Постанова № 7579683, 21.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2010                                                                                           № 54/295

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Корнійко В.В.;

від відповідача – Саєнко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірма "Т.М.М." - ТОВ

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2009

у справі № 54/295 (суддя

за позовом                               ТОВ "КП-Адвертайзинг"

до                                                   Фірма "Т.М.М." - ТОВ

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 12281,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Адвертайзинг" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до фірми "Т.М.М." – товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 39888,89 грн. основного боргу, 4292,04 грн. інфляційних втрат, 887,96 грн. процентів річних та 7 101,56 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з фірми "Т.М.М." – товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Адвертайзинг" (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ 34350273) 4 821,40 грн. пені, 4292,04 коп. інфляційних втрат, 874, 50 грн. процентів річних, 498,76 грн. державного мита та 301,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено. У частині стягнення 39888,89 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду фірма "Т.М.М." – товариство з обмеженою відповідальністю подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю „КП-Адвертайзинг” не надало доказів направлення рахунків – фактури відповідно до умов п. 4.3 договору № 100273 про надання рекламних послуг від 05.05.2008 року, що є підставою для нездійснення оплати до моменту їх отримання фірмою „Т.М.М.” – товариством з обмеженою відповідальністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2009 року апеляційну скаргу фірми "Т.М.М." – товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 21.01.2010 року.

В судовому засіданні 21.01.2010 року представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення без змін. Також надано письмові пояснення головного бухгалтера щодо способу направлення кореспонденції відповідачу, зокрема розрахунків-фактур.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "КП-Адвертайзинг" та фірмою "Т.М.М." – товариством з обмеженою відповідальністю 05.05.2008 року було укладено договір № 100273 про надання рекламних послуг (далі – Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач, як рекламодавець, замовляє та оплачує, а позивач, як виконавець, зобов’язується надати рекламні послуги, що полягають в розміщенні на сторінках видання рекламного оголошення рекламодавця, забезпечити доведення реклами до споживачів шляхом розповсюдження рекламоносія серед населення і підприємств України (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору назва видання, обсяг рекламних матеріалів, графік виходу рекламних оголошень та їх вартість визначаються у відповідному додатку до договору.

Додатком № 1 до договору сторонами було погоджено розміщення 15 блоків реклами "Фітнес клубу Тріумф" у №№ 18-19/08, 21, 24, 26, 27, 30, 33, 35, 37, 38, 40, 42, 45, 48, 49/08 газети "Kyiv Post", а також визначено вартість рекламних послуг, яка становить 188947,00 грн.

Відповідно до п. 2.7. Договору послуги виконавця вважаються наданими відповідним чином після розміщення рекламного оголошення на сторінках рекламоносія та розповсюдження рекламоносія, про що сторони складають акт наданих послуг.

Пунктом 3.2.3. Договору на відповідача покладений обов’язок вчасно та в повній мірі оплачувати рекламні послуги на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 4.2. Договору вказана у додатку сума за надання рекламних послуг має бути сплачена рекламодавцем до початку надання рекламних послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком. Додатком № 1 до договору передбачено, що оплата наданих послуг має бути здійснена щомісячно, згідно рахунку фактури.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що кожен платіж повинен бути здійснений протягом 10 (десяти) банківських днів після виставлення рахунку-фактури.

Як свідчать матеріали справи, позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання, розмістивши у газеті "Kyiv Post" у №№ 33, 35/08, 37/08 рекламні матеріали, передбачені додатком № 1 до договору, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі та прийому рекламних послуг у №№ 33, 35/08, 37/08 видання. Послуги за вказаними актами прийняті відповідачем без жодних зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем, було подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв’язку зі сплатою відповідачем існуючого боргу в розмірі на суму 39888,89 грн. (платіжне дорученням № 519213 від 27.10.2009) позивач просив стягнути з відповідача 4292,04 грн. інфляційних витрат, 887,96 грн. 3% річних та 7101,56 грн. пені, розрахованої станом на 01.06.2009 року, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п. 5.5. Договору.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що у випадку не здійснення платежу протягом 10 банківських днів після виставлення рахунку-фактури, рекламодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від загальної суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Отже, за наведених обставин, перевіривши розрахунки інфляційних витрат, 3% річних та пені зроблені судом першої інстанції, колегія суддів вважає останні обґрунтованими та вірними, і відповідно суд дійшов правомірного висновку про те, що задоволенню підлягає пеня у сумі 4821,40 грн., 3% річних у сумі 874,50 грн. та 4292,04 грн. інфляційних втрат.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі про те, що рахунки-фактури № 86480 від 11.08.2008 року та № 91645 від 16.09.2008 року на загальну суму 39888,89 грн. не позивачем не виставлялися і не були отримані відповідачем відхиляються колегією суддів з наступних підстав. Акти здачі та прийому рекламних послуг, підписані відповідачем, містять посиланням на надання послуг саме за рахунками-фактурами № 86480 від 11.08.2008 року та № 91645 від 16.09.2008 року. Крім того, колегією суддів взято до уваги пояснення головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю „КП-Адвертайзинг” щодо способу направлення кореспонденції відповідачу, зокрема розрахунків-фактур.

Щодо висновку суду першої інстанції про припинення на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі щодо стягнення позивачем з відповідача 39888,89 грн. основного боргу колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

П. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Враховуючи, що фірма "Т.М.М." – товариство з обмеженою відповідальністю на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшило розмір позовних вимог, які було прийняті господарським судом м. Києва, суд першої інстанції повинен був вирішити спір враховуючі позовні вимоги позивача про стягнення з фірми "Т.М.М." –товариства з обмеженою відповідальністю інфляційних витрат, 3% річних, пені за несвоєчасне виконання зобов’язання у розмірі 12281,56 грн. та судові витрати.

Тому, підстави для припинення провадження у справі у частині стягнення 39888,89 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмета спору відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2009 року у справі № 54/295 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фірми "Т.М.М." – Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Адвертайзинг" (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ 34350273) 4 821,40 (чотири тисячі вісімсот двадцять одну) гривню 40 коп. пені, 4 292 (чотири тисячі двісті дев’яносто дві) гривні 04 коп. інфляційних втрат, 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 50 коп. процентів річних, 99 (дев’яносто дев’ять) гривень 87 коп. державного мита та 256 (двісті п’ятдесят шість) гривню 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові відмовити.

2. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

3. Справу №54/295 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.01.10 (відправлено)