Постанова № 7579733, 25.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2010                                                                                           № 25/368

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2009

у справі № 25/368 (суддя

за позовом                               ТОВ "П.М.А."

до                                                   Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 8188897,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2009 р. у справі № 25/368 позов ТОВ „П.М.А” до ПАТ „Родовід банк” про стягнення 8188897,43 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 5 840156,55грн. заборгованості, судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить його частково скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 20.03.2007 ЗАТ „Мандарин Плаза” надав позивачу - ТОВ „П.М.А.” офісний центр по вул. Мечникава,2 м. Києва на умовах договору оренди № 1/ 2-3/2007, строком шістдесят місяців.

25.5.2007 сторонами укладений договір суборенди № 2-3/2870, за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення, загальною площею 2870 кв.м., строком на п’ять років. Предметом договору є нежилі приміщення, що складаються з: частини приміщення № 3 другого поверху, площею 140 кв.м. та частина приміщення №4 третього поверху, площею 1470 кв.м. Договір нотаріально посвідчений(ВЕК 974479) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа, номер у реєстрі 867( а.с.15-23 т.2)

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивача звернувся до суду позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 5840156,55 грн. заборгованості з суборендної плати та за водопостачання, електропостачання і відшкодування вартості експлуатаційних витрат, визнати укладеними акти надання послуг за період січень –травень 2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неодноразово порушувалися умови, укладеного договору в частині оплати, тощо.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що відповідачем порушені умови договору суборенди в частині здійснення оплати у встановлені строки та об’ємі, тому сума заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі. В той же час, місцевий суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання укладеними актів надання послуг за період січень –травень 2009 року в зв’язку з тим, що вимога позивача про визнання укладеними актів наданих послуг не ґрунтується на умовах укладеного договору, таких зобов’язань (підписувати акти наданих послуг) для відповідача за договором не виникало.

Частково заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що суд безпідставно не врахував факту введення тимчасової адміністрації та введенням мораторію строком шість місяців до 15.10.2009, отже сторони повинні дотримуватися и виконувати норми, зазначені у постановах НБУ № 138 та № 551. Крім того, судом не враховано, що частину приміщення №4 третього поверху, площею 1470 кв.м. з травня 2009р. не використовувалася, але позивачем суборенда та експлуатаційні витрати нараховувалися в повному обсязі, позивачем проігнорована пропозиція щодо внесення змін до договору суборенди щодо зменшення загальної площі орендованих приміщень та не отримана відповідь на пропозицію щодо розірвання договору суборенди, не зважив на те, що приміщення, площею 1400кв.м. не використовується відповідачем з червня 2009року. Таким чином, з нього підлягає стягненню сума 5233769,79 грн. заборгованості по суборенд ній платі, оплаті комунальних послуг, електроенергії та відшкодування вартості експлуатаційних витрат після закінчення терміну дії мораторію.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 774 ЦК України встановлює право наймача передавати об'єкт найму в користування інший особі (піднайм або суборенда). Така передача здійснюється на підставі договору піднайму (суборенди), за яким наймач набуває прав та обов'язків наймодавця, а піднаймач (суборендар) стає наймачем речі. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. ст. 782, 785 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором щодо внесення орендної плати.

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач прийняв приміщення до користування (а.с. 31 т.1), що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до п.14.2 договору, орендна плата справляється щомісячно, авансом, не пізніше 30-го числа, який передує звітному місяцю. Заборгованість відповідача за період січень - травень 2009 року та за водо-, електропостачання за жовтень 2007 року складає 5840156,55 грн. Доказів зворотнього не надано.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження , що приміщення площею 1400кв.м. відповідач не використовував з червня 2009року, оскільки п.2.4 договору передбачає повернення приміщень на підставі акта приймання-передачі.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку що рішення господарського суду підлягає змінюванню в частині стягнення суми заборгованості за приміщення, площею 1470 кв.м.. За умовами п.2.4 договору суборенди, якщо орендар, протягом трьох днів, не підписав та/або не надав мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі(повернення) приміщень, то такий акт вважається підписаним з боку орендаря на наступний день, після спливу триденного терміну строку, встановленого на його підписання.

Відповідачем, на адресу позивача, направлений лист щодо внесення змін до договору оренди, в частині зменшення площі що орендується (а.с.208-209 т.1). У листі, відповідач просив повідомити про зручний для позивача час для нотаріального оформлення змін до договору. Але, позивач не відповів на лист, пропоновані зміні письмово не оформлені, уповноваженого представника для підписання акту повернення приміщення не направив, чим порушив п.п.19,7 та 23 договору.

Розмір суборендної плати за користування нежитловим приміщенням третього поверху загальною площею 1470 кв.м. за травень місяць становить 576986,76 грн., компенсація витрат, пов’язаних з експлуатацією приміщення -29400грн.. Отже, на цю суму, розмір загальної заборгованості по суборендній платі повинен бути зменшений.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що заявлені позивачем вимоги про визнання укладеними актів надання послуг не підлягають задоволенню, оскільки ст.16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів.

Судова колегія нагадує, що з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість з орендної плати та експлуатаційні витрати, витрати на комунальні послуги та судові витрати. Отже, за порушення зобов’язань до відповідача не застосовані штрафні та фінансові санкції. Строк виконання оплати за договором суборенди настав до введення мораторію, тому посилання відповідача на продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів є недоречними.

Зі змісту ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає змінюванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу ПАТ „Родовід Банк” задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року у справі № 25/368 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2009 р.№ 25/368 викласти в наступній редакції: Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Родовід банк” (04136, м. Київ, вул. Північно –Сирецька 1-3, ЄДРПОУ 14349442, к/р 32008171201 ГУ НБУ по Києву та Київської області, МФО 321712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “П.М.А.” (01601, м. Київ, вул. Мечникова 2А, ЄДРПОУ 34239254, р/р 2600752676 „Райффайзен банк Аваль”,МФО 380805) 5233769,79 грн. (п’ять мільйонів двісті тридцять три тисячі сімсот шістдесят дев’ять грн. 79 коп.) та судові витрати в розмірі 23056,2 грн. (двадцять три тисячі п’ятдесят шість грн.20 коп.).

2.          Матеріали справи повернути, доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.01.10 (відправлено)