Постанова № 7579633, 11.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2010                                                                                           № 4/148

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ворон В.П. – представник за довіреністю № 01-38-49 від 22.12.2008 р.

від відповідача -Поляков О.Е. – представник за довіреністю № 119-ГО/09 від 19.05.2009 р.

від третьої особи - Панченко Н.В. – представник за довіреністю № 16/4839 від 14.12.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009

у справі № 4/148 (суддя

за позовом                               Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до                                                   ТОВ "Український промисловий банк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про                                                   стягнення 49881895,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі-позивач) 26 січня 2009 року звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі-Банк), про стягнення з Банку 40000000,00 грн. основного боргу за договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008 р., 18579,23 грн. – відсотків за користування депозитом, 484383,56 грн. –17% річних за користування депозитом, 85479,45 грн. - 3% річних, 5 200000,00 грн. – пеню за неповернення депозиту, 33442,62 грн. - пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом, 4 000000,00 грн. - штрафу за неповернення депозиту, штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом у сумі 55 737,71 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом 2 415,30 грн., штраф за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом в сумі 1857,92 грн. та судових витрат.

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав у квітні 2009 р. заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з Банку 40 000000,00 грн. основного боргу за договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008 р., 2 591 246,90 грн. пені за порушення зобов'язань з повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит, штраф за порушення зобов'язань з повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит в сумі 4 055 737,71 грн., 3% річних за невиконання зобов'язання у розмірі 332 695.71 грн. та судові витрати. Крім того, у даній заяві позивач відмовився від вимог про стягнення з Банку відсотків за користування депозитом в сумі 18 579,23 грн., відсотків за користування депозитом станом на 26.01.2009 р. в розмірі 484 383,56 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом в сумі 2415,30 грн. та штрафу в сумі 1857,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банком за укладеним договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. не виконані належним чином зобов’язання щодо своєчасного та повного повернення суми депозиту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2009 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 40 000000,00 грн. –основного боргу, 532 046,26 грн. - пені, 66 257,35 грн. - 3% річних, 25500,00 грн. –державного мита, 118,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача відсотків за користування депозитом у сумі 18579,23 грн., відсотків за користування депозитом у розмірі 484383,56грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом у сумі 2415,30грн. та 1857,92грн. штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його змінити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення штрафу за порушення зобов’язань з повернення суми депозиту у розмірі 4000000,00 грн. та за несвоєчасне не повернення відсотків за користування депозитом у сумі 55737,71 грн. задовольнити повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та неповного встановлення обставин, що мають значення для справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що мораторій введено 21.01.2009р., а штрафні санкції, які випливають з депозитарного договору та чинного законодавства, нараховані останнім Банку станом на дату, яка передувала введенню мораторію.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 у справі №4/148 апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009 задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009 змінено, позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 40000000,00 грн. - основного боргу, 532 046,26 грн. –пені, 66 257,35 грн. - 3% річних, 4055737,71 грн. –штрафу.

Провадження у справі №4/148 в частині стягнення відсотків за користування депозитом у сумі 18579,23 грн. відсотків за користування депозитом у розмірі 484383,56 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом у сумі 2415,30 грн., 1857,92 грн. штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом припинено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 у справі №4/148, а рішення господарського суду міста Києва залишити в силі.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2009 у справі №4/148 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” задоволено частково: постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 у справі №4/148 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 у справі № 4/148 апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.12.2009.

У судовому засіданні 09.12.2009 року було оголошено перерву на 14.12.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11.01.2010 року у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 06.01.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 4/148 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів: Вербицька О.В., Кропивна Л.В.

У судове засідання 11.01.2010 року з’явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2010 року подав клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень до апеляційної скарги в яких виклав свою думку про те, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» не повинен застосовуватися до спірних правовідносин, як такий, що регламентує виключно внутрішню діяльність банківських установ та Національного банку України і не може звільняти банківські установи від відповідальності за невиконання зобов’язань всупереч вимогам Цивільного та Господарського кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання укладеного 16.04.2008 між виконавчою дирекцією Фонду і Банком договору строкового банківського депозиту № 68/Ю-08 (далі –Договір), за умовами якого виконавча дирекція Фонду зобов’язана передати, а Банк –прийняти кошти для розміщення на депозитному рахунку в Банку з виплатою вкладникові суми депозиту і процентів на нього в строки відповідно до умов, передбачених цим договором; виконавчою дирекцією Фонду було перераховано Банкові 40 000 000 грн. для розміщення на депозитному рахунку.

Згідно з умовами Договору строк розміщення депозиту – з 16.04.2008 по 31.12.2008 (пункт 1.3). Відповідно до пункту 3.6. та 3.7. Договору Банк зобов’язується виплачувати нараховані проценти до 3-го числа кожного місяця, наступного за тим, в якому було здійснено нарахування, та в день повернення депозиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника, а також повернути вкладникові депозит не пізніше строку, зазначеного в пункті 1.3 Договору.

За порушення своїх зобов’язань Банк зобов’язується сплатити вкладникові пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 10 днів –додатково штраф у розмірі 10% вказаної суми (пункт 5.2).

Судом першої інстанції з’ясовано на підставі оцінки матеріалами справи і поясненнями сторін, що станом на день подання позову в даній справі (26.01.2008 р.) Банк свої зобов’язання не виконав, внесок у сумі 40 000 000 грн. у спосіб, передбачений Договором, не повернув.

Відповідно до частин першої-третьої статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (у редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи місцевим господарським судом):

- з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців;

- мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації;

- протягом дії мораторію:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Банку на користь виконавчої дирекції Фонду 532 046, 26 грн. пені за період з 01.01.2009 р. по 20.01.2009 р. за несвоєчасне виконання зобов’язань з повернення суми депозиту та сплати процентів, суд першої інстанції виходив з положень Закону “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та введення Національним банком України мораторію на задоволення вимоги кредиторів 21.01.2009 р.

Запровадженням мораторію на нарахування штрафних санкцій місцевий господарський суд обґрунтував також мотиви відмови у задоволенні вимог позивача про нарахування штрафу у сумі 4 055 737, 71 грн. за порушення зобов’язань з повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит.

Утім, суд першої інстанції залишив поза увагою момент, на який позивачем здійснено нарахування пені та штрафу.

Звертаючись із позовом 26 січня 2009 р., а згодом, 07 квітня 2009 р. уточнюючи вимоги у частині нарахування пені та штрафу, позивач остаточно визначився із періодом, у якому ним нараховується пеня та штраф.

Виконуючи у відповідності з приписами ст. 11112 ГПК України вказівки Вищого господарського суду України з приводу встановлення конкретного моменту (дату), на який позивачем були нараховані санкції і, відповідно, для з’ясування тієї обставини, чи діяв на такий момент часу мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду витребувані від позивача докази звернення до Банку з вимогою про оплату штрафу у зазначеному ним розмірі.

Окрім цього колегія суддів Київського апеляційного господарського суду при перевірці моменту, з якого позивач заявив вимоги щодо сплати пені за несвоєчасне виконання зобов’язань з повернення суми депозиту та сплати процентів та штрафу, виходить з приписів ч. 3 статті 232 ГК України, за змістом якої вимогу щодо сплати штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. З поданих позивачем апеляційному господарському суду документів вбачається відсутність доказів направлення Банком вимоги датованої 16.01.2009 р. № 03-27-57, про повернення грошових коштів та депозиту з урахуванням штрафних санкцій, у той час, як претензія кредитора № 07-37-89 на загальну суму 48 771 842, 28 грн., у т. ч. пені та штраф направлена у день введення мораторію.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що нарахування пені та штрафу здійснено Банком підчас підготовки позовних матеріалів до суду 26 січня 2009 р., тобто підчас дії мораторію, а тому такі вимоги у відповідності із ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» судовому захисту не підлягають.          

Доводи апелянта, викладені ним у поясненнях судів обох інстанцій, з приводу того, що у період дії мораторію Банк не звільняється від відповідальності, передбаченої договором, оскільки таке суперечить нормам статті 617 ЦК України, апеляційним господарським судом відхиляються, адже мова не йде про звільнення Банку від відповідальності, передбаченої договором, а лише про тимчасове зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, тим більше, що після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями у розмірах, які

існували на дату введення мораторію, можуть бути заявлені до стягнення.

Що стосується іншої частини вимог: про стягнення основного боргу та 3 % річних, то колегія судів вважає висновки місцевого господарського суду обґрунтованими, з огляду на те, що Банк повинен був повернути депозит шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок вкладника не пізніше 31.12.2008 р., чого не здійснив і тим самим порушив договірну дисципліну, відтак, як боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань несе відповідальність у вигляді сплати трьох відсотків річних від простроченої суми в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає також обґрунтованим припинення місцевим господарським судом провадження у даній справі щодо стягнення відсотків за користування депозитом у сумі 18 579,23 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом у сумі 2415,30 грн., 1857,92 грн. штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за користування