Рішення № 75799505, 25.07.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2018 року м. Рівне №817/1102/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

19.04.2018 ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3О.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про:

визнання протиправним і скасування рішення від 01.09.2017 №Г-3822/0-6623/0/6-17 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Млинівського району Рівненської області;

зобов’язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Млинівського району Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2018 листом відповідач відмовив позивачу у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Млинівського району Рівненської області. Відповідач аргументував відмову тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 затверджено ОСОБА_4 удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою визначено порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації. Вказаною ОСОБА_4 зобов’язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки ним порушено норми Земельного кодексу України (далі – ЗК України). Зазначив, що до свого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність позивач подав вичерпний перелік документів, встановлений ЗК України, так як у своїй відмові відповідач жодних зауважень щодо поданих ним документів не зазначив. Позивач також стверджує, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 не є підставою для відмови йому у реалізації законних прав на отримання земельної ділянки у власність в розумінні ст. 118 ЗК України.

Ухвалою від 12.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.07.2018.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.59-61), в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_4 удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою визначено порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, зобов’язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. На виконання вказаної постанови Головним Управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ №292 від 21.06.2017, яким затверджено Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2017 року, опублікований на веб-сайті відповідача. Враховуючи наведене, а також те, що місце розташування бажаної земельної ділянки не відповідало вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність, відповідач відмовив позивачу в задоволенні його клопотання.

Також відповідач повідомив, що на виконання відповідних доручень Кабінету Міністрів України від 10.06.2014, Держгеокадастру від 05.11.2015 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" Головним управлінням Держгекадастру у Рівненській області відібрано вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4696 га, які можуть бути передані у власність військовослужбовцям – учасникам антитетористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористиної операції, перелік яких затверджено наказом Головного управління від 07.10.2015 №134, із змінами. Зокрема, на території Млинівської селищної ради зарезервовано земельний масив загальною площею 17,4875 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, земельний масив, в якому позивач бажав отримати у власність земельну ділянку, зарезервовано для військовослужбовців – учасників антитерористиної операції, яким позивач не є.

З наведених підстав просив в позові відмовити.

Ухвалою від 11.07.2018 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2018.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що 07.08.2017 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Млинівського району Рівненської області для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.6).

Відповідачем було складено на ім'я позивача лист №Г-3822/0-6623/0/6-17 від 01.09.2017, в якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 затверджено ОСОБА_4 удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою визначено порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації. ОСОБА_4 зобов’язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. На виконання вказаної постанови Головним Управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ №292 від 21.06.2017, яким затверджено Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2017 року, який опубліковано на веб-сайті відповідача. Враховуючи наведене, а також те, що місце розташування бажаної земельної ділянки не відповідало вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність, відповідач відмовляє ОСОБА_3 в задоволенні його клопотання (а.с.8).

Фактично зазначений лист на адресу позивача направлено поштовим зв'язком 03.11.2017, що сторонами визнається (а.с.16).

З приводу неправомірної на думку позивача поведінки відповідача щодо розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки позивач звертався до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Уповноваженого Верховної ОСОБА_5 України з прав людини, а в подальшому, в межах встановленого в ст.122 КАС України строку звернення до суду (шестимісячний строк з дня, коли позивачу стало відомо про оскаржене рішення) звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною третьою статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Матеріалами справи стверджено і сторонами не заперечується, що до клопотання позивача від 07.08.2017, з яким він звернувся до відповідача, долучено необхідні документи, відповідно до вимог закону.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Млинівського району, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, вказав, що місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність. При цьому, повідомив, що пріоритет у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок надається учасникам АТО.

Суд враховує, що 07.06.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі – Постанова №413), якою затверджено ОСОБА_4 удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що додається (далі – ОСОБА_4).

Відповідно до абзаців 2-7 Розділу "Система організації процесу виконання ОСОБА_4" Постанови №413 Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:

формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції), за такою формулою: Sбп = Sаук х 0,25,

де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;

Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати громадянам у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. До зазначеного переліку не включаються земельні ділянки, які передбачається надати особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції);

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції);

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції).

При цьому, суд зауважує, що будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної ОСОБА_4, не внесено, інші нормативно-правові документи з зазначених питань на час виникнення відповідних правовідносин не прийняті, у тому числі не змінився й перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, Постанова №413, на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, не регулює порядку надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у приватну власність громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, тому не може слугувати як підстава для відмови в розумінні ч.7 ст.118 ЗК України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що підстава відмови Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не передбачена статтею 118 ЗК України.

Окрім цього, з наданих відповідачем доказів суд встановив, що станом на дату подання позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га, на території Млинівської селищної ради Рівненської області були наявні 13 ділянок, які могли би бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2017 року (а.с.78).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).

Встановлені в судовому засіданні обставини справи дають підстави для висновку, що при вирішенні клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, та безпідставно відмовив в задоволенні відповідного клопотання за відсутності до того визначених законом підстав, а відтак його поведінка у спірних правовідносинах є протиправною та порушує права та законні інтереси позивача.

Суд також зауважує, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при вирішенні даного адміністративного спору суд враховує правові висновки щодо застосування частини 7 статті 118 ЗК України, висловлені ОСОБА_5 Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17 та від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17.

За встановлених обставин, належним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 01 вересня 2017 року № Г-3822/0-6623/0/6-17, в наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Млинівського району Рівненської області.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Належність поданих позивачем з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки документів, а також відсутність визначених законом підстав для відмови в наданні такого дозволу була встановлена в ході судового розгляду даної справи. Таким чином, суд вважає відсутніми підстави для прийняття відповідачем у спірних правовідносинах рішення на власний розсуд, позаяк за відсутності підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб'єкт владних повноважень безальтернативно був зобов'язаний задовольнити відповідне клопотання позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Млинівського району Рівненської області.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч.1 ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 (33000 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013 м. Рівне, вул. С.Петлюри,37, код ЄДРПОУ 39768252) задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, викладену в листі від 01 вересня 2017 року № Г-3822/0-6623/0/6-17, в наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Млинівського району Рівненської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення садівництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Млинівського району Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.