Постанова № 7579649, 20.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2010 № 34/167

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рєпіної Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерний банк "Синтез"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2009

у справі № 34/167 (суддя

за позовом Акціонерний банк "Київська Русь "

до ВАТ "Акціонерний банк "Синтез"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 8781134,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 34/167 від 09.11.2009 р. позовні вимоги АБ „Київська Русь” до ВАТ „АБ”Синтез” про стягнення 8781134,83 грн. задоволені в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його частково скасувати та задовольнити зустрічні вимоги.

Представник позивача, в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, АБ „ Київська Русь” надав АБ „Синтез” 2000000 доларів США на підстави укладених договорів про надання міжбанківського кредиту №6DРСо/2008 від 15.01.2008 та №9DРСо/2008 від 22.01.2008р. Відповідно до укладених сторонами додаткових угод до кредитних договорів, якими змінювалися відсоткові ставки, графік погашення відсотків та додатковим договорам термін дії та строк повернення кредитних коштів сторонами визначений як 20.03.2009р.

Крім того, у АБ „Синтез” позивач, за первісним позовом, розмістив 2000000 доларів США на підставі укладених договорів про надання міжбанківського депозиту № 13DPCo/2008 від 25.01.2008 та №197DРСо/2008 від 12.09.2008 строком повернення депозиту 02.02.2009 та 12.03.2009 відповідно.

В свою чергу, АБ „Синтез”, як вкладник, розмістив у АБ „Київська Русь” грошові кошті на підставі договорів про надання міжбанківського депозиту № 45DPHi/2008 від 15.01.2008 в розмірі 5050000грн., строком повернення 20.03.2009; №68DРНі/2008 від 22.01.2008 в сумі 5050000грн. та № 250108/4 від 25.01.08 в сумі 5050000 грн., строком повернення 02.02.2009; № 120908/4 від 12.09.2008 р. в сумі 4852300 грн., строком повернення 12.03.2009р.

З метою забезпечення виконання АБ „Київська Русь” вимог АБ „Синтез” за вищевказаними депозитними договорами, сторонами укладені договорі застави № 150108/5 від 15.01.2008, № 220108/6 від 22.01.08, № 250108/6 від 25.01.08 за умовами яких, позивач передав відповідачеві право вимоги грошових коштів в розмірі 3000000доларів США за договором № 6DРСо/2008 від 15.01.2008, договором №9DРСо/2008 від 22.01.2008р., договором №13DPCo/2008 від 25.01.2008

В подальшому, сторони з метою забезпечення виконання АБ “Синтез” вимог АБ “Київська Русь” за кредитними та депозитними договорами, укладені : договір застави № 2/6DPCo/2008 від 15.01.08, строком дії до 20.03.09, а також договір застави № 5 від 22.01.08, строком дії до 02.02.09. За умовами договорів застави, надані за договорами міжбанківського вкладу № 45DPHi/2008 та №68DРНі/2008 забезпечують виконання вимог за міжбанківськими угодами № 6DРСо/2008 та №9DРСо/2008. Договір застави № 6/13DPCo/2008 предметом застави за яким є майнові права заставодавця за депозитним договором № 250108/4, строком до 02.02.09; договір застави № 116 предметом якого є майнові права заставодавця за депозитним договором №120908/4 строком дії до 12.03.09.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що після закінчення строків розміщення банківських вкладів за депозитними договорами № 13DPCo/2008 та № 197DPCo/2008 та настання строків повернення кредитів за кредитними договорами № 6DPCo/2008, № 9DPCo/2008 АБ “Синтез” у порушення вищевказаних норм та умов вищезазначених договорів взяті на себе зобовязання не виконав та кошти у загальній сумі 4000000 доларів США у встановлені строки АБ “Київська Русь” не повернув, тому позивач правомірно скористувався своїми правами, за рахунок договорів застави, шляхом списання коштів з депозитних рахунків, які належить АБ “Синтез”, частково задовольнив свої вимоги за кредитними договорами № 6DPCo/2008, № 9DPCo/2008 та депозитними договорами № 13DPCo/2008 та № 197DPCo/2008. Однак, враховуючи що для повного погашення основної заборгованості (повернення взятих кредитів та депозитів) за кредитними та депозитними договорами у звязку із тим, що курс долара США по відношенню до гривні України виріс не вистачило, то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то місцевий суд зазначив наступне: відповідачем, за первісним позовом, всупереч зазначених норм не доведено наявність повного складу правопорушення й щодо наявності іншого складу збитків, не доведено наявність причинно-наслідкового звязку між сумами нарахованої пені (яку останній визначає як збитки) та фактом того, що АБ “Київська Русь” у встановлений у депозитних договорах час на вказану дату не повернув АБ “Синтез” кошти з депозитів, а загальна заборгованість за депозитними договорами відсутня.

Заперечуючи проти рішення, апелянт звертає увагу на те, що судом безпідставно проігноровано факт часткового виконання зобовязань на користь позивача, інша частина заборгованості не могла бути своєчасно повернута в звязку з невиконанням зобовязань щодо повернення депозитів з боку позивача, чим спричинені збитки.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з вимогами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Норма ч. 1 ст. 589 ЦК пов'язує виникнення у заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави з встановленням факту невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, незалежно від того, чи встановлений у ньому строк виконання.

Частина друга ст. 590 ЦК України визначає, що, якщо інше не встановлено законом або договором, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). Це правило є ідентичнім тому, що міститься у ч. 1 ст. 20 Закону "Про заставу”.

Колегія суддів частково погоджується з висновками господарського суду, щодо неналежного виконання зобовязань з боку відповідача. Разом з тим, судова колегія знаходить рішення місцевого суду неповним, оскільки не враховані взаємні права та обовязки по укладеним сторонами договорам, тобто поза увагою залишилися зобовязання позивача по відношенню до відповідача.

Статтею 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ст. 1058 Цивільного кодексу України).

Зі змісту Положення Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (Постанова Правління Національного банку України № 516 від 03.12.03) вбачається, що банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між власником та банком.

Згідно приписів ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки відкривають та ведуть банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Так, відповідно до депозитного договору № №68DРНі/2008 від 22.01.2008 та додаткового договору № 8 до нього, сума депозиту з 5050000грн. була збільшена до 5993600грн., які за визначеними умовами повинні бути повернуті до 12:00 годин.

За умовами додаткової угоди № 1 до депозитного договору № 250108/5 від 25.01.08 строк повернення депозиту визначений як 16:00 годин 02.02.09, а за депозитним договором № 120908/4 від 12.09.08, списання коштів на рахунок повинно відбутися у 16:00 годині 12.03.09.

Строк повернення коштів по депозитному договору № 45DPHi/2008 від 15.01.2008 та додаткового договору № 5 до нього, з розрахунку збільшення депозиту до 6171000грн., визначений сторонами як 12:00 год. 20.03.09.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (п. 1.35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 (зі змінами та доповненнями), вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Дані вимоги також передбачені ст. 1060 ЦК України, відповідно до якої договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

В свою чергу ст. 59 Закону „Про банки та банківську діяльність” передбачає, що рішення суду про стягнення коштів, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що депозитні та кредитні договори, на підставі яких відповідач повинен повернути кошті позивачеві, не містять застереження щодо часу виконання зобовязань, то колегія суддів дійшла висновку, що саме у позивача в першу чергу виникає обовязок щодо проведення операцій за рахунками відповідача, оскільки у останнього такій обовязок виникає до 24:00 останнього дня строку. Таким чином, прострочення виконання зобовязання сталося з вини кредитора(позивача).

За таких обставин, позивач не мав правомірних підстав задовольняти свої вимоги за рахунок предмету застави. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з боку відповідача було часткове виконання зобовязань в сумі 6171 700 грн. за кредитним договором №6DРСо/2008 від 15.01.2008 та 6 млн. грн. по кредитному договору №9DРСо/2008 від 22.01.2008р.. Крім того, колегія суддів зауважує, що жодний із укладених сторонами договорів та додаткових угод/договорів до них, не містять посилань на те, що сума що підлягає поверненню по закінченню дії кредитного або депозитного договору є змінною по відношенню до коливання національної валюти до долара США. Тому висновки господарського суду стосовно того, що коштів не вистачило, то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному та відсутні підстави для задоволення зустрічного позову є передчасними.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави. Поряд з цим, розглядаючи даний позов та приймаючи відповідне рішення поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що заставодержатель має право незалежно від настання терміну виконання зобов'язання за договорами вимагати переводу на себе заставленого майнового права, а не визнання права власності на ці майнові права. У даному випадку, реалізація предмета застави в порядку, визначеному законом, не відбувалася, чим порушені також вимоги, передбачені Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в України”, меморіальні ордера відсутні.

В той же час, з наданих позивачем, в обґрунтування позовних вимог, виписок з рахунку, вбачається подвійне списання коштів( а.с. 134,173 т.2- договір№9DРСо/2008, а.с. 174,213 т. 2 договір №6DРСо/2008, а.с. 214,253 т.2 договір №13DPCo/2008 та а.с. 254-255, 277 т.2 по договору №197DPCo/2008), що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині повернення грошових коштів, розміщених відповідачем в АБ „Київська Русь” на підставі депозитних договорів в розмірі 22067000 грн.

Відповідно до ст.ст. 549 ЦК України, 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судова колегія враховує, що відповідно до пунктів 3 депозитних договорів № 45DPHi/2008, №68DРНі/2008 та п.2. договорів № 250108/4 та № 120908/4 сторонами передбачена відповідальність стосовно несвоєчасного повернення коштів, розміщених по депозиту та нарахованих відсотків у вигляді пені, та тієї обставини, що в судовому засіданні, представник відповідача(за первісним позовом) уточнив розмір нарахованих, за невиконання зобовязань, санкцій, погоджується, що стягненню підлягає пеня в сумі 48734,86 грн.

Втім Цивільним кодексом передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо).

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Судова колегія вважає, що без надання відповідачем доказів про завдання реальних збитків, відсутні підстави для їх стягнення в твердій сумі, оскільки за інших обставин нівелюється сама сутність такого поняття як збитки. В такому випадку мова може йти про неустойку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами господарського суду що у задоволенні зустрічних позовних вимог, в частини стягнення збитків в розмірі 8 732 400 грн., оскільки не доведений факт збитків, а розірвання договорів з фізичною особою ОСОБА_1. не є належним доказом заподіяних збитків.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу АБ „Синтез” задовольнити частково, рішення господарського суду № 34/167 від 09.11.2009 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Прийняти в цієї частині нове рішення: Позовні вимоги АБ „Синтез”, за зустрічним позовом задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного банку „Київська Русь” (04071 м. Київ вул. Хорива, 11; ЄДРПОУ 24214088, МФО 319092) на користь Відкритого акціонерного товариства” Акціонерний банк „Синтез”(03026 м. Київ вул. Артема 63; ЄДРПОУ 21564391, МФО 322711) міжбанківські депозити, в тому числі відсотки, в сумі 22067600 грн. ( двадцять два мільйона шістдесят сім тисяч шістсот грн..00коп.) та пені - 48734,86 грн. (сорок вісім тисяч сімсот тридцять чотири грн..86 коп.)

В задоволенні зустрічних позовних вимог щодо стягненні збитків відмовити.

Рішення господарського суду № 34/167 від 09.11.2009 в частині задоволення первісного позову залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного банку „Київська Русь” (04071 м. Київ вул. Хорива, 11; ЄДРПОУ 24214088, МФО 319092) на користь Відкритого акціонерного товариства” Акціонерний банк „Синтез”(03026 м. Київ вул. Артема 63; ЄДРПОУ 21564391, МФО 322711) судові витрати-державне мито в розмірі 8500грн. (вісім тисяч пятсот грн.00коп.)

2.Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді

25.01.10 (відправлено)