Постанова № 7584853, 27.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-21753/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

представник позивача Летючий В.П.

представник відповідача Богданова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 28.04.2009р. по справі№2-а-21753/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач. Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС-АГРО» (далі - ТОВ «КРОКУС-АГРО». звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати частково нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова від 19.09.2008 року Х°0002302302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 77299.00 грн., з яких 51533 грн. - за основним платежем та 25766,00 грн. за штрафними санкціями та №0002312302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58861, з яких 39241 грн. - за основним платежем та 19620 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на помилковість висновків акту перевірки № 4806/23-506/32437793 від 11.09.2008 року, які слугували фактичними підставами для винесення оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.09 позов задоволено.

Визнано частково нечинними: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0002302302/0 від 19 вересня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 77299,00 гривень, з яких -51533,00 гривень - за основним платежем та 25766,00 гривень за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0002312302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58861 гривень, з яких 39241,00 гривня - за основним платежем та 19620,00 гривень за штрафними санкціями.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просять суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін. перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.08.2008 року по 20.08.2008 року ДПІ у Ленінському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КРОКУС-АГРО» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства. Предметом перевірки була діяльність позивача з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 4806/23-506/32437793 від 11.09.2008 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями занижено валовий дохід від продажу квартири в Ш кварталі 2005 року в сумі 145 267,00 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 36317,00 грн.;

-пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями до складу валових витрат в II кварталі 2007 року включено витрати в сумі 38925,00 грн. сплачені ШТБ ТОВ «Агропромбуд» за виконані роботи по ремонту нежитлових приміщень «Г1», «Д1» та «Ж1». На момент перевірки акти виконаних робіт відсутні, таким чином не має можливості пов'язати вказані роботи з виробничою діяльністю підприємства. В результаті чого занижено податок на прибуток за II квартал 2007 року в сумі 9731,00 грн.

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями ТОВ «КРОКУС-АГРО» занижено податок на прибуток за І квартал 2008 року та 15216,00 грн. внаслідок завищення скоригованих валових витрат у І кварталі 2008 року на 60862,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фарез», яке визнане банкрутом та анульовано свідоцтво платника ПДВ №36131042 з 18.03.2008 р., так як підприємство не звітує протягом року;

- пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями підприємством завищено податковий кредит у березні 2008 року на 10188,00 грн. пн.. №3/03 від 03.03.08 року, що призвело до заниження податку на додану вартість у березні 2008 року в сумі 10188,00 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями до складу податкового кредиту в квітні 2007 року включено податкові накладні №40, № 42 від 03.04.2007 року та №45 від 04.04.2007 року, по яким сума ПДВ складає 7785,0 грн., сплачений ІШБ ТОВ «Агропромбуд» за виконані роботи по ремонту нежитлових приміщень «Г1», «Д1» та «Ж1». На момент перевірки акти виконаних робіт відсутні, таким чином не має можливості пов'язати виконані роботи з виробничою діяльністю підприємства;

- п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено базу оподаткування податком на додану вартість по операції з поставки у липні 2005 року квартири №95 на користь гр. ОСОБА_1 в сумі 145267,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2005 р. на 29053,00 грн.;

- п.1 ст.14 розділу ІУ Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. Х°13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями, донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 267 грн. 80 коп.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, в тому числі №0002302302/0 від 19.09.08 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 91896,00 грн. (основний платіж - 61264.00 грн. та штрафні санкції - 30632,00 грн.), №0002312302/0 від 19.09.08 р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 70539,00 грн. (основний платіж - 47026.00 грн. та штрафні санкції - 23513,00 грн.), з винесенням яких позивач не погоджується.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення відповідачем спірних рішень став факт продажу позивачем у III квартаті 2005 року АДРЕСА_1 гр-ну ОСОБА_1. за ціною 76200.00 грн., в тому числі ПДВ - 12700,00 грн., яка на думку відповідача значно нижче звичайної ціни, яка склалася на ринку та факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Фарез», свідоцтво платника ПДВ якого анульоване та яке визнано банкрутом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, відповідач не довів факти порушень позивачем пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Колегія cуддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також

ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема. враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язан., умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідній.) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; збутом неліквідних або низьколіквідних товарів: маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В силу 1.20.5-1. ст.1 Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майновій, прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Як на підставу визначення звичайної ціни відповідач посилається на звіт про оцінку АДРЕСА_1 №20/03/02, проведений ТОВ «Дельта-Консалтинг», яким визначено ціну зазначеного об'єкта в розмірі 219020,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений звіт не може бути прийнятий до уваги, оскільки метою оцінки було визначення вартості об'єкту оцінки для прийняття управлінського рішення, а не для реалізації. В звіті про оцінку майна зазначено, що використання результатів оцінки - з метою передачі майна під заставу та отримання консультаційних послуг по кредитуванню. Крім того, зазначено, що він не може використовуватись з метою, яка не передбачена функцією цієї оцінки.

Окрім того, оцінка здійснена станом на 09.03.2005 р., а договір купівлі-продажу укладено 27.07.05 р

Обов'язок доведення того, що ціна договору, не відповідає рівню звичайної ціни, згідно з пп.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган.

Жодного висновку, уповноваженого органу, щодо не відповідності ціни договору купівлі-продажу - рівню звичайної ціни матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Фарез» позивачу в січні 2008 року поставлено запасні частини на суму 11904,00 грн. та в березні 2008 року виконано вантажно-розвантажувальних робіт на суму 61130,00 грн.

Згідно отриманих даних АРМу відповідач встановив, що ТОВ «Фарез» 07.08.2008 р. визнане банкрутом та 18.03.08 р. анульоване свідоцтво платника ПДВ в результаті неподання звітності цим підприємством понад 12 звітних місяців.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про недійсність зазначеної угоди та неможливість відображення вчинених операцій в податковому обліку позивача не відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного..

Як свідчать матеріали справи ТОВ «Фарез» в січні 2008 року поставило позивачу запасні частини на суму 11904,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1984,00 грн.), в березні виконало вантажно-розвантажувальні роботи на суму 61130,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10188,33 грн.), тобто до анулювання свідоцтва платника ПДВ та до визнання ТОВ «Фарез» банкрутом.

Визнання юридичної особи банкрутом та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також пп. 5.2.1 п.5.ні обмежень щодо їх формування. 2 статті 5 цього ж Закону наведений перелік витрат, які включаються до складу валових витрат платника податків, зокрема це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Витрати у вигляді розрахунків за вантажно-розвантажувальні роботи у будь-якому розмірі до витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю, не віднесені.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково визнав нечинним рішення суб"єкта владних повноважень, яке не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства повинно бути визнано судом протиправним та скасованим.

Враховуючи, що судом першої інстанції справу по суті вирішено правильно, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, резолютивна частина постанови суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного від 28.04.09 по справі № 2-а-21753/08/2070 - змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002302302/0 від 19 вересня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 77299, 00 грн., з яких 51533, 00 гривень за основним платежем та 25766, 00 грн. за штрафними санкціями;податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002312302/0 в частині визначення суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 58861 грн., з яких 39241, 00 грн. за основним платежем та 19620, 00 грн. за штрафними санкціями.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Кононенко З.О. Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 02.11.2009 р.