Постанова № 7579959, 25.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2009                                                                                           № 8/422

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача- Кобець І.А. дов. б/н від 07.08.2009 року

від відповідача:           Шеховцов Є.С. дов. № 27 від 29.01.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2009

у справі № 8/422 (суддя

за позовом                               ВАТ "Ремонтно-будівельне управління № 1"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт"

про                                                   стягнення 440220,00 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-будівельне управління №1” до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрБуд-Контракт” про стягнення 440 220,00 грн., що становить заборгованість за договором генерального підряду № 09/06 від 27.04.2006р. в розмірі 264000грн. та 17820,00 грн. трьох відсотків річних, 132000,00 грн. збитків від інфляції, 26400,00 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору генерального підряду № 09/06 від 27.04.2006р. не виконав свої зобов’язання щодо оплати заборгованості за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.09.2009 року у справі № 8/422 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБуд-Контракт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління № 1" 264000 (двісті шістдесят чотири тисячі) грн. основного боргу, 17814 (сімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 58 коп. трьох відсотків річних, 132000 (сто тридцять дві тисячі) грн. збитків від інфляції, 4138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 15 коп. державного мита, 221 (двісті двадцять одну) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково в сумі 1074453,60 грн., що підтверджується банківськими виписками. Оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 17814,58 грн. (частково) та інфляційних втрат в розмірі 132000грн. Однак в частині стягнення пені суд першої інстанції відмовив посилаючись на те, що позивач дізнався про порушення свого права у грудні 2006р. та саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, проте за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся до суду 21.08.2009р., тобто після спливу позовної давності, встановленої для вимог про стягнення пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2009 року у справі № 8/422, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності повноважного представника відповідача. Суд позбавив можливості подати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи та справедливого, неупередженого застосування законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.12.2009 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 23.12.2009 року було оголошено перерву до 25.12.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року у справі №8/422 скасувати, прийняти нове, яким відмовити в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року у справі №8/422.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2006р. між ТОВ “УкрБудКонтракт” (замовник) та ВАТ “Ремонтно-будівельне управління № 1” (підрядник) був укладений договір генерального підряду № 09/06 (надалі - договір).

Відповідно до п.1 Договору підрядник зобов’язався своїми або залученими силами і засобами виконати комплекс робіт з перекладання відкритим способом водопровідної мережі на вул. Хорива на ділянці від вул.Межигірської до вул.Костянтинівської (з перепідключенням всіх абонентів) та внутрішньоканальної перемички від вул. Хорива до існуючої мережі на вул. Верхній Вал (надалі - роботи) відповідно до вимог проектної документації та проекту виконання робіт у визначені цим договором строки, здачу результату робіт експлуатаційним службам та організаціями м.Києва та передати виконані роботи замовнику, а замовник зобов’язався надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт приймання виконаних підрядних робіт.

Загальна вартість робіт за цим договором згідно ст.1.2 договору становить суму 1487502,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Умовами договору сторони погодили, що оплату фактично виконаних підрядником робіт, замовник здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту підписання відповідних актів виконаних робіт (п.1 ст. 1.4 договору)

Згідно з п.1 ст.1.9 договору прийом-передача фактично виконаних підрядником робіт оформляється двосторонніми актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (ф.КБ-2в, ф. КБ-3).

Умовами договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати замовником виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня від суми невиконаного грошового зобов’язання, за весь період прострочення, але не більше 10 % від вартості неоплачених в строк робіт (п.3 ст. 1.13 договору)

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2006р. на суму 495423,60 грн., за серпень 2006р. на суму 126324,00 грн., за вересень 2006р. на суму 255680,40 грн., жовтень 2006р. на суму 461025,60 грн. та акти приймання виконаних підрядних робіт № 27 за травень 2006р. на суму 495423,60 грн., № 38 за серпень 2006р. на суму 126324,00 грн., № 41 за вересень 2006р. на суму 255680,40 грн., № 60 за жовтень 2006р. на суму 461025,60 грн., на загальну суму 1338453,60 грн., які свідчать про виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково в сумі 1074453,60 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.05.2006р., 23.05.2006р., 08.08.2006р., 06.10.2006р., 10.08.2007р.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи судом першої інстанції не погашена та становить 264000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3 ст. 1.13 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати замовником виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня від суми невиконаного грошового зобов’язання, за весь період прострочення, але не більше 10 % від вартості неоплачених в строк робіт.

Позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 26 400,00 грн.

Однак, суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині послався на сплив позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, вважає його хибним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Словосполучення “позовна давність”, з одного боку, відображає зв'язок з формою захисту порушених прав (позов), а з іншого, — з тривалістю захисту права у часі (давність). Позовна форма захисту цивільних прав є основною фор мою їх захисту в суді.

          Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо сторона заявила суду до винесення ним рішення про необхідність застосування позовної давності, друга сторона може заявити клопотання про поновлення строку давності, посилаючись на поважні, з її погляду, причини прогаяння позовної давності. Суд має лише визнати, що причини прогаяння позивачем позовної давності були поважними.

Матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування позовної давності, взагалі відповідач не був навіть присутній в судовому засіданні 24.09.2009 року.

Проте, у відповідності з п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Вищого господарського суду України від 25.10.2004 № 64, далі - Інструкція) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача належним чином про день та час розгляду справи (відсутні поштові повідомлення про вручення ухвали).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 26 400 грн. підлягає скасуванню.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 26400 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню пеня в розмірі 22 378,52 грн. (враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Розрахунок суми пені

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, складає 22 378,52 грн.

Нарахована позивачем пеня в інший частині є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17820,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 132000,00 грн. Господарським судом було здійснено вірний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з грудня 2006 року по лютий 2009 року, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 17814,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 132 000 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, отже рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року у справі №8/422 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 4595,77 грн.(в тому числі державне мито у розмірі 4361,93грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,84грн.) (пропорційно розміру задоволених вимог), зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрБуд-Контракт” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року у справі №8/422 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБуд-Контракт" (01011, м.Київ, вул. Рибальська, 13; код 30859744) на користь Відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління № 1" (02225, м.Київ, вул. Кибальчича, 1; код 03334061) 264000 (двісті шістдесят чотири тисячі) грн. основного боргу, 22 378 (двадцять дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 52 коп. пені, 17814 (сімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 58 коп. трьох відсотків річних, 132000 (сто тридцять дві тисячі) грн. збитків від інфляції, 4361,93 грн. державного мита, 233,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №8/422 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді