Постанова № 7579704, 25.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2009                                                                                           № 7/137

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Мітрофанова О.І. дов. № 3/45 від 16.11.2009 року

від відповідача:           Потапов Є. П. дов. б/н від 15.10.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” (Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг-Україна”) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія “Злагода”

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2009

у справі № 7/137 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд”

                               (Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг-Україна”)

до                                                   Сільськогосподарське ТОВ "Агропромислова компанія "Злагода"

про                                                   стягнення 69221,09 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Чернігівської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг-Україна” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія “Злагода” про стягнення 69 221,09грн., з них 15559,47 грн.-пені, 17514 грн.-штрафу, 24286,08 грн.- інфляційних втрат та 11861,54 грн.-15% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару згідно договору поставки № Ук –10 –0031 від 20.07.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № Ук –10 –0031 від 20.07.2007 р. не виконав свої зобов’язання щодо оплати вартості товару. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008 року по справі №12/40 було стягнуто заборгованість у розмірі 116760,00 грн. З огляду на те, що відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений товар перед позивачем виконано не своєчасно, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу, пені, індексу інфляції та 15% річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року у справі №7/137 позов задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія ?Злагода? на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Хімагромаркетинг –Україна? 7779,74 грн. пені, 1751,70 грн. штрафу, 11861,54 грн. річних, 21483,84 грн. інфляційних втрат, 664,19 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оскільки боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, то суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 11861,54 грн. – 15% річних за прострочку сплати боргу, 21483,84 грн. інфляційних втрат. Однак, беручи до уваги тяжке матеріальне становище відповідача, суд першої інстанції скористався наданим йому правом та зменшив розмір пені на 50%- 7779,74грн. та штрафу на 90% -1751,70 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року (дата підписання повного тексту 11.11.2009) у справі № 7/137 в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій на 50% пені та 90% штрафу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні та врахуванні обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що при винесенні рішення на обґрунтування зменшення розміру пені на 50% та зменшення розміру штрафу на 90% суд першої інстанції посилався на наступні доводи: тяжке матеріальне становище, але доказів на підтвердження тяжкого чи взагалі буд-якого матеріального становища в судовому засіданні не оголошувались і в матеріалах справи немає. Однак, судом першої інстанції не наведені будь-які доводи або аргументи щодо зменшення розміру пені та штрафу, не конкретизовано чому саме розмір пені було зменшено на 50%, а розмір штрафу на 90%, не перевірено та не спростовано наявність збитків завданих іншим учасникам господарських відносин.

Крім цього, скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що було зареєстровано зміну найменування позивача, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю ?Хімагромаркетинг –Україна? змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю “Форенд”. До апеляційної скарги додано статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” (нова редакція) інд. код. 33781079.

Колегія суддів на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України здійснила заміну в назві відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю ?Хімагромаркетинг –Україна? на Товариство з обмеженою відповідальністю “Форенд”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.12.2009 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року (дата підписання повного тексту 11.11.2009) у справі № 7/137.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні та врахуванні обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що рішенням №12/40 була надана відповідачу відстрочка виконання рішення суду строком на 4 місяці. Таким чином, штрафні санкції на період відстрочки нараховуватись не повинні. Відповідно позивачем була зайво нарахована пеня за чотири місяці. Також апелянт (відповідач) вказує на той факт, що Вищим господарським судом України було прийнято аналогічну Постанову від 15.04.2009 року по справі №17/182, отже апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був її прийняти до уваги (прецедент).

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 23.12.209 року було оголошено перерву до 25.12.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року у справі №7/137 скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу. Крім цього, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року у справі №7/137 скасувати в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій на 50% пені та 90% штрафу, заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг-Україна” (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія “Злагода” (покупець) було укладено договір поставки № Ук –10 – 0031 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язався передати у власність Покупцеві в строк до 25.07.2007 р., а Покупець прийняти і оплатити засоби захисту рослин (дикват) у кількості 3000 л на загальну суму 116760 грн.

У відповідності до п. 2.1 договору покупець зобов’язаний був сплатити продавцю вартість товару не пізніше 20.07.2007 р. –23352 грн., , не пізніше 15.09.2007 р. –93408 грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв засоби захисту рослин, згідно накладної № Ук –10 –0035 від 23.07.2007 року на суму 116760 грн. на підставі довіреності серії НБГ № 485397 від 23.07.2007 р.

          Відповідач порушив умови договору - вартість товару своєчасно не оплатив.

          Зазначені обставини справи були встановлені рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008 р. по справі № 12/40, прийнятого за результатами розгляду спору між тими ж сторонами про стягнення з відповідача боргу.

          На день прийняття рішення від 19.02.2008 р. по справі № 12/40 борг відповідача становив 116760 грн. і був присуджений зазначеним рішенням суду до стягнення з наданням відстрочки на чотири місяці.

          Сума боргу 116760 грн. була сплачена відповідачем 21.07.2008 р., що підтверджується банківською випискою.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що оскільки відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений товар перед позивачем виконано несвоєчасно, то відповідач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 17514 грн., пеню у розмірі 15559,47 грн., 24286,08 грн. - інфляційних втрат та 11861,54 грн.-15% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару згідно договору поставки № Ук –10 –0031 від 20.07.2007 р.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України)

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 5.2 договору Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але у випадку прострочення платежу понад 30 днів

Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов’язання повинно бути виконано.

У випадку прострочення виконання зобов’язання передбачених п.2.1 даного договору, більш ніж 30 днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від ціни договору ( п. 5.4 Договору).

Позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 15559,47 грн. за прострочення виконання зобов’язання за період з 16.09.2007 р. по 21.07.2008 р. та 15% штрафу у розмірі 17514,00грн.

Однак, суд першої інстанції беручи до уваги складний фінансовий стан відповідача, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України використав надане йому право та зменшив розмір пені на 50%. та штрафу на 90%. При цьому посилався на складний фінансовий стан, який склався в наслідок стихії, яка пройшла 04.07.2007 року, що підтверджується актами від 05.07.2007 року, складеними за участю представників управління агропромислового розвитку Ічнянського району та Ніжинського району.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, вважає його хибним з наступних підстав.

Як вбачається з Актів, які складені за участю представників управління агропромислового розвитку Ічнянського району та Ніжинського району, стихія пройшла 04.07.2007р. Проте, спірний договір № Ук –10 – 0031 укладений 20.07.2007 року , тобто вже після складення Актів.

Тобто, відповідач усвідомлюючи неможливість розрахуватись за поставлений товар, свідомо уклав Договір № Ук –10 – 0031 від 20.07.2007 року з позивачем та прийняв по накладних товар.

В матеріалах справи взагалі відсутні докази неможливості провести розрахунок за отриманий товар, не надано доказів відсутності грошових коштів на розрахунках відповідача тощо.

Крім того, п. 6. 1 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов’язань , передбачених даним договором, якщо невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й відвернені сторонами, зокрема: стихійними лихами, діями органів державної влади та управління, воєнними діями, блокадами, епідеміями, стайками й т. д. (далі –Форс-Мажор). У випадку настання форс-мажорних обставин сторона, що не може виконати свої договірні зобов’язання, у строк не більше 2 днів з моменту настання й закінчення дії форс-мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є Довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять довідки (висновку) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зменшено розмір пені на 50% -7779,74 грн. та штрафу на 90% - 1751,70грн.

В зв’язку з чим, рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на 50% та зменшення розміру штрафу на 90% підлягає скасуванню.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 15559,47 грн. за прострочення виконання зобов’язання за період з 16.09.2007 р. по 21.07.2008 р. та 15% штрафу у розмірі 17514,00грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені та штрафу, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню пеня за період з 16.09.2007 р. по 16.03.2008 р. (шість місяців) в розмірі 8219,51 грн. та штраф у розмірі 17514,00 грн.(116760,00 Х 15%)

Розрахунок суми пені

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, становить 8219,51 грн.

Нарахована позивачем пеня в інший частині є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Пунктом 5.5 договору сторони обумовили сплату річних в більшому розмірі, ніж передбачено ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 15%.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 15% річних за період з 16.09.2007 р. по 21.07.2008 р. у розмірі 11861,54 грн. та 24286,08 грн. - інфляційних втрат за період з 16.09.2007 р. по 21.07.2008 р.

Судом першої інстанції було здійснено вірний розрахунок 15 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню 15% річних в розмірі 11861,54грн. та інфляційних втрат у розмірі 21483,84 грн. (вимога позивача по стягненню інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 21483,84 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних за вересень 2007 р. розрахунковий період взято з 01.09.2007 р., тоді як право вимоги виникає тільки з 16.09.2007 р.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 1250,79 грн.(в тому числі державне мито у розмірі 590,79грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 266,71 грн.) (пропорційно розміру задоволених вимог), а у зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 141,67грн.(пропорційно розміру задоволених вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” (Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг-Україна”) задовольнити частково.

2.          Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія “Злагода” залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року у справі №7/137 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія ?Злагода? ( Ічнянський р-н, с. Дорогінка, вул. Набережна,4 р/р 26004300610021 у ВКАБ ?Демарк? м. Ніжин, МФО 353575, код 32121018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Форенд” (Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг-Україна”) (м. Київ, вул. Возз’єднання,15 (р. 260020275301 в ТОВ Севастопольська філія ?Банк ?Фінанси та Кредит?, МФО 384812, код 33781079) пеню у розмірі 8219,51грн., штраф у розмірі 17514,00 грн., 11861,54 грн. – 15% річних, 21483,84грн. – інфляційних втрат, 590,79 грн. державного мита, 266,71 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 141,67грн.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №7/137 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді