Постанова № 7579964, 21.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2010                                                                                           № 23/478-4/53

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача - Захарчук О.В., довіреність №04 від 19.01.2010 року;

від відповідача: Джирма Л.О., довіреність №07/2009/12/31-28 від 31.12.2009 року

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційні скарги Т1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"

Акціонерної енергетичної компанії "Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2009

у справі № 23/478-4/53 (суддя

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"

про перегляд на нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 19.05.2008 у справі № 23/478-4/53

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"

до                                                   Акціонерної енергетичної компанії "Київенерго"

про                                                   стягнення 2450000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом ТОВ "Газова будівельна компанія" про стягнення з АЕК "Київенерго" 2 450 000,00 грн. заборгованості за договором № 112/04 від 02.03.2004 р.

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог та додаткове стягнення 918750,00 грн. інфляції та 121023, 29 грн. 3% річних, в прийнятті до розгляду якої судом відмовлено з посиланням на те, що це фактично нові вимоги, які не були заявлені в позовній заяві від 28.09.2006 № 121.

19.05.2008 у вказаній справі господарським судом міста Києва було ухвалено ухвалу, якою припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету справи.

17.09.2009 до господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газова будівельна компанія” від 17.09.2009р. за № 358 про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2008 № 23/478 - 4/53 за нововиявленими обставинами.

Під час здійснення провадження з перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2008 № 23/478-4/53 за нововиявленими обставинами позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив суд стягнути з відповідача окрім суми основного боргу 1648850,00 грн. суму інфляційного збільшення заборгованості та 233387,67 грн. 3% річних.

У прийнятті вказаної заяви до розгляду судом було відмовлено з посиланням на те, що позивачем заявлено фактично нові вимоги, які не були заявлені в позовній заяві від 28.09.2006 № 121.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2008 у справі №23/478-4/53 скасовано та прийняте нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газова будівельна компанія” задоволено повністю, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газова будівельна компанія” 2450 000,00 грн. заборгованості, 24500 грн. державного мита та 118 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Газова будівельна компанія" подало апеляційну скаргу у якій просить суд змінити рішення, задовольнивши вимоги про стягнення з АЕК "Київенерго" 1648850,00 грн. суми інфляційного збільшення заборгованості та 233387,67 грн. 3% річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги подану ним заяву про збільшення розміру позовних вимог.

АЕК "Київенерго" також не погодилось з рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник посилається на те, що місцевим господарським судом необґрунтовано визнано нововиявленою обставиною факт визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.07.2007 р. За твердженням відповідача у суду були відсутні підстави для скасування ухвали від 19.05.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

02.03.2004 між АК „Київенерго” та ТОВ „Т.М.М.” було укладено договір № 112-04 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об’єкта: “Районна котельня житлового масиву Позняки у м. Києві” за умовами якого ТОВ “Т.М.М.” зобов’язалося виконати будівельно-монтажні роботи, передбачені договором, а АК „Київенерго” зобов’язалось їх прийняти та оплатити.

У 2006 році між кредитором ТОВ “Т.М.М.”, новим кредитором ТОВ „Газова будівельна компанія” та боржником АК „Київенерго” було укладено угоду про відступлення права вимоги, згідно з якою ТОВ “Т.М.М.” передало, а ТОВ “Газова будівельна компанія” прийняло на себе право вимоги належного виконання зобов’язання за договором від 02.03.2004 № 112-04, а саме оплати АК “Київенерго” вартості виконаних робіт на суму 2450000,00 грн.

09.10.2006 в процесі першого судового розгляду справи між сторонами було укладено мирову угоду, згідно з якою сторони дійшли згоди, що сума боргу в розмірі 2450000,00 грн. погашається АК “Київенерго” шляхом передачі у власність ТОВ “Газова будівельна компанія” об’єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Електриків, 11 (літера “А”).

Зазначена мирова угода була прийнята та затверджена Господарським судом міста Києва ухвалою від 09.10.2006 № 23/478, у зв’язку з чим провадження у справі було припинено.

Проте, АК “Київенерго” вважаючи, що така ухвала була прийнята судом із порушенням вимог матеріального та процесуального права, 18.07.2007 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.10.2006 у справі № 23/478, а справу направити на розгляд по суті до Господарського суду м. Києва.

За результатом розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2006 у справі № 23/478, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання Відповідача перед Позивачем по сплаті 2450000, 00 грн. припинилось за взаємною домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання по сплаті грошових коштів новим зобов’язанням по передачі нерухомого майна (новація) з моменту затвердження судом мирової угоди, на підставі якої і виникло нове (інше) зобов’язання.

Господарський суд м. Києва дійшов висновку про те, що відповідач при виконанні своїх зобов’язань за мировою угодою повністю задовольнив інтерес та вимоги Позивача шляхом передачі йому нерухомого майна, а тому припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2009р. №17/308 було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.20008р. у справі №17/308, яким повністю задоволено первісний позов АК “Київенерго”, визнано за АК “Київенерго” право власності на будинок №11 по пров. Електриків у м. Києві загальною площею 1594,60 м. кв. та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю “Газова будівельна компанія” з вказаного будинку. Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2009р. №17/308 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.07.2007р., укладений між ТОВ “Газова будівельна компанія” та ЗАТ “Енвіл”.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2009р. №17/308 було залишено без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що недійсність договору купівлі-продажу від 23.07.2007р., укладеного між ТОВ “Газова будівельна компанія” та ЗАТ “Енвіл” є нововиявленою обставиною, оскільки при винесенні ухвали від 19.05.2008р. ні суд, ні сторони по справі не знали і не могли знати про недійсність вказаного договору купівлі-продажу, який не створив юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як вбачається з ухвали суду від 19.05.2008 р., саме та обставина, що позивач, уклавши договір купівлі-продажу будинку і отримавши кошти за нього, повністю задовольнив свої інтереси та вимоги до відповідача щодо погашення боргу останнього в сумі 2450000,00 грн., була покладена судом в основу його висновків про відсутність предмету спору та про необхідність у зв’язку із цим припинення провадження у справі.

Отже, у тому разі, якби сторонам по справі та суду було відомо про недійсність договору купівлі-продажу від 23.07.2007р., укладеного між ТОВ “Газова будівельна компанія” та ЗАТ “Енвіл”, та про те, що відповідач претендує на визнання за ним права власності на спірний будинок, висновки суду щодо відсутності предмету спору та повного задоволення вимог позивача, мали б бути іншими.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо погашення боргу перед позивачем. Права позивача є порушеними, оскільки не отримавши від відповідача коштів на погашення боргу, не маючи можливості реалізувати спірний будинок та отримати за нього кошти, позивач не отримав від відповідача задоволення щодо погашення боргу та поніс в зв’язку з цим значні матеріальні витрати.

Судовою колегією береться до уваги те, що відповідно до п. 5 Постанови пленуму Верховного Суду УРСР від 27.02.1981, №1 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 05.1998р. №15 “Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд ( наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, тощо).

Таким чином, вищезазначені нововиявлені обставини мають істотне значення для справи та є підставою для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2008р. у справі №23/478-4/53.

У відповідності до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

02.03.2004 між АК „Київенерго” та ТОВ „Т.М.М.” було укладено договір № 112-04 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об’єкта: “Районна котельня житлового масиву Позняки у м. Києві” за умовами якого ТОВ “Т.М.М.” зобов’язалося виконати будівельно-монтажні роботи, передбачені договором, а Відповідач зобов’язався їх прийняти та оплатити.

У 2006 році між кредитором ТОВ “Т.М.М.”, новим кредитором ТОВ „Газова будівельна компанія” та боржником АК „Київенерго” було укладено угоду про відступлення права вимоги, згідно з якою ТОВ “Т.М.М.” передало, а ТОВ “Газова будівельна компанія”прийняло на себе право вимоги належного виконання зобов’язання за договором від 02.03.2004 № 112-04, а саме оплати АК “Київенерго” виконаних робіт сумою 2450000,00 грн.

На момент підписання зазначеної угоди про відступлення права вимоги існувала непогашена заборгованість відповідача перед ТОВ “Т.М.М.”, що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (ф.КБ-3) за липень місяць 2006р.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з моменту укладення угоди №393-06 від 28.09.2006р. позивач став кредитором відповідача на суму 2450 000,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору замовник (відповідач) зобов’язується оплатити вартість виконаних протягом місяця робіт в сумі, яка зазначається у довідці про вартість виконаних підрядних робіт за відповідний місяць (ф.КБ-3) протягом 30 днів з моменту підписання сторонами зазначеної довідки. Враховуючи, що довідка між відповідачем та ТОВ “Т.М.М.” була підписана за липень місяць 2006р., термін оплати вказаних в цій довідці робіт настав в серпні місяці 2006р..

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем грошових коштів за виконані за договором роботи на суму 2450 000,00 грн. (довідка (ф.КБ-3) за липень 2006 р.).

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору та інших правових актів.

В силу ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором або законом.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 450 000,00 грн.

          Як вказано вище, під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог та додаткове стягнення з відповідача 1648850,00 грн. суми інфляційного збільшення заборгованості та 233387,67 грн. 3% річних. Проте дана заява не була прийнята Господарським судом м. Києва з посиланням на те, що позивачем фактично заявлені нові позовні вимоги.

          Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з вказаним висновком. При цьому судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що в силу ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом, позивач користується вказаними правами також під час перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, користуючись правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, звертався до місцевого господарського суду з заявою про стягнення з відповідача окрім суми основного боргу 918750,00 грн. інфляції та 121023, 29 грн. 3% річних, що нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією береться до уваги те, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо) (п. 3.4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Суд зважає на те, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК (п. 3 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Отже, колегія суддів бере до уваги те, що оскільки вимоги позивача про додаткове стягнення з відповідача 1648850,00 грн. суми інфляційного збільшення заборгованості та 233387,67 грн. 3% річних зв’язані з раніше заявленими вимогами про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 450 000,00 грн., такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 р. підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Частину 2 пункту 3 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 р. у справі № 23/478-4/53 змінити, виклавши її у наступній редакції:

«Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, вул. І.Франка, 5, Код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газова будівельна компанія”(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, код ЄДРПОУ 30082501) 2450 000,00 грн. основного боргу, 1648850,00 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 233387,67 грн. 3% річних, 25000,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

2.          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, вул. І.Франка, 5, Код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газова будівельна компанія”(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, код ЄДРПОУ 30082501) державне мито у розмірі 12750,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.01.10 (відправлено)