 від 25.03.2004 р., № 115645 від 24.03.2004 р., № 115644 від 23.03.2004 р., № 115643 від 22.03.2004 р., № 115642 від 20.03.2004 р., № 115641 від 19.03.2004 р., № 115640 від 18.03.2004 р., № 115639 від 17.03.2004 р., № 115638 від 16.03.2004 р., № 115637 від 15.03.2004 р., № 115636 від 13.03.2004 р., № 115635 від 12.03.2004 р., № 115634 від 11.03.2004 р., № 115633 від 10.03.2004 р., № 115632 від 09.03.2004 р., № 115631 від 09.03.2004 р., № 115631 від 06.03.2004 р., № 115630 від 05.03.2004 р., № 115629 від 04.03.2004 р., № 115628 від 03.03.2004 р., № 115627 від 02.03.2004 р., № 115626 від 01.03.2004 р., № 949976 від 01.04.2004 р., № 949977 від 02.04.2004 р., № 949978 від 03.04.2004 р., № 949979 від 05.04.2004 р., № 949980 від 06.04.2004 р., № 949981 від 07.04.2004 р., № 949982 від 08.04.2004 р., № 949983 від 09.04.2004 р., № 949984 від 10.04.2004 р., № 949985 від 10.04.2004 р., № 949986 від 12.04.2004 р., № 949987 від 13.04.2004 р., № 949988 від 14.04.2004 р., № 949989 від 15.04.2004 р., № 949990 від 16.04.2004 р., № 949991 від 17.04.2004 р., № 949992 від 20.04.2004 р., № 949993 від 21.04.2004 р., № 949995 від 23.04.2004 р., № 949994 від 22.04.2004 р., № 949996 від 24.04.2004 р., № 949997 від 26.04.2004 р., № 949998 від 27.04.2004 р., № 949999 від 28.04.2004 р.; акти здачі-прийому виконаних робіт б/н від 31.03.2004 р., договір на надання транспортних послуг від 01.01.2004 р., з яких вбачається сплата позивачем належних сум /Т. 4, а.с. 233-281/.

Колегія суддів зазначає, що наявність лише частки товарно-транспортних накладних за 2004 рік не може свідчити про недійсність угоди, оскільки це не спростовує надані докази щодо оплати товарів та послуг за перевезення, а надані до суду першої та апеляційної інстанцій товарно-транспортні накладні та розрахунки свідчать про реальність угод і про те, що судом першої інстанції належним чином досліджені письмові докази.

Матеріали справи свідчать про те, що ПП "Фінанси-Інвест" уклало договір на перевезення товару з ПП “Дігма” та сплачувало за надані транспортні послуги ПП “Дігма” /Т. 4, а.с. 257/.

Крім того, згідно договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2004 р., площа орендованого приміщення ПП «Фінанси-Інвест» за адресою: м. Харків, пр-т 50річчя СРСР 151, є достатньою для зберігання товару. Крім того, зберігання товару також відбувалося і на торгівельних точках, розташованих за адресами: м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 88 «Б»; м. Харків, пров. Титаренківський, 8. Товар, отриманий від постачальників, реалізовувався іншим підприємцям та роздрібним покупцям /Т. 4, а.с. 282/.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував наявність контрагентів, у яких ПП “Фінанси-Інвест” придбало товар, а також факт того, що ці контрагенти належним чином зареєстровані як платники податків, мають місце розташування та надають звітність у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період ПП “Фінанси-Інвест” здійснювало продаж товарів за договорами комісії.

Згідно з вимогами п.4.7. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата визначена за правилами встановленими п. 7.3. цього закону, а датою збільшення податкового кредиту комісіонера є дата перерахування грошових коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання грошових коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робот, послуг), або дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що при отриманні податкових накладних від постачальника товарів ПП “Фінанси-Інвест” правомірно відобразило у податковому обліку право на податковий кредит по ПДВ у березні - квітні 2004 року.

Підставами для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Жодних інших обмежень щодо відшкодування податку або інших додаткових вимог Законом України “Про податок на додану вартість” не встановлено.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова при зменшенні суми ПДВ заявленого до відшкодування ПП “Фінанси - Інвест” неправомірно була застосована норма п.п. 7.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки п.п. 7.7.4. ст. 7 Закону визначає, що орган державної податкової служби має право надавати розпорядження про нарахування податку у разі якщо розмір податку, зазначеного в декларації, менше розміру, що випливає з поданих розрахунків. З акту проведеної перевірки та наданих розрахунків не вбачається, що сума податку була меншою.

Також, згідно з вимогами ст. 6.1. Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181, у випадках, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону, такий контролюючий орган направляє платнику податків податкове повідомлення - рішення, в якому вказує підстави для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, згідно з якою було проведено розрахунок податкових зобов'язань, сума податку належного до сплати та штрафні санкції при їх нарахуванні.

П. 4.2. ст. 4 Закону № 2181 встановлено порядок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом. Підпунктом 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, визначених у податкової декларації. Відповідно до п.1.2. ст. 1 наведеного Закону, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податку сплатити до бюджету або державного цільового фонду відповідну суму грошей у порядку та в строки, визначенні цим Законом, або іншими законами України. Відповідно до п. 1.9. зазначеного Закону, податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про зобов'язання платника податку сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках передбачених Законом.

Інших підстав для прийняття податкових повідомлень законом не передбачено.

Як свідчить акт перевірки та податкове повідомлення - рішення, ПП “Фінанси - Інвест” податкові зобов'язання по податку на додану вартість нараховані не були, фінансові або штрафні санкції не застосовувались.

Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України наголошує, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, тому застосування на практиці та посилання при судовому розгляді ДПІ у Київському районі м. Харкова на листи, угоди, інструкції, накази та таке інше є таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений частиною 1 статті 8 Конституції України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова 16 червня 2005 року було складено акт перевірки № 1462/23-304/32235404, за результатами якого, перевірено правомірність бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого підприємством за березень 2004 року на суму 3473551 грн., за квітень 2004 року - 1465219 грн. Висновками акту перевірки було підтверджено право підприємства на відшкодування заявленого податку на додану вартість /Т. 1, а.с. 130-153/.

02 вересня 2005 року на підприємство було направлено співробітників ДПІ у Київському районі м. Харкова. Підставою для проведення перевірки було вказано наявність проведення вищестоящим органом ДПІ службового розслідування по відношенню до інспекторів, які проводили перевірку у червні 2005 року.

Після чого, 13 вересня на підприємство було направлено інспектора Прокопьєву І.Б. (яка у червні 2005 року проводила перевірку) з посвідченням на перевірку правомірності заявленого до відшкодування ПДВ за березень та квітень 2004 року. Таким чином, на перевірку з'явився інспектор відносно якого начебто проводиться службове розслідування за складання попереднього акту перевірки підприємства в червні 2005 року.

В судовому засіданні встановлено, що ніякої перевірки первинних документів на підприємстві у вересні 2005 року співробітники ДПІ у Київському районі м. Харкова не проводили, жодний первинний документ не досліджувався.

Але, 22 вересня 2005 року підприємством був отриманий доповнюючий акт перевірки № 2101/23-304/32235404 від 15 вересня 2005 року про результати позапланової документальної перевірки правомірності задекларованих до відшкодування сум податку на додану вартість до акту документальної перевірки від 16 червня 2005 року за № 1462/23 - 304/32235404 щодо заявлених сум ПДВ /Т. 1, а.с. 123-129/.

За результатами акту перевірки начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392330/0 від 15 листопада 2005 року, яким було начебто встановлено порушення підприємством вимог ст. 1 п. 1.8. Закону України “Про податок на додану вартість” та встановлено суму завищеного бюджетного відшкодування за квітень 2004 року в розмірі 1465219 грн. та за квітень 2004 року в розмірі 3335551 грн.

Колегія суддів зазначає, що жодним законом ДПІ не надано право складати будь-які доповнюючи акти перевірок.

В доповнюючому акті зазначено, що для проведення позапланової документальної перевірки 14.09.2005 р. здійснено вихід за юридичною адресою ПП «Фінанси-Інвест»: м. Харків, вул. Чернишевського, 96/26, за вищевказаною адресою підприємство та посадові особи підприємства не знаходяться /Т.1, а.с. 124/.

Такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки в судовому засіданні встановлено, що юридичною адресою ПП «Фінанси-Інвест» дійсно є: м. Харків, вул. Чернишевського, 96/26.

Наведене свідчить про те, що при складені доповнюючого акту інспектор Прокоп'єва І.Б. зробила висновки в акті без дослідження будь-яких первинних документів підприємства, у зв'язку з цим, вона не могла знати про наявність або відсутність розрахунків між ПП “Фінанси- Інвест” та постачальниками товарів, що є грубим порушенням Наказу ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року.

Крім того, на той час Господарський суд вже встановив при розгляді справи наявність таких розрахунків /Т. 1, а.с. 10-24/.

Не зважаючи на вже встановлений судовою інстанцією факт оплати товару грошовими коштами, співробітник ДПІ вказує, нічим не підтверджуючи, на наявність розрахунків векселями. При цьому не зазначає, а ні самі реквізити векселів, а ні з ким, на яку суму підприємство розраховувалось векселями. Відомості, викладені в акті перевірки про наявність вексельних розрахунків не знайшли свого підтвердження ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Про відсутність такого факту не заперечувала в суді апеляційної інстанції і представник відповідача

Таким чином, співробітниками ДПІ було складено непередбачений ніякими законами доповнюючий акт, без посилання та дослідження будь-яких первинних документів щодо господарської діяльності підприємства, незважаючи на наявність судового спору, який вже було вирішено на користь ПП “Фінанси - Інвест” судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2005 р. по справі № А-42/157-05 /Т. 1, а.с. 20-24/.

Керівництво підприємства було позбавлено права ознайомитись з актом перевірки після його складення та надати власні зауваження, оскільки доповнюючий акт було відправлено поштою, а керівництво ПП “Фінанси - Інвест” про його наявність взагалі ніяким чином не повідомлялось.

17 листопада 2005 року ПП “Фінанси - Інвест” було отримано податкове повідомлення - рішення № 0000392330/0 від 15 листопада 2005 року /Т. 1, а.с. 122/, відповідно до якого, підприємству було вказано на порушення вимог п. 1.8. ст. 1 та п.п. 7.4.1. п.7.4., п.п. 7.7.5. п. 7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, в наслідок цього підприємству зменшено заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість за квітень 2005 року на 1465219 грн. та за квітень 2005 року на 3335551 грн.

Таким чином, в податковому повідомленні - рішенні № 0000392330/0 від 15 листопада 2005 року сума зменшеного відшкодування за квітень 2004 року більша в декілька разів, ніж сума, яка взагалі заявлялась підприємством до відшкодування, крім цього за квітень 2005 року підприємство взагалі відшкодування ПДВ не декларувало.

Більш того, в податковому повідомленні - рішенні вказано, що воно прийнято на підставі акту перевірки № 2093 від 15 вересня 2005 року, але такого акту перевірки керівництво ПП “Фінанси - Інвест” ніколи не отримувало та з його висновками не знайоме.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 21.12.2006 р. начальником відділу нагляду за дотриманням законів органами податкової міліції при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Харківської області, було порушено кримінальну справу, відповідно до ст.ст. 94, 98, 111, 112, 130 КПК України, відносно колишнього директора ПП «Фінанси-Інвест» ОСОБА_1 за фактом посягання на привласнення державних грошових коштів в особливо великих розмірах шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість за ст.ст. 15, 191 ч. 5 КК України.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області, скарга ОСОБА_1 на постанову начальника відділу нагляду за дотриманням законів органами податкової міліції при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Харківської області від 21.12.2006 р. було задоволено; постанову від 21.12.2006 р. про порушення кримінальної справи скасовано; в порушенні кримінальної справи відносно колишнього директора ПП «Фінанси-Інвест» ОСОБА_1 за фактом посягання на привласнення державних грошових коштів в особливо великих розмірах шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість за ст.ст. 15, 191 ч. 5 КК України - відмовлено.

Між тим, колегія суддів зазначає, що органи слідства мали можливість, як за фактом скоєння даного злочину, так і відносно інших посадових осіб ПП «Фінанси-Інвест» довести цю справу до суду, якщо твердження ДПІ у Київському районі м. Харкова знайшли б своє підтвердження.

Проте, на сьогоднішній день будь-яких кримінальних справ або будь-яких інших відомостей про притягнення посадових осіб ПП «Фінанси-Інвест» до кримінальної або будь-якої іншої відповідальності не існує.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПП «Фінанси - Інвест» при визначенні суми бюджетного відшкодування по ПДВ було дотримано всіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на час виникнення права на відшкодування.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року по справі№2-а-7805/08 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено; суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 30.03.2009р. по справі №2-а-7805/08 за позовом Приватного підприємства "Фінанси-Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, за участю Прокуратури Київського району м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 09.11.2009 р.