Постанова № 7579711, 20.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2010                                                                                           № 49/357

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з"явився

від відповідача -Беденко І.П. ( за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Анатолія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2009

у справі № 49/357 (суддя

за позовом                               ТОВ "Джей Ей Еф Україна"

до                                                   ТОВ "Анатолія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 510061,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року ТОВ „Джей Ей Еф Україна” (позивач) звернувся до ТОВ „Анатолія” (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 365821,99 грн., три проценти річних – 10250,81 грн., інфляційні витрати – 53775,83 грн., пеня 80212,38 грн., державне мито – 5100,62 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу – 118,00 грн. оплата послуг адвоката – 4800,00 грн.

          У вересні 2009 року позивач подав уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі – 365821,99 грн., три проценти річних в розмірі 10250,81 грн., інфляційні витрати в розмірі 53775,83 грн., пеню в розмірі 44171,39 грн.

           Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2009 по справі № 49/357 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача 469239,36 грн. заборгованості за договором поставки №06/05-08 від 19.05.2008, з яких 365821,99 грн. основного боргу, 53775,83 грн. інфляційних витрат, 10132,77 грн. 3% річних, 39508,77 грн. пені, 4692,39 грн. державного мита та 108,56 грн. витрат на інформіційно - технічного забезпечення судового процесу, 4 416,00 грн. послуг адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі №49/357 від 19.10.2009 та постановити нове рішення або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі відповідач посилається, на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме, при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції перерахував позивачу 29.02.2009 року – 30000,00 грн. і 12.10.2009 року – 10000,00 грн.

Послався також на те, що в судовому засіданні 07.10.2009 року відповідач уточнив, що заборгованість перед позивачем на 07.10.2009 року становить 325,821,99 грн. При цьому надав клопотання, в якому також значиться вищевказана сума боргу і копія платіжних доручень № 104 від 29.09.2009 року та №35 від 12.10.2009 року на загальну суму 40000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Як свідчить поштове повідомлення про вручення №967111 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:

19.05.2008 року між ТОВ “Джей Ей Еф Україна” (постачальник) та ТОВ “Анатолія” (покупець) було укладено договір поставки № 06/05-08 (договір),

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити кошти за товар.

За умовою договору постачальник поставив покупцю партію товару на загальну суму 901821,99 грн., що підтверджується видатковими накладними які містяться в матеріалах справи (а.с.20-26). Відповідач отримав товар, що підтверджується підписом повноважної особи на видаткових накладних та довіреностях

На підставі п. 3.3. договору, розрахунки здійснюються на умовах 10% попередньої оплати згідно виставлених рахунків - фактур, які є невід’ємною частиною договору, та відстрочкою платежу в розмірі 90% на термін 40 календарних днів з дня відвантаження продукції.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов‘язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме сплатив лише 536000,00 грн. Позивач направляв на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2009 на загальну суму 365821,99 грн., проте відповіді не отримав.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, а саме відповідач мав заборгованість перед позивачем в розмірі 365821,99 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 365821,99 грн. з наступних підстав.

          Як свідчать матеріали справи, до винесення рішення судом першої інстанції, відповідач подав клопотання (а.с.114), в якому він зазначає, що частково сплатив суму основного боргу, відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи № 104 від 29.09.2009 на суму 30000,00 грн., та № 35 від 12.10.2009 на суму 10000,00 грн., а всього на загальну суму 40000,00 грн.

          Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 325821,99 грн., але суд першої інстанції, не взяв до уваги клопотання та платіжні доручення про часткову сплату суми основного боргу.

          За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в частині стягнення суми основного боргу слід змінити, та стягнути з відповідача 325821,99 грн. суми основного боргу.

Оскільки невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті отриманого від позивача товару документально обґрунтований і відповідачем не заперечується позивач просив стягнути з відповідача суми інфляційних витрат в розмірі - 53775,83 грн., 10250,81 грн. - 3% річних, 44171,39 грн. - пені.

Як свідчать матеріали справи, відповідач порушив зобов’язання та вимог законодавства, тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 53775,83 грн. є обґрунтовані та правомірно були задоволенні в повному обсязі.

На підставі п. 4.1.3 договору, у випадку прострочення оплати покупцем, останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10250,81 грн. та пені у розмірі 44171,39 грн. колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу частково, стягнувши 3% річних у розмірі 10132,77 грн. та пеню в сумі 39508,77 грн.

Відповідно до договору про надання послуг адвоката від 28.07.2009 (а.с.29), позивач здійснив попередню оплату, за надання юридичної допомоги при вирішенні спору між ТОВ “Джей Ей Еф Україна” до ТОВ “Анатолія””, у розмірі 4800 грн. Факт виконання робіт підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 5 від 30.07.2009 та платіжним дорученням № 835 від 24.07.2009 (а.с.33-34).

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, перелік судових витрат не є вичерпним.

За таких обставин, враховуючи те, що крім витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового-процесу, позивач сплатив 4800,00 грн. за послуги адвоката, що пов’язані з розглядом справи та які відповідно до статті 44 ГПК України мають відноситись до складу судових витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги, щодо стягнення з відповідача 4800,00 грн. за послуги адвоката.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині стягнення розміру основного боргу, в іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Анатолія” задовольнити частково

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2009 у справі №49/357 змінити

резолютивну частину викласти в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Анатолія” (03062, м. Київ, вул.. Академіка Туполева, будинок 12-а, 03118, м. Київ, провулок Маяковського , будинок 9, ЄДРПОУ 32799174) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Джей Ей Еф Україна” (79035, м. Львів, вулиця Зелена, будинок147, ЄДРПОУ 34760531, р/р 2600515190 а ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) 429239,36 грн. заборгованості за договором поставки №06/05-08 від 19.05.2008, з яких 325821,99 грн. основного боргу, 53775,83 грн. інфляційних витрат, 10132,77 грн. 3% річних, 39508,77 грн. пені, крім того 4641,56 грн. державного мита за подачу позовної заяви, 107,38 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Джей Ей Еф Україна” (79035, м. Львів, вулиця Зелена, будинок147, ЄДРПОУ 34760531, р/р 2600515190 а ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Анатолія” (03062, м. Київ, вул.. Академіка Туполева, будинок 12-а, 03118, м. Київ, провулок Маяковського , будинок 9, ЄДРПОУ 32799174) 199,72 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.”

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ

5. .Матеріали справи №49/357 повернути до господарського суду міста Києва.          

Головуючий суддя                                                                      

Судді