Постанова № 7579840, 21.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2010                                                                                           № 37/617

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ткаченко О.М.;

від відповідача - Вакаров В.В., Чернолуцька Н.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ Виробничо-торгова фірма "Сіверянка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2009

у справі № 37/617 (суддя

за позовом                               ЗАТ Виробничо-торгова фірма "Сіверянка"

до                                                   Військової частини 3066

про                                                   стягнення 37777,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма „Сіверянка” (далі – ЗАТ ВТФ „Сіверянка”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Військової частини 3066 про стягнення заборгованості в сумі 29019, 26 грн., збитків від інфляції у сумі 4532, 31 грн., 3 % річних в сумі 414, 58 грн., пені в сумі 8810, 89 грн.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2009 порушено провадження у справі № 37/617 за позовом ЗАТ ВТФ „Сіверянка” до Військової частини 3066 про стягнення заборгованості у розмірі 37777, 04 грн.

          До прийняття рішення по суті спору ЗАТ ВТФ „Сіверянка” подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило стягнути із Військової частини 3066 9616, 34 грн. пені, 4545, 63 грн. втрат від інфляції , 790, 25 грн. 3% річних.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2009 позов задоволено частково. Суд стягнув з Військової частини 3066 4532, 31 грн. інфляційної складової боргу, 414, 58 грн. річних та 100, 00 грн. пені. Провадження у справі в частині стягнення з Військової частини 3066 суми основного боргу припинено.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2009 ЗАТ ВТФ „Сіверянка” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та стягнути із Військової частини 3066 9 616, 34 грн. пені, 790, 25 грн. 3 % річних та 4545, 63 грн. втрат від інфляції.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 21.01.2010.

          Військова частина 3066 проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечувала та просила рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ ВТФ „Сіверянка” без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ЗАТ ВТФ „Сіверянка” (Постачальник) та Військовою частиною 3066 (Споживач) 07.10.2008 укладено договір № 83 на постачання теплової енергії та 17.12.2008 договір № 101 на постачання теплової енергії, за умовами яких Постачальник зобов’язався поставляти Споживачу теплову енергію для його об’єктів, а Споживач – своєчасно за неї розраховуватись (п. 1.1 договорів).

Відповідно до п. 5.1 договорів розрахунки за теплову енергію здійснюються за 1 Гкал за показаннями засобів обліку; при відсутності засобів обліку при постачанні теплової енергії: на опалення – за 1 мІ загальної площі протягом опалювального періоду; на гаряче водопостачання – за 1 мІ згідно з нормами споживання.

Споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у постачальника рахунок на спожиту теплову енергію за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Споживач повертає Постачальнику) (п. 5.2 договорів).

Згідно з п. 5.4 договорів оплата за теплову енергію здійснюється за фактично надані послуги, шляхом перерахування грошових коштів до 15-го числа наступного місяця. При наявності коштів на бюджетному рахунку можливе здійснення передоплати до 50 % належних до сплати сум на рахунок Постачальника (п. 5.4 договорів).

Пунктами 5.6 договорів передбачено, що оплата за поставлену теплоенергію здійснюється за тарифами, затвердженими Постачальником згідно зі встановленими місцевою владою тарифами, з урахуванням запланованої норми прибутку.

У п. 7.1 договору № 83 на постачання теплової енергії вказано, що цей договір набуває чинності з підписання сторонами та діє: в частині надання послуг з постачання теплоенергії по 15 квітня 2009 року включно, а в частині розрахунків за ним – до повного розрахунку.

У п. 7.1 договору № 101 на постачання теплової енергії вказано, що цей договір набуває сили з 01 січня 2009 та діє в частині надання послуг з постачання теплоенергії до 15 квітня 2009 року або до дня закінчення опалювального сезону (в залежності від того, яка дата настане раніше), а в частині розрахунків за ним – до повного розрахунку.

Відповідно до п. 7.2 договору № 101 на постачання теплової енергії від 17.12.2008 попередній договір № 83 від 07.10.2008 втрачає силу з дня підписання даного договору.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У ст. 275 ГК України закріплено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 7 ст. 276 ГК України).

ЗАТ ВТФ „Сіверянка” було виставлено рахунки на оплату теплової енергії № 202 від 31.10.2008, № 224 від 28.11.2008, № 248 від 31.12.2008, № 04 від 30.01.2009, № 34 від 27.02.2009, № 39 від 31.03.2009, № 58 від 23.04.2009, які в належним чином засвідчених копіях місяться в матеріалах справи, на загальну суму 224431, 07 грн.

Військова частина 3066 за період з 04.11.2008 по 23.07.2009 частково розрахувалася із ЗАТ ВТФ „Сіверянка” за теплову енергію, сплативши 200411, 81 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

ЗАТ ВТФ „Сіверянка” листом № 4/709 від 22.07.2009 звернулось до Військової частини 3066 з претензією, в якій вимагало терміново перерахувати 29019, 26 грн. заборгованості та 8098, 18 грн. пені до 31.07.2009.

У заяві про уточнення позовних вимог ЗАТ ВТФ „Сіверянка” вказало, що у позовній заяві помилково заявлена сума основного боргу 29019, 26 грн., коли насправді Військова частина 3066 мала заборгованість за поставлений теплоносій в сумі 24019, 26 грн.

Таким чином, на момент звернення ЗАТ ВТФ „Сіверянка” до суду із позовною заявою заборгованість Військової частини 3066 складала 24019, 26 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Військова частина 3066 повністю погасила свій борг перед ЗАТ ВТФ „Сіверянка” перерахувавши з 31.08.2009 по 05.10.2009 24019, 26 грн., про що свідчить виписка з особового рахунку.

До прийняття рішення по суті спору ЗАТ ВТФ „Сіверянка” подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказано, що Військова частина 3066 перерахувала на розрахунковий рахунок товариства 24019, 26 грн., чим повністю погасила суму основного боргу і у зв’язку з цим, ЗАТ ВТФ „Сіверянка” зменшило позовні вимоги на зазначену суму, уточнило суму пені, втрат від інфляції та 3% річних і просило стягнути з Військової частини 3066 9616, 34 грн. пені, 4545, 63 грн. втрат від інфляції, 790, 25 грн. 3% річних.

У п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п.6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарський судів у першому півріччі 2008 року”).

З огляду на те, що ЗАТ ВТФ „Сіверянка” уточнило свої позовні вимоги, змінивши ціну позову, шляхом її зменшення на суму основного боргу в розмірі 24019, 26 грн. і уточнення розміру пені, втрат від інфляції та 3% річних, яке суд першої інстанції прийняв, то колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку має місце нова ціна позову, виходячи з якої й повинен був вирішуватися спір, а тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині стягнення 24019, 26 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У п. 6.2 договорів № 83 та № 101 сторони погодили, що при порушенні термінів оплати за теплову енергію Військова частина 3066 сплачує ЗАТ ВТФ „Сіверянка” пеню в розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожний день затримки оплати.

З огляду на те, що Військова частина 3066 неналежним чином виконувала свої зобов’язання щодо оплати за теплову енергію, а саме порушувала строки оплати, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги ЗАТ ВТФ „Сіверянка” щодо стягнення 9616, 34 грн. пені, згідно з уточненим розрахунком, підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції щодо винятковості випадку прострочення виконання зобов’язання з оплати теплової енергії Військовою частиною 3066 і зменшення судом розміру пені до 100 грн.

Зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, мотивував винятковістю порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, бо його фінансування з державного бюджету було недостатнім.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.9.2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У п. 17 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” зазначено, що норма пункту 3 статті 83 ГПК є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Військова частина 3066 у відзиві на позовну заяву утворення заборгованості по оплаті поставленої теплоенергії мотивує недостатнім фінансуванням її з бюджету.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи із матеріалів справи, а також враховуючи те, що посилання на тяжкий фінансовий стан боржника як на підставу для зменшення розміру неустойки п. 3.ч.1 ст. 83 ГПК України не містить, то колегія суддів вважає, що наведені Військовою частиною 3066 обставини, не можуть бути підставою для зменшення пені.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на те, що Військова частина 3066 прострочила виконання грошового зобов’язання, здійснивши останній платіж 05.10.2009, то колегія суддів дійшла висновку, що стягненню з Військової частини 3066 підлягають, правомірно нараховані ЗАТ ВТФ „Сіверянка”, суми 3 % річних та втрат від інфляції, 790, 25 грн. та 4545, 63 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

ЗАТ ВТФ „Сіверянка” також просило включити до переліку витрат, понесених позивачем у зв’язку з розглядом даної справи, та стягнути з Військової частини 3066 витрати на відрядження уповноваженого представника ЗАТ ВТФ „Сіверянка” в сумі 240, 00 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги ЗАТ ВТФ „Сіверянка” надало суду накази „По відрядженнях”, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, видаткові касові ордери, які свідчать про те, що ЗАТ ВТФ „Сіверянка” понесло витрати в сумі 240, 00 грн. на відрядження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині стягнення з Військової частини 3066 240, 00 грн. витрат на відрядження.

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч. 1 ст. 46 ГПК України).

Згідно з п. 4.1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку вказує позивач і з якої обчислюється державне мито.

Державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 49 ГПК України).

Оскільки ЗАТ ВТФ „Сіверянка” в процесі розгляду справи вказало нову ціну позову, виходячи з якої розглядався спір, то розмір державного мита, яке підлягало стягненню з Військової частини 3066 складає 149,50 грн., а не 377, 77 грн. як зазначено у резолютивній частині рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2009.

Враховуючи викладені у даній постанові обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2009 слід змінити та викласти у новій редакції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2009 у справі № 37/617 змінити.

2. Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2009 у справі № 37/617 викласти у такій редакції:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частин 3066 (вул. Щорса, 38, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08803508) на користь Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми „Сіверянка” (вул. Малиновського, 36, м. Чернігів, 14020, код ЄДРПОУ 00310143) 9616 (дев’ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 34 коп. пені, 790 (сімсот дев’яносто) грн. 25 коп. 3% річних, 4545 (чотири тисячі п’ятсот сорок п’ять) грн. 63 коп. втрат від інфляції, 240 (двісті сорок) грн. витрат на відрядження, 149 (сто сорок дев’ять) грн. 50 коп. державного мита за подання позовної заяви, 74 (сімдесят чотири) грн. 76 коп. державного мита за подання апеляційної скарги та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

4. Матеріали справи № 37/617 повернути господарському суду м. Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.01.10 (відправлено)