Рішення № 75821075, 06.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9520/17

Провадження № 2/761/224/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Малашевського О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договорів недійсними -, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено Договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 014/695878-KR (надалі - Кредитний договір).

Згідно умов Кредитного договору ОСОБА_2 надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 26611,00 доларів США. Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти відповідачу, що підтверджується заявою на видачу готівки № ав/8098121.

У порушення умов Договору, позивач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20.02.2017 року утворилася заборгованість перед позивачем, яка складається з заборгованості за кредитом - 26216,23 доларів США; заборгованості за відсотками - 23461,32 доларів США, які позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням суду від 14.06.2017 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість в сумі 49677,55 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 14 червня 2017 року становить 1291377,85 грн. та судовий збір в сумі 19977,94 грн.

27.06.2017 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 20.09.2017 року заочне рішення було скасовано, а справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.12.2017 року.

13.12.2017 року представник відповідача звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання додаткових угод до кредитного договору недійсними, який мотивований тим, що додаткову угоду № 1 від 14.07.2009 року ОСОБА_2 не підписував, а також до вказаної угоди не було додано детального розпису сукупної вартості кредиту. Також зазначав, що договір про внесення змін до кредитного договору № 1 від 06.02.2013 року містить розмір отриманого кредиту без вказівки щодо сплаченої частини, а також не містить додатку номер 2, на який є посилання в договорі. При цьому, ОСОБА_2 вважав, що з урахуванням строку позовної давності, детального розпису сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки, до сплати належать платежі в погашення основної суми кредиту в розмірі 5790,00 доларів США та 526,31 доларів США процентів за користування кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. При цьому, представником позивача до суду подано заяву, згідно якої він просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнала частково в сумі 5790,00 доларів США та 526,31 доларів США процентів за користування кредитом, в задоволенні решти позовних вимог просила відмовити у задоволенні позову, з огляду на незаконність вимог та пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду із позовом.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що 13.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено Договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів №014-695878-KR (а.с. 4-6).

Згідно п.п 1.1 Кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 28 611,0 доларів США зі сплатою 12,00 процентів річних.

При цьому, відповідно до п.п. 1.1.1 Кредитного договору починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, відповідач повинен повертати кредит і сплачувати проценти за користування кредитом, до 20 числа кожного місяця, у розмірі 341 доларів 00 центів США із кінцевою терміном повернення основної заборгованості до 29.07.2015 року.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 11).

Однак, ОСОБА_2 після отримання кредитних коштів в повному обсязі не виконав зобов'язань, визначених Кредитним договором, порушив умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору у випадку прострочення відповідачем строків сплати комісії та процентів за користування кредитом, визначених п.п. 1.1, 2.4 цього Договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених у Кредитному договорі, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період. У випадку порушення відповідачем вимог п.п. 3.3.2-3.3.17 Кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Кредитного договору за кожен випадок.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, станом на 20.02.2017 року сума заборгованості з боку відповідача становила 49 677 доларів 55 центи США, що складається з: заборгованості по кредиту - 26216 доларів 23 центи США; заборгованості по процентах - 23461 доларів 32 центів США, що підтверджується наданими позивачем розрахунками (а.с. 19-20).

В подальшому, 06.02.2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору, яким передбачено погашення кредиту до 05.05.2013 року, а також погашення процентів за користування кредитом не пізніше липня 2017 року із щомісячною сплатою процентів в розмірі 220,50 доларів США (а.с. 7, 8).

14.07.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої сторони погодились, що погашення кредиту здійснюється до 20 числа кожного місяця до 29.07.2017 року періодичними платежами по 289,00 доларів США (а.с. 86).

Представник відповідача заявила про необхідність застосування позовної давності до вимог за первісним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 та п. 1ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно із Правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-1996цс16: «Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що боржник узяв на себе зобов'язання повернути суму кредитів з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами).

Таким чином, умовами кредитних договорів установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення».

Судом враховуються дії відповідача щодо визнання позову, щодо переривання позовної давності 29.08.2012 року шляхом часткової оплати процентів по договору в розмірі 500,00 доларів США, термін дії основного зобов'язання до 29.07.2017 року.

Оскільки станом на час звернення до суду із позовом, строк дії кредитного договором не закінчився, проте до вимог банку за період з 2008 року по 15.03.2014 року необхідно застосувати позовну давність, то суд приходить до висновку по те, що з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитом за період з 21.03.2014 року по 20.02.2017 року.

Так як позивач звернувся до суду із позовом 15.03.2017 року, а повернення кредиту і сплата процентів за умовами кредитного договору мала здійснюватись періодичними платежами, то в задоволенні позовних вимог за період з 2008 року по 15.03.2014 року необхідно слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

Враховуючи наведені вимоги закону, а також часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10115,00 доларів США заборгованості за кредитом та 7717,50 доларів США процентів за користування кредитом за період з 15.03.2014 року по 20.02.2017 року, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Посилаючись на викладене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17832,50 доларів США, що станом на дату ухвалення судового рішення складає 483082,42 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Жодних підстав для визнання додаткових договорів до кредитного договору в зустрічному позові не наведено, а також не доведено хоча б однієї із передбачених законом обставини, необхідної для визнання договору недійсним.

Самі по собі посилання в зустрічному позові щодо того, що ОСОБА_2 додаткового договору не підписував, а також до вказаної угоди не було додано детального розпису сукупної вартості кредиту, щодо того, що договір про внесення змін до кредитного договору № 1 від 06.02.2013 року містить розмір отриманого кредиту без вказівки щодо сплаченої частини, а також не містить додатку номер 2, на який є посилання в договорі, не є підставою для визнання договорів недійсними, а підлягають доведенню у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в задоволенні зустрічного позову лід відмовити, тоді як первісним позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитом в сумі 10115,00 доларів США та 7717,50 доларів США процентів за користування кредитом, а всього 17832,50 доларів США, що станом на дату ухвалення судового рішення складає 483082,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в сумі 7473,41 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договорів недійсними - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019.

ОСОБА_2: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення суду складено: 10.08.2018 року.