Постанова № 7579986, 21.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2010 № 16/46 (11/196/31 (2/164))

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Студенця В.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_1

від відповідача 1 - Палігін О. П.;

від відповідача 2 не зявився;

від третьої особи 1- не зявився;

від третьої особи 2 не зявився;

від третьої особи 3 не зявився;

від прокуратури Морозов В. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2009

у справі № 16/46 (11/196/31 (2/164)) (суддя

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_1

до Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції

Головне управління Державного казначейства в Чернігівській області

третя особа позивача

третя особа відповідача Приходько Юрій Миколайович

ОСОБА_5

ОСОБА_6

про стягнення 114220,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі СПД ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі Деснянський ВДВС) та Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області про стягнення 43419,00 грн. з Державного бюджету України.

До прийняття рішення по справі СПД ОСОБА_1 заявою збільшив розмір позовних вимог до 114220,45 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.02.2009 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1 114200,45 грн. шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2009 рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2009 року скасовано, у позові СПД ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 року рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Заявою № 79 від 09.09.2009 року позивач просить стягнути з рахунку Деснянського ВДВС на користь СПД ОСОБА_1 114220,45 грн. збитків, 1713,30 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.11.2009 року позов задоволено повністю. Суд стягнув з рахунку Деснянського ВДВС на користь СПД ОСОБА_1 114200, 45 грн. збитків, 1713,30 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.11.2009 року Деснянський ВДВС подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким СПД ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що суд першої інстанції невірно та необґрунтовано встановив факт причинного звязку між завданою позивачу шкодою та незаконними діями працівників державної виконавчої служби через посилання на судові рішення господарських судів. Державною виконавчою службою здійснювалось всі заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання рішень суду згідно зведеного виконавчого провадження про стягнення з боржника на користь позивача заборгованості. При наявності рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006 року у справі № 2-2132/06, яке набрало законної сили, були відсутні правові підстави для передачі спірного майна на реалізацію. Рахунок з якого стягнуто збитки використовується для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 17.12.2009 року.

Розпорядженням в. о. голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року за № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів у звязку із знаходженням судді Зеленіна В.О. на лікарняному, для розгляду справи призначено колегію в наступному складі: головуючий суддя Студенець В.І., судді: Баранець О.М., Калатай Н. Ф.

В засідання суду, призначене на 17.12.2009 року представники СПД ОСОБА_1, Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області та третіх осіб по справі не зявилися у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 21.01.2010 року.

Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області клопотанням у звязку з неможливістю зявитись в судове засідання просить розглядати дану справу без його участі.

В засідання суду, призначене на 21.01.2010 представники Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області та третіх осіб по справі не зявилися.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області та третіх осіб за наявними в справі матеріалами враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи на виконанні Деснянського ВДВС знаходилося зведене виконавче провадження № 244А/14 з виконання виконавчих документів про стягнення з сільськогосподарського підприємства “Росинка” Чернігівського обласного благодійного фонду “Олімп” (далі - СП “Росинка” ЧОБФ “Олімп”) заборгованості, зокрема, на користь СПД ОСОБА_1 за наказами господарського суду Чернігівської області, а саме:

- наказ № 13/200, виданий 11.10.2005 року господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника СП “Росинка” ЧОБФ “Олімп” збитків в сумі 90 000,00 грн., державного мита 900,00 грн. мита та 118, 00 грн. судових витрат, загальна сума - 91068,00 грн.. Із зазначеної суми Деснянським ВДВС стягнуто з боржника 20217,00 грн., залишок заборгованості складає 70801,00 грн.;

- наказ № 2/53, виданий 07.06.2006 року господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 18650,00 грн. боргу, державного мита 186,50 грн. та 118 грн. судових витрат, загальна сума складала 18954,50 грн. Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 18354,50 грн.;

- наказ № 15/168-15/243, виданий 08.02.2006 року господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 7500,00 грн. боргу, державного мита 75,00 грн. та 26,82 грн. судових витрат, загальна сума складала 7601,82 грн. Залишок по даному виконавчому документу складає 4242,47 грн.;

- наказ № 15/167, виданий 06.04.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника збитків в сумі 20000,00 грн. державного мита 200,00 грн. та 22,48 грн. судових витрат, загальна сума складала 20222,48 грн. Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 20222,48 грн.

Державним виконавцем Деснянського ВДВС на виконання даних наказів виносилися постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його вiдчуження, якими накладено арешт на нерухоме i рухоме майно СП ,,Росинка” ЧОБФ “Олімп” в межах стягнутих сум.

На виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005 року по справі № 13/200 видано наказ від 11.10.2005 року про стягнення з божника 90000,00 грн. збитків, 900,00 грн. державного мита, 118,00 грн. судових витрат.

Деснянським ВДВС 27.12.2005 року складено акт опису та арешту майна, яким накладено арешт на частину адмінбудівлі по вул. Проектній, 1-А у м. Чернігові, у зв'язку з чим в акті опису зазначено про передання майна для реалізації не раніше 02.01.2006 року.

На виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року видано наказ від 02 березня 2006 року по справі № 13/200 про примусове виконання рішення, яким накладено решт на наявне майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” в межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, в тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6.

Державним виконавцем Деснянського ВДВС 09 березня 2006 року при примусовому виконанні наказу суду № 13/200 від 02.03.2006 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” у межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, у тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи на березень 2006 року у СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” вистачало майна, вартість реалізації якого дозволяла повністю задовольнити майнові вимоги позивача.

Проте, 11 квітня 2006 року Деснянським ВДВС винесено постанову про зупинення продажу майна СП “Росинка” ЧОБФ “Олімп”, а саме адмiнбудiвлi по вул. Проектна, 1-А у м. Чернігові, оскільки на виконанні у державній виконавчій службі знаходилась ухвала № 2-2132, видана 27.03.2006 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зупинення продажу майна СП "Росинка" ЧОБФ "Олімп", а саме: другий поверх адмінбудівлі та частину підвального приміщення, зазначених у витягу з реєстру прав на нерухоме майно № 2152636 від 02.12.2003 року, автомобіль ЗИЛ-ММЗ 1989 р.в., причіп ГКБ 819,1989 р.в., автомобіль ГАЗ-53, 1994 р.в., причіп 2ТПС-4 1978 р.в., причіп 2 ТПС-4, 1978 р.в., трактор ЮМЗ-6, 1978 р.в., ЯО з навісним пристроєм ПЕА-1.0, трактор ЮМЗ-6, 1974 р.в., трактор ЮМЗ-6, 1995 р.в., трактор Т-16М, 1988 р.в., автомобіль ЛЕК45277, 1987 р.в., причіп 1-Р-З та верстати.

Згідно матеріалів даної справи Деснянським райсудом м. Чернігова порушена справа № 2-2132/2006 за позовом ОСОБА_7 до СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” та Чернігівського обласного благодійного фонду „Олімп” про повернення у власність КСП Фірма „Квіти Чернігова” нерухомого та рухомого майна на загальну суму 90460,00 грн., за результатами розгляду якої 15.06.2006 прийнято рішення яким позов ОСОБА_7 було задоволено, на виконання даного рішення видано виконавчий лист № 2-2132, від 15.06.2006.

Державним виконавцем Деснянського ВДВС 04 липня 2006 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-2132, який виданий 15.06.2006 року та виконаний.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 29.08.2007 року рішення Деснянського районного суду залишено без змін.

Постановою Деснянського відділу державної виконавчої служби № 607/14 про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2006 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2132 виконавче провадження закінчено.

Проте ухвалою Верховного Суду України від 02.04.2008 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 29.08.2007 року скасовано, провадження у справі закрито.

СПД ОСОБА_8 була подана скарга до господарського суду Чернігівської області, оскільки усі накази господарського суду Чернігівської області про стягнення з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” коштів на користь СПД ОСОБА_1 були обєднані Деснянським відділом державної виконавчої служби у одне виконавче провадження, позивачем скарга подавалась по одному з виконавчих документів наказу господарського суду Чернігівської області № 13/200, за результатами розгляду якої господарським судом Чернігівської області винесено ухвалу від 24.05.2006 року, якою СПД ОСОБА_1 у задоволенні скарги було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24.05.2006 року скасовано повністю, а також визнано недійсною вищевказану постанову Деснянського відділу державної виконавчої служби від 11.04.2006 року про зупинення продажу майна СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”.

Як вбачається із матеріалів справи, Деснянським відділом державної виконавчої служби виносилися постанови від 24.07.2006 року та 25.07.2006 року про виключення з актів опису та арешту і звільнення майна з під арешту з виконання наказів господарського суду Чернігівської області № 13/200 від 11.10.2005 року, № 15/168 15/243 від 08.02.2006 року, № 15/131 - 15/158 від 20.03.2006 року, № 15/167 від 06.04.2006 року, № 2/53 від 07.06.2006 року про стягнення з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” на користь СПД ОСОБА_1 боргу.

Не погоджуючись з цими постановами, а також враховуючи, що всі виконавчі документи обєднані в одне виконавче провадження, СПД ОСОБА_1 було подано скаргу до господарського суду Чернігівської області по справі № 13/200.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.11.2007 року суд визнав незаконними та скасував постанову начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Приходька Ю.М. від 24.07.2006 року та постанову державного виконавця від 25.07.2006 року. Судом було визнано незаконними дії Деснянського ВДВС.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 року скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 01.11.2007 року по справі № 13/200 без змін.

У цій постанові колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова начальника відділу державної виконавчої служби від 24.07.2006 року та постанова державного виконавця від 25.07.2006 року про виключення з актів опису та арешту, звільнення майна з під арешту та зняття арешту винесені неправомірно з порушенням ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження", а тому мають бути визнані противоправними та скасовані, а дії Деснянського ВДВС, пов'язані з винесенням цих постанов, незаконними.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 року по справі № 13/200 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 року у даній справі залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В мотивувальній частині цієї постанови Вищий господарський суду України зазначає, що визнаючи незаконними та скасовуючи вказані постанови державної виконавчої служби від 24.07.2006 року та 25.07.2006 року? суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії державної виконавчої служби при їх прийнятті суперечать вимогам ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження".

Стаття 59 Закону України „Про виконавче провадження” у частинах 2-4 передбачає випадки звільнення майна з-під арешту за постановами державного виконавця або начальника відповідного відділу державної виконавчої служби в разі: прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту; сплати боржником повної суми боргу; встановлення при розгляді відповідної скарги боржника порушень щодо накладення арешту; наявності відповідного висновку експерта.

Згідно ч. 1, 5 цієї норми у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, у звязку з чим особі, яка вважає, що арештоване майно належить їй, а не боржникові, надано право звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У ст. 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На спірні правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження".

Під юридичними особами, які зобов'язані провадити стягнення коштів з боржника, маються на увазі органи та установи , зазначені у ст. 9 цього Закону.

Відділи державної виконавчої служби не є юридичними особами, які зобов'язані провадити стягнення коштів з боржника, тому дія ч. 1 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" не поширюється на органи державної виконавчої служби.

Частина 2 цієї статті регламентує, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Належними відповідачами за позовами про відшкодування збитків, завданих діями державного виконавця, буде відділ державної виконавчої служби, у якому працює державний виконавець, що повністю відповідає положенням цивільного права щодо відповідальності організації, за шкоду , заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, а також відповідні територіальні органи Державного казначейства України (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії , бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Державний виконавець, який завдав шкоди, повинен притягуватися до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. У разі задоволення позову державна виконавча служба матиме право зворотної вимоги (регресу) до державного виконавця, винного у завданні шкоди.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.09.2009 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні Деснянського ВДВС Приходяка Юрія Миколайовича; Карпусь Сергія Володимировича; Носенок Сергія Олександровича.

До предмета доказування у справах про відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем, будуть належати факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та виникненням шкоди , вини (у формі умислу або необережності).

Обов'язок довести неправомірні дії (бездіяльність) державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв'язку між ними, виходячи із загальних правил розподілу обов'язку обов'язку доказування, покладається на позивача. Беручи участь у справі як відповідач, представник відділу державної виконавчої служби повинен довести відсутність вини у діях державного виконавця, якій вчиняв виконавчі дії, шляхом надання суду доказів, що спростовують позовні вимоги позивача.

Для доведення неправомірності дії або бездіяльності державного виконавця необхідне встановлення порушень законодавства про виконавче провадження, яке допустив державний виконавець. Доказом неправомірності буде рішення суду (господарського суду про визнання винесених державним виконавцем постанов незаконними , що має преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків, та означатиме попереднє оскарження незаконних дій державного виконавця до суду (господарського суду).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.11.2007 року постанову Деснянського ВДВС від 11.04.2006 року визнано недійсною, постанови Деснянського відділу державної виконавчої служби від 24.07.2006 року та від 25.07.2006 року було визнано незаконними та скасовано.

Збитками, завданими у виконавчому провадженні необхідно вважати суми, які вказані у виконавчих документах, однак, не були реально стягнуті державним виконавцем.

Загальна сума не стягнутих Чернiгiвським відділом державної виконавчої служби коштiв, яка пiдлягала стягненню з СП “Росинка” ЧОБФ ,,Олiмп” на користь позивача за рішеннями (наказами) господарського суду Чернiгiвської області складає 114220,45 грн. (70801,00 грн. + 18954,50 грн. + 4242,47 грн. + 20222,48 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”, на яку звернув увагу Вищий господарський суд України при поверненні справи на новий розгляд, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин Деснянський ВДВС як державний орган в силу ст.ст. 1172,1173 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати завдані позивачу збитки у повному обсязі за рахунок державних коштів, які надходять на його рахунок.

Пунктом 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, встановлено, що одними із основних його завдань є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, що передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Згідно з п.п. 4 п. 4 цього Положення казначейство провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Статтею 9 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене, орган Державного казначейства обслуговує кошти державного бюджету, які обліковуються на рахунку відповідача 1, та на виконання судового рішення має здійснювати стягнення з відповідача 1 державних коштів , а тому повинен бути залучений в якості відповідача у справі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт причинного звязку між завданими позивачу збитками та незаконними діями працівників державної виконавчої служби.

Деснянський ВДВС не спростувало встановлені судами обставини щодо звільнення ним з-під арешту згідно з оскаржуваними постановами саме того майна, накладення арешту на яке передбачено рішеннями господарського суду Чернігівської області від 30.12.2005 року, яке набрало законної сили та є обовязковим для виконання на усій території України, та виданим на його виконанням наказом № 13/200.

Звільняючи з під арешту майно згідно з оскаржуваними постановами, накладенням арешту на яке передбачено рішенням господарського суду Чернігівської області, за відсутності передбачених частинами 2-4 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” підстав державна виконавча служба перебрала на себе повноваження суду, передбачені ч. 5 цієї норми, що є незаконним.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006 року у справі № 2-2132/06, вирішено питання лише щодо визнання права власності за КСП „Квіти Чернігова” та повернення йому відповідного майна. Обставини ж щодо звільнення відповідного майна з під арешту не були предметом розгляду в справі № 2-2132/2006 Деснянського районного суду м. Чернігова із визначенням вирішення цього питання в резолютивній частині рішення.

Суду не надано доказів наявності у відповідача 1 інших рахунків, які знаходяться у банківських установах.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з рахунку відповідача - 1 на користь СПД ОСОБА_1 114220,45 грн. завданих збитків є правомірними та обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції доведено незаконність рішень і дій відповідача 1 та безпосередній причинний звязок між заподіяною позивачу збитками і фактом незаконності рішень і дій органу державної виконавчої служби.

Щодо висновку суду першої інстанції про стягнення 1713,30 грн. державного мита, колегія суддів не погоджується з останнім, оскільки як вбачається з матеріалів даної справи, позов задоволено повністю, сума позову становить 114220,45 грн., і відповідно, враховуючи законодавчо закріплені вимоги, в даному випадку розмір державного мита становить суму 1142,20 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2009 року у справі № 16/46 (11/196/31 (2/164)) змінити в частині стягнення державного мита та викласти п. 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути з Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, р/р 37314001003635 в ГУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 35029719) на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (1400, АДРЕСА_1, р/НОМЕР_2 в КФ АБ „Тавріка” м. Київ, МФО 300788, код НОМЕР_1) 1142,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

2. Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.

3. Справу № 16/46 (11/196/31 (2/164)) повернути до господарського суду Чернігівської області.

4. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя

Судді

27.01.10 (відправлено)