Постанова № 7579729, 23.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2009                                                                                           № 41/600

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Чорній М.С. дов. №Д-47/09 від 04.08.2009 року

від відповідача:           не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київгаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2009

у справі № 41/600 (суддя

за позовом                               ВАТ "Київгаз"

до                                                   Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації

про                                                   стягнення 105545,62 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” до Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення 105 545, 62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 231312 від 23.01.2009 року не виконав свої зобов’язання щодо оплати коштів за поставлений природний газ.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2009 року у справі № 41/600 позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження по справі в частині стягнення з Управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації заборгованості в розмірі 97568,37 грн. Стягнуто з Управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації на користь Відкритого акціонерного товариства “Київ газ” 756 (сімсот п’ятдесят шість) грн. 33 коп. –інфляційних витрат, 202 (двісті дві) грн. 37 коп. –3 % річних, 1 (одну) грн. 00 коп. - пені, 1 (одну) грн. 00 коп. –штрафу, 985 (дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 29 коп. - державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 31 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оскільки під час розгляду справи відповідач на виконання умов Договору погасив заборгованість за поставлений природний газ в сумі 97568,37 грн., що засвідчується банківськими виписками наданими позивачем, тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 97568,37 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України. Оскільки боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, то суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 202,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 756,33 грн. Однак, беручи до уваги світову фінансову кризу, тяжке матеріальне становище відповідача та його бюджетне фінансування, суд першої інстанції скористався наданим йому правом та зменшив розмір пені до 1,00 грн. та штрафу відповідно до 1,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2009 року у справі № 41/600 в частині зменшення розміру пені та штрафу до 1 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні та врахуванні обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що при винесенні рішення на обґрунтування зменшення розміру пені у сумі 2 508,52 грн. до 1,00 грн. та зменшення розміру штрафу у сумі 4 472,53 грн. до 1,00 грн. суд першої інстанції посилався на наступні доводи: світова фінансова криза, але не обґрунтував прямого відношення кризи до матеріального стану відповідача; тяжке матеріальне становище та бюджетне фінансування відповідача, але доказів на підтвердження тяжкого чи взагалі буд-якого матеріального становища в судовому засіданні не оголошувались і в матеріалах справи немає. Законодавством дійсно передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, але одночасно встановлені наступні обов'язкові умови при яких допускається зменшення: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (ч. З ст. 551 ЦК України); якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (1, ст. 233 ГК України); якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2, ст. 233 ГК України). Однак, судом першої інстанції не наведені будь-які доводи або аргументи щодо зменшення розміру пені та штрафу, не конкретизовано чому саме розмір штрафних санкцій зменшено до 1,00 гривні, не перевірено та не спростовано наявність збитків завданих іншим учасникам господарських відносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.12.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2009 року у справі №41/600 скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу до 1 грн.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.2009 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Київгаз”(далі –ВАТ “Київгаз”) та Управлінням освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - споживач) був укладений договір поставки природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 231312 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору ВАТ “Київгаз” зобов’язується поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов’язується прийняти газ і оплатити його на умовах Договору ВАТ “Київгаз” вартість газу та послуги з його транспортування.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що вартість послуг за місяць визначається обсягами газу, протранспортованого у даному місяці, за послуги. Загальна сукупна вартість послуг за договором складається із сум вартості місячних обсягів усіх послуг з газопостачання.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100% вартості газу та послуг з його транспортуванням передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених ВАТ “Київгаз”, послуг за звітний місяць.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в платіжних дорученнях споживач повинен обов’язково зазначати призначення платежу: за послуги з газопостачання, номер договору, дату його підписання. При наявності заборгованості споживача за даним договором, ВАТ “Київ газ наділяється правом зараховувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані в минулі періоди за договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення черговості платежу.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ “Київгаз”, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивач на виконання умов договору за період з квітня по червень 2009 року поставив відповідачу природний газ на суму 130110,37 грн., яка включає збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року у розмірі 1195,08 грн., що підтверджується актами прийому –передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами від 30.04.2009 року на суму 49980,66 грн., від 31.05.2009 року на суму 46454, 69 грн., від 30.06.2009 року на суму 33675,02 грн.

Однак відповідач в порушення умов договору з позивачем розрахувався частково на суму 32542,00 грн. у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 97568,37 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Під час розгляду справи відповідач на виконання умов Договору погасив заборгованість за поставлений природний газ в сумі 97568,37 грн., що засвідчується банківськими виписками наданими позивачем.

Отже, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 97568,37 грн. на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ “Київгаз”, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 2508,51 грн. та 7% штрафу у розмірі 4472,53грн.

Однак, суд першої інстанції беручи до уваги світову фінансову кризу, тяжке матеріальне становище відповідача та його бюджетне фінансування, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України використав надане йому право та зменшив розмір пені до 1,00 грн. та штрафу відповідно до 1,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України)

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ “Київгаз”, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним пункту 7.3 Договору.

Законодавством дійсно передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, але одночасно встановлені наступні обов'язкові умови при яких допускається зменшення: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (ч. 3 ст. 551 ЦК України); якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (1 ст. 233 ГК України); якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України).

В пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. роз'яснено, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Однак, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не наведені будь-які доводи або аргументи щодо зменшення розміру пені та штрафу, не конкретизовано чому саме розмір штрафних санкцій зменшено до 1,00 гривні, не перевірено та не спростовано наявність збитків завданих іншим учасникам господарських відносин, не обґрунтовано, яке відношення криза має відношення до матеріального стану відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зменшення розміру пені до 1,00 грн. та зменшення розміру штрафу до 1,00 грн.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 508,52 грн. та штрафу у розмірі 4 472,53 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені та штрафу, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню пеня в розмірі 2474,84грн. та штраф у розмірі 1 220,71 грн.

Розрахунок суми пені

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, становить 2474,84грн. (в межах розрахунку позивача).

Нарахована позивачем пеня в інший частині є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Розрахунок суми штрафу

Таким чином, загальна сума штрафу, яка підлягає стягненню, становить 1 220,71 грн. (в межах розрахунку позивача)

Нарахована позивачем сума штрафу в інший частині є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 206,18грн. та інфляційних втрат у розмірі 790,02 грн. Господарським судом було здійснено вірний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 202,37 грн. та інфляційних втрат у розмірі 756,33 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 1250,79 грн.(в тому числі державне мито у розмірі 1022,22грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,57грн.) (пропорційно розміру задоволених вимог), а у зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 98,78 грн.(пропорційно розміру задоволених вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2009 року у справі №41/600 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації заборгованості в розмірі 97568,37 грн.

Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 6 - А, код ЄДРПОУ 26087599) на користь Відкритого акціонерного товариства “Київгаз”(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 756,33 грн.(сімсот п’ятдесят шість грн. 33 коп.) –інфляційних витрат, 202, 37 грн. (двісті дві грн. 37 коп.) –3 % річних, 2474,84 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят чотири грн. 84 коп.) - пені, 1220,71 грн. (тисяча двісті двадцять грн. 71 коп.) –штрафу, 1022,22 грн. - державного мита та 228,57 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 98,78 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №41/600 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді