Постанова № 7579674, 13.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2010 № 11/412-29/330

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гарник Л.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Омельченко П.І., дов. № 6/26-378 від 12.01.2010 року

від відповідача -Кузнєцова О.В., дов. б/н від 09.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2009

у справі № 11/412-29/330 (суддя

за позовом Державна податкова адміністрація у м. Києві

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі"

третя особа позивача

третя особа відповідача Державна податкова адміністрація України

про стягнення 728 682,65 грн. за реалізовані речові докази

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2008 року у справі № 11/412, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 року, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” на користь Державної податкової адміністрації у місті Києві 33433,30 грн., в решті позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” до державного бюджету України державне мито в сумі 333,74 грн. та інформаційно-технічне забезпечення в сумі 5,40 грн.

Рішення мотивоване тим, що витрати відповідача зі зберігання речових доказів у кримінальній справі № 59-0282 станом на 15.07.2005 року становлять 591 091,25 грн., що підтверджено відповідними бухгалтерськими документами на час перевірки, та мають бути відшкодовані ДПА у м. Києві відповідачеві відповідно до ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу України, а також виходячи із положень ст.ст. 947, 954, 955 ЦК України. Судами також встановлено, що витрати відповідача зі зберігання зазначених доказів у період з 15.07.2005 року до 15.03.2007 року становлять 109 158,10 грн., що підтверджується карткою рахунку 3772 по контрагенту КП "Єдність", на складах якого зберігалося зазначене майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2008 року у справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2008 року скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо укладання позивачем договору з ТОВ "Підприємство "Рекон" або з ТОВ "Росичі" відповідно до вимог ст.ст. 936, 937 ЦК України, правомірності реалізації майна речових доказів з огляду на скасування постанови слідчого податкової міліції від 16.07.2004 року. постановою прокурора Генеральної прокуратури України від 01.09.2004 року, реальні витрати зі зберігання речових доказів, залучених до кримінальної справи відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Суди також не встановили наявності права відповідача використовувати на власну користь речові докази у кримінальній справі, права утримання зі слідчого органу витрат на їх збереження згідно з чинним законодавством.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 року у справі № 11/412-29/330 позов Державної податкової адміністрації у місті Києві” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” (далі відповідач) про стягнення 728 682, 65 грн. за реалізовані речові докази задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на депозитний рахунок позивача 728 682,65 грн. за реалізовані речові докази. Стягнуто з відповідача до Державного бюджету України державне мито в сумі 7 286,83 грн. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 року та прийняти нове, яким в задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що ТОВ “Росичі”, здійснюючи зберігання та реалізацію речових доказів по кримінальній справі № 59-0282, понесло витрати по зберіганню речових доказів, а тому борг відповідача перед позивачем має становити 33 433,30 грн., а не 728 682,65 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2009 року.

В судовому засіданні 25.11.2009 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, а представник третьої особи надав письмові пояснення по суті спору, в яких просили суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 25.11.2009 року було оголошено перерву до 09.12.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 року було відкладено розгляд справи на 13.01.2010 року у звязку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2009 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі № 11/412-29/330, на один місяць.

В судове засідання 13.01.2010 року зявились представники сторін та підтримали вимоги, заявлені раніше.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом (з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог № 3198/9/26-378 від 27.11.2007 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" про стягнення заборгованості в розмірі 728 682,65 грн. за реалізовані речові докази, а саме: вилучене з вантажного автомобіля "ДАФ" д.н. 553-49 МО з причепом д.н. 023-32 МО, вантажного автомобіля "Івеко" д.н. 022-98 РЕ з причепом д.н. 029-97 РЕ, вантажного автомобіля "Мерседес" д.н.015-90 РЕ з причепом д.н. 029-94 РЕ, та 42 пляшечок масла, вилученого з вантажного автомобіля "Мерседес" д.н. 045-38 РЕ, - які були отримані згідно з актом приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003 року на виконання постанови слідчого від 22.09.2003 року.

