Постанова № 7579905, 20.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2010                                                                                           № 18/138-8/306

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача -не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіональна Академія управління персоналом (у формі АТЗТ)

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2009

у справі № 18/138-8/306 (суддя

за позовом                               ТОВ "ГТІ-Буд"

до                                                   АТЗТ "Міжрегіональна академія управління персоналом"

про                                                   стягнення 100154,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі філії Донецького інституту Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом” про стягнення 100154, 08 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2009 року було порушено провадження у справі та присвоєно їй № 18/138.

Під час розгляду справи у Господарському суді Донецької області позивачем було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких останній просив суд стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” на користь позивача 73000,60 грн. основного боргу, 9365,72 грн. пені, 10849,39 грн. збитків від інфляції, 1665,37 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.06.2009 року справу № 18/138 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2009 року справу № 18/138 було прийнято до провадження та присвоєно їй № 18/138-8/306.

Донецький інститут Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом” надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Донецький інститут Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом” не є належним відповідачем по справі, оскільки не є юридичною особою, а є філією Закритого акціонерного товариства “МАУП” і договір про підрядні роботи з Товариством з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” не підписував, фінансових зобов’язань перед останнім не має. До даного відзиву Донецьким інститутом Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом” було додано довідку з ЄДРПОУ Донецького інституту Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом”, згідно якої головним підприємством є Міжрегіональна академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) та положення про Донецький інститут Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом”.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли між Міжрегіональною академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” на підставі договору № 1049 про ремонт приміщень загальноосвітньої школи № 75, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Ведмедєва, 14 під учбовий корпус МАУП від 07.02.2007 року, а отже Донецький інститут Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом” не є належним відповідачем у даній справі.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначалося, що позивач просить суд стягнути з відповідача - Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) 66000,00 грн. основного боргу, 9365,72 грн. пені, 10849,39 грн. збитків від інфляції, 1665,37 грн. трьох відсотків річних, а також до заяви були додані повідомлення про проведені відповідачем часткові перерахування; свідоцтво про реєстрацію юридичної особи позивача, довідку з ЄДРПОУ позивача та статуту позивача (нотаріально завірені); договір № 1049 про ремонт приміщень загальноосвітньої школи № 75, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Ведмедєва, 14 під учбовий корпус МАУП від 07.02.2007 року, додаткова угода № 1 від 16.07.2007 року, додаткова угода № 2 від 04.07.2008 року (завірені нотаріально), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року та акту № 8 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року (завірені нотаріально), претензія про сплату заборгованості (завірена нотаріально).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.08.2009 року у справі № 18/138-8/306 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу „Міжрегіональна академія управління персоналом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” 66000, 60 грн. основного боргу, 9365, 72 грн. пені, 10849, 39 грн. збитків від інфляції, 1665, 37 грн. 3% річних, 1001, 54 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині основного боргу припинено провадження у справі.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” з Державного бюджету України державне мито, зайво сплачене за квитанцією № 178433 від 29.05.209 року в сумі 38, 46 грн.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся через Господарський суд м. Києва до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2009 року у справі № 18/138-8/306, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням норм процесуального законодавства, а саме оскаржуване рішення прийняте судом за відсутності представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.01.2010 року.

08.01.2010 року представником позивача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було надіслано заяву, в якій останній просив суд направити копію апеляційної скарги по справі позивачеві за адресою для листування.

Колегія суддів заяву позивача про направлення копії апеляційної скарги по справі позивачеві за адресою для листування залишила без задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 95 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу , надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Отже обов’язок направлення копії апеляційної скарги іншій стороні покладено на особу, яка подає апеляційну скаргу. Чинним законодавством, а саме Господарським процесуальним кодексом України не передбачено надіслання судом копії апеляційної скарги іншій стороні у справі.

18.01.2010 року представником позивача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було надіслано клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізніший період із зобов’язанням відповідача направити копію апеляційної скарги позивачу за його фактичною адресою знаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 5, кв. 49.

Колегія суддів клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишила без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 3690447 місцезнаходженням позивача є Донецька обл., м. Донецьк, вул. Університетська, 78.

Як вбачається з доданого до апеляційної скарги оригіналу фіскального чеку № 5246 від 04.11.2009 року та опису вкладення у цінний лист, цінний лист (апеляційна скарга з додатками) надісланий позивачу за адресою: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 78.

Отже, квитанція № 5246 від 04.11.2009 року та опис вкладення у цінний лист є належним доказом надсилання позивачу копії апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи знаходиться зворотнє повідомлення пошти про вручення поштового відправлення, а саме ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року на ім’я Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” за адресою: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 78 з відміткою про отримання.

Проте, відповідач в порушення вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року, не надав обґрунтований відзив на апеляційну скаргу з підтверджуючими доказами та не направив свого представника в судове засідання 20.01.2010 року.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 20.01.2010 року не з’явились, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

07.02.2007 року між Міжрегіональною академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” (Підрядник) був укладений договір № 1049 про ремонт приміщень загальноосвітньої школи № 75, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Ведмедєва, 14 під учбовий корпус МАУП.

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов’язання по ремонту приміщень загальноосвітньої школи № 75, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Ведмедєва, 14 під учбовий корпус МАУП.

Вартість робіт за даним договором склала 1000000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 166666, 67 грн.) (п.2.1 Договору).

16.07.2007 року між сторонами по даному Договору була укладена Додаткова угода № 1, згідно п. 2.1 якої вартість робіт, які виконуються Підрядником за даною угодою, визначається погодженою Сторонами договірною ціною, яка складає 300000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 50000, 00 грн.).

Відповідно до п.2.5 Додаткової угоди № 1 від 16.07.2007 року до спірного Договору, остаточні розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних Сторонами актів прийомки виконаних робіт форми № КБ-2в, протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання актів.

04.07.2008 року між сторонами по спірному Договору була також укладена Додаткова угода № 2, відповідно до п. 2.1 якої вартість робіт склала 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 16666, 67грн.).

Умовами договору сторони погодили, що Замовник щомісячно здійснює платежі до 10 числа поточного місяця згідно графіка фінансування робіт (Додаток № 2) (п.4.1 Договору).

Акт виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника. Замовник протягом 3-х днів після отримання акту перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт (п.4.2 Договору).

Як свідчать матеріали справи, сторонами по Договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року на суму 78273,60 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року на суму 78273,60 грн., які свідчать про виконання робіт Підрядником та прийняття їх Замовником без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач не виконав зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на день розгляду справи відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 66000, 60 грн., з урахуванням проведених відповідачем часткових перерахувань в сумі 12273, 00 грн. після звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що з огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача підлягає задоволенню в сумі 66000,60 грн. основного боргу за Договором № 1049 про ремонт приміщень загальноосвітньої школи № 75, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Ведмедєва, 14 під учбовий корпус МАУП від 07.02.2007 року.

Проте місцевим господарським судом помилково визначено, що в іншій частині основного боргу слід припинити провадження у даній справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач, користуючись своїми правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначалося, що позивач просить суд стягнути з відповідача 66000,00 грн. основного боргу, 9365,72 грн. пені, 10849,39 грн. збитків від інфляції, 1665,37 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з тим, що розмір суми боргу відповідача зменшився за рахунок часткової оплати боргу в період з 03.06.2009 року по 28.07.2009 року на суму 12273, 00 грн. і на даний час становить 66000, 60 грн.

У пункті 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 12273, 00 грн. є помилковими і при вирішенні спору судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 9365,72 грн. пені, 10849,39 грн. збитків від інфляції, 1665,37 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов’язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 1049 про ремонт приміщень загальноосвітньої школи № 75, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Ведмедєва, 14 під учбовий корпус МАУП від 07.02.2007 року, відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1665,37 грн. та збитків від інфляції в розмірі 10849,39 грн., зазначених позивачем в розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1665,37 грн. та збитків від інфляції в розмірі 10849,39 правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний нень прострочки від суми боргу (п.7.2 Договору).

З огляду на вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 9365,72 грн. пені за період з 10.09.2008 року по 10.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 9365,72 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Вимоги відповідача про повне скасування рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2009 року у справі № 18/138-8/306 у зв’язку з тим, що оскаржуване рішення прийняте судом за відсутності представників сторін, не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

З положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що неявка будь-якого учасника у судове засідання в апеляційній інстанції у господарській справі не є безумовною підставою для відкладення такого розгляду справи та розгляд справи відкладається лише у разі неможливості вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було подано відзив на позов з підтверджуючими доказами, проте не направлено представника в судове засідання 20.08.2009 року, тому суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення від 20.08.2009 року у справі № 18/138-8/306 було невірно застосовано норми процесуального права в частині припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2009 року у справі № 18/138-8/306 підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу), з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача. Надмірно сплачене позивачем державне мито у розмірі 38, 46 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м Києва від 20.08.2009 року у справі № 18/138-8/306 скасувати частково.

           3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м Києва від 20.08.2009 року у справі № 18/138-8/306 викласти у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2; код 00127522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд”(юридична адреса: 83114, Донецька обл., м. Донецьк, Київський район, вул. Університетська, буд. 78; поштова адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Р.Люксембург, д.5, кв. 49; код 32749249) 66000 (шістдесят шість тисяч) грн. 60 коп. основного боргу, 9365 (дев’ять тисяч триста шістдесят п’ять) грн. 72 коп. пені, 10849 (десять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 39 коп. збитків від інфляції, 1665 (одну тисячу шістсот шістдесят п’ять) грн. 37 коп. трьох відсотків річних, 1 001 (одну тисячу одну) грн. 54 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” (юридична адреса: 83114, Донецька обл., м. Донецьк, Київський район, вул. Університетська, буд. 78; поштова адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Р.Люксембург, д.5, кв. 49; код 32749249) з Державного бюджету України 38 (тридцять вісім) грн. 46 коп. державного мита, зайво сплаченого за квитанцією № 178433 від 29.05.2009р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 18/138-8/306.”

4. Матеріали справи № 18/138-8/306 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.01.10 (відправлено)