Судом першої інстанції встановлено, що слідчим управлінням ПМ ДПА України була порушена кримінальна справа № 59-0282 за фактом вчинення невстановленими слідством особами та службовими особами ТОВ “Промтекстиль” приховування товарів від митного контролю, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і зловживання службовим становищем, порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України, а також порушеної стосовно директора ТОВ "Промтекстиль" ОСОБА_1., який за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами у липні - серпні місяцях 2002 року здійснив переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням їх від митного контролю шляхом подання до митних органів документів, які містять неправдиві дані щодо вартості таких товарів, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201 КК України.

В ході досудового слідства у даній кримінальній справі на Київській регіональній та на Чопській митницях у серпні 2002 року вилучено 12 вантажних автомобілів із вантажем, який надійшов з Італії на митну територію України для ТОВ "Промтекстиль".

Весь вилучений вантаж (товари промислової групи) окремо по кожній з 12 машин було оглянуто та приєднано до матеріалів даної кримінальної справи в якості речових доказів.

Згідно зі ст. 79 КПК України речові докази приєднуються до справи постановою слідчого, після їх огляду та докладного опису в протоколі огляду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які можуть бути передані для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Одночасно постановами про приєднання до кримінальної справи весь вантаж, вже в якості речових доказів, передано на зберігання ТОВ "Підприємство Рекон" (код ЄДРПОУ 30470231), відповідно до складених актів прийому-передачі майна, які були підписані слідчими та посадовими особами ТОВ "Підприємство Рекон" (копії в справі).

Після вилучення вищезазначеного вантажу, з метою визначення його фактичної митної та ринкової вартості, кількості та найменування у даній кримінальній справі постановами слідчого було призначено ряд товарознавчих експертиз.

Згідно з висновками проведених експертиз було визначено митну та ринкову оптову вартість як кожної одиниці виміру товару, так і всієї партії, наданої на дослідження експертизи. Також у кримінальній справі було призначено та проведено комплексну (хімічну та товарознавчу) експертизу диметилсилікованого масла у 42 пляшечках, що було вилучено.

Загальна ринкова вартість товарів, вилучених з 12 автомашин, згідно з висновками товарознавчих експертиз склала 5 322 093,52 грн.

Одночасно у висновках проведених товарознавчих експертиз було зазначено, що при тривалому зберіганні первісна вартість товару буде знижуватися у зв'язку з моральним старінням та втратою споживчих властивостей, які залежать від сезону та моди.

Частиною 3 ст. 80 КПК України передбачено, що речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, можуть бути передані відповідним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

Враховуючи висновки експертів, з метою недопущення зниження первинної вартості товару (вантажу) та уникнення зростання витрат, пов'язаних із тривалим його зберіганням, було винесено 9 постанов про передачу речових доказів на реалізацію, у яких зазначалось, що речові докази у кримінальній справі № 59-0282, вилучені та оглянуті з 9 вантажних автомашин відповідно до протоколів огляду і вказані в додатку до висновку відповідної товарознавчої експертизи, слідує передати ТОВ "Підприємство Рекон" (м. Київ, код ЄДРПОУ 30470231) для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова оптова вартість товару, визначена відповідною товарознавчою експертизою, з подальшим направленням отриманих від реалізації коштів на обумовлений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Постанови про реалізацію речових доказів, які були вилучені ще з трьох автомобілів, не було прийнято на початку 2003 року, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 11.11.2002 у справі № 25/509 було задоволено клопотання позивача (ТОВ "Промтекстиль") про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам (ДПА України та Київський регіональній митниці) продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати вилучений товар.

ТОВ "Підприємство Рекон" які і ТОВ "Росичі" (відповідач) у 2002 році у встановленому законом порядку були включені до Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна; у зв'язку з цим зазначені підприємства було обрано в якості організацій, яким передано речові докази у кримінальній справі № 59-0282 на зберігання та реалізацію.

У серпні 2003 року до Слідчого управління ПМ ДПА України надійшло два листа: від ТОВ "Підприємства Рекон" та ТОВ "Росичі", в яких вони просили про передачу речових доказів для подальшого зберігання від ТОВ "Підприємства Рекон" відповідачу із складанням актів прийому-передачі, оскільки відповідно до укладеного між ними договору речові докази фактично зберігались на складах відповідача, а ТОВ "Підприємство Рекон" розпорядженням від 22.07.2003 року виведено з Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна, у зв'язку із реорганізацією підприємства.

У зв'язку із цим постановою слідчого від 22.09.2003 року речові докази у кримінальній справі № 59-0282, передані на відповідальне зберігання до ТОВ "Підприємство Рекон" згідно актів прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 30.09.02, 17.10.02, 02.11.02, 08,11.02, 11.11.02, 13.11.02, 19.11.02, 20.11.02, 02.12.02, 18.12.02, 03.01.03, 24.01.03 і які на той період (22.09.03) не були реалізовані, були передані на відповідальне зберігання відповідачу.

На виконання постанови слідчого посадові особи ТОВ "Підприємство Рекон" та відповідача склали акт приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003 року.

Таким чином, відповідно до постанови слідчого від 22.09.2003 року та актів приймання-передачі відповідачу було передано на відповідальне зберігання речові докази у кримінальній справі № 59-0282, в тому числі товар, що було вилучено з трьох автомобілів, рішення про реалізацію якого не приймалось.

02.01.2002 року між ТОВ "Підприємство Рекон" та відповідачем було укладено договір № 2 про прийняття на відповідальне зберігання і реалізацію майна, відповідно до умов якого ТОВ "Підприємство Рекон" як замовник передає, а відповідач як виконавець приймає на себе зобов'язання на відповідальне зберігання і реалізацію конфіскованого, безхазяйного та іншого майна, яке отримано від органів податкової адміністрації.

У період з жовтня 2002 року по січень 2003 року на підставі договору №2 від 02.01.2002 року ТОВ "Підприємство Рекон" передало відповідачу все майно, яке було згідно постанов слідчого передано на відповідальне зберігання ТОВ "Підприємству Рекон" в якості речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, про що складались відповідні накладні.

Разом із вказаними речовими доказами ТОВ "Підприємство Рекон" передало відповідачу речові докази, вилучені з трьох вантажних автомобілів, рішення про реалізацію яких не приймалось, про що складено наступні накладні: накладна №211 від 20.12.02 року на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 18.12.02 року на а\м "Мерседес" д.н. 015-90 РЕ; накладна № 31 від 06.01.03 року на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 03.01.03 року на а\м "ДАФ" д.н. 533-49 МО; накладна № 78 від 27.01.03 року на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 24.01.03 року на а\м "Івеко" д.н. 022-98 РЕ; накладна № 136 від 20.11.02 року на ТМЦ згідно висновку експертизи № 4714 (в т.ч. масло у 42 пляшках).

Господарський суд міста Києва 14.05.2004 року своєю ухвалою скасував заходи забезпечення позову у справі № 25/509 у зв'язку із припиненням провадження у справі, знявши заборону продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати товар, вилучений під час розслідування кримінальної справи № 59-0282.

Слідчим управлінням ПМ ДПА України 15.06.2004 року винесено дві постанови про передачу ТОВ "Росичі" речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобілів "ДАФ" д.н.553-49МО та "Івеко" д.н.022-98РЕ).

16.07.2004 року Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено дві постанови про передачу ТОВ "Росичі" речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобіля "Мерседес" д.н.015-90РЕ та окремо на диметилсиліконове масло у 42 пляшках, вилучене з автомобіля "Мерседес" д.н. 045-38РЕ).

Вищезазначеними постановами речові докази у кримінальній справі № 59-0282, які вказані у додатках до висновків обумовлених товарознавчих експертиз, передано відповідачу для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова вартість, визначена експертизами, при цьому службових осіб відповідача зобов'язано реалізувати речові докази в найкоротші терміни та перерахувати грошові кошти, отримані від реалізації, протягом наступної доби з моменту реалізації майна на зазначений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Згідно з ч. 5 ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідачем не заперечується факт отримання вищезазначеного майна, речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, на зберігання та для реалізації.

Після винесення постанов про реалізацію речових доказів на депозитний рахунок ДПА у м. Києві від відповідача частково надійшли кошти від їх реалізації.

01.09.2004 року старшим прокурором Генеральної прокуратури України була скасована постанова від 16.07.2004 року про передачу на реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, а саме вантажу, вилученого з автомобіля "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 та причепа д.н. НОМЕР_2. Про це було повідомлено відповідача, який в своєму листі від 13.09.2004 повідомив, що цей вантаж вже було частково реалізовано (без зазначення суми), подальша реалізація припинена з 10.09.2004 року.

Для контролю за зберіганням та реалізацією вказаного майна постановами слідчого тричі призначались ревізії фінансово-господарської діяльності Відповідача з питань наявності та стану реалізації майна (речових доказів у кримінальній справі №59-0282).

На виконання постанови про проведення ревізії від 19.05.2005 року складено висновок № 22/26-20/21649265 від 15.07.2005 року, яким зафіксовано, що:

- відповідачем прийнято від ТОВ "Підприємства Рекон" на підставі накладних на відповідальне зберігання майно, вилучене з 3 автомашин;

- відповідач вказане майно передав для реалізації у власні магазини згідно накладних на внутрішнє переміщення на всю суму у червні-грудні 2004 року;

- в оплату за реалізований товар на адресу УПМ ДПА у м. Києві відповідач перерахував грошові кошти в сумі 359 000 грн.;

- залишок нереалізованого товару згідно акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей складає 828 752,65 грн.

На виконання постанови про проведення ревізії від 05.04.2006 року відповідач повідомив, що за наслідками проведеної перевірки станом на 20.04.2006 року сума залишків товару (речових доказів) та сума перерахованих коштів на депозит не змінились.

Листом від 08.02.2007 року відповідач знову повідомив про відсутність змін у згаданих показниках.

Постановою слідчого від 22.02.2007 року була призначена чергова інвентаризація залишків нереалізованого товару.

Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено постанову від 15.03.2007 року про проведення обшуку в адміністративних, складських та торгівельних приміщеннях відповідача з метою відшукання товарів народного споживання (речових доказів), які були передані вказаному товариству на відповідальне зберігання та реалізацію у даній кримінальній справі, а також документів, які свідчать про їх одержання, зберігання та реалізацію.

За результатами проведених обшуків, допитів службових та матеріально відповідальних осіб відповідача встановлено, що речові доказі передані на реалізацію у кримінальній справі №59-0282, у відповідача відсутні, оскільки вони були повністю реалізовані, в тому числі й майно (речові докази), постанову про реалізацію якого було скасовано Генеральною прокуратурою України 01.09.2004 року.

Листом від 28.03.2007 року відповідач повідомив слідчий орган, що реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, які було передано згідно постанов слідчого, здійснено у повному обсязі на 27.03.2007 року, а також що виручені від реалізації кошти будуть перераховані протягом квітня 2007 року на депозитний рахунок, зазначений у постановах слідчого.

Під час розслідування кримінальної справи № 59-0282 Слідчим управлінням ПМ ДПА України 11 вересня 2007 року порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ “Промтекстиль” ОСОБА_1., котрий, як вказано у матеріалах досудового слідства, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, покладених на нього як на керівника підприємства, через несумлінне ставлення до них, у січні-серпні 2002 року вчинив службову недбалість, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави у вигляді ввезення у липні-серпні 2002 року невстановленими слідством особами контрабандним шляхом на митну територію України з Італії товарів народного споживання (одяг, взуття, білизна, та ін.) на адресу ТОВ “Промтекстиль”, на загальну суму 5 322 093,52 грн., що підпадає під ч. 2 ст. 367 КК України.

В подальшому вказану кримінальну справу було виділено в окреме провадження та присвоєно їй реєстраційний № 69-50.

Згідно з матеріалами кримінальної справи Безуглому В.М. було пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства України, за погодженням із Генеральною прокуратурою України, кримінальну справу № 69-50 направлено на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Серед доказів на підтвердження вини ОСОБА_1. у вчиненні вказаного злочину були речові докази - майно, вилучене із 12 вантажних автомобілів, яке у липні - серпні 2002 надійшло на митну територію України з Італії на адресу ТОВ "Промтекстиль" та в подальшому реалізовано, а грошові кошти, від його реалізації перераховані на депозитний рахунок ДПА у м. Києві відкритому в УДК м. Києва.

Святошинським районним судом м. Києва 31.10.2007 року винесено постанову, якою закрито кримінальну справу № 69-50 по обвинуваченню ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 367 КК України відповідно до Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року; визначено, що речові докази - документи, що знаходяться в матеріалах кримінальної, необхідно зберігати разом із матеріалами справи; судові витрати в сумі 30 153,05 грн. за проведення експертиз стягнути з ОСОБА_1. на користь КНДІСЕ.

Однак, на момент винесення вказаної постанови рішення стосовно грошових коштів, які були виручені від реалізації речових доказів - товарів народного споживання вилучених із 12 вантажних автомобілів, що у липні-серпні 2002 року контрабандним шляхом надійшли на митну територію України з Італії на адресу ТОВ "Промтекстиль", та перерахованих на депозитний рахунок ДПА у м. Києві не приймалось.

04.12.2007 року Святошинським районним судом м. Києва винесено постанову за заявою ОСОБА_1. про повернення грошових коштів на підставі п. 5 ст. 81 КПК України ТОВ "Промтекстиль", отриманих від реалізації речових доказів у кримінальній справі, що поступили на депозитний рахунок УПМ ДПА у м. Києві від ТОВ "Підприємство "Рекон" у сумі 3 128 427,61 грн. та від ТОВ "Росичі" у сумі 459 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.09.2008 року постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2007 року було скасовано, а справу за заявою ОСОБА_1. про повернення грошових коштів було направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Листом від 03.02.2009 року Святошинський районний суд м. Києва повідомив СП ПМ ДПА України, що листом від 24.10.2008 року директору ТОВ "Промтекстиль" розяснено право в порядку цивільного судочинства звернутися до суду з відповідною позовною заявою, яка відповідатиме вимогам ст.ст. 119, 120 ЦК України, проте за 2008-2009 роки в провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1. до ДПА України або ДПА у м. Києві про повернення грошових коштів не надходило та не розглядалося.

На виконання вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2007 року у справі № 11/412 між позивачем та відповідачем була проведена звірка розрахунків за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282 та складено акт, згідно з яким станом на 14.11.2007 року на депозитному рахунку ДПА у м. Києві № 37317008000066 обліковуються кошти, отримані від відповідача згідно кримінальної справи № 59-0282 на суму 459 000 грн.

Таким чином, станом на день розгляду даного спору в судів першої інстанції залишок суми від загальної ринкової оптової вартості речових доказів, вилучених з 3 автомашин та 42 пляшечок масла у кримінальній справі № 59-0282, становить 728 682,65 грн. (1 187 682,65 459 000).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків серед іншого називає правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи із матеріалів справи, між відповідачем та Державою, в особі Слідчого управління ПМ ДПА України склалися правовідносини щодо зберігання та реалізації речових доказів на підставі відповідних постанов по кримінальній справі та актів приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що постанова від 16.07.2004 року про передачу на реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, а саме вантажу, вилученого з автомобіля "Мерседес" д.н. НОМЕР_1 та причепа д.н. НОМЕР_2, була скасована. Проте, враховуючи те, що на момент розгляду даної справи відсутнє в натурі майно, яке було передано на реалізацію відповідачу, а відповідач зобовязаний відшкодувати його вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

При цьому, колегією суддів не приймаються заперечення апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо розміру заявлених позовних вимог та твердження щодо понесення останнім витрат по зберіганню речових доказів, оскільки зазначені вимоги про відшкодування витрат на зберігання та реалізацію речових доказів не є предметом спору по даній справі і можуть бути заявлені відповідачем до стягнення в передбаченому законом порядку в окремому позовному провадженні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що скаржником не надано доказів на підтвердження правомірності своїх вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, оскаржуване рішення необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 року у справі № 11/412-29/330 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” - без задоволення.

2.Матеріали справи № 11/412-29/330 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

18.01.10 (відправлено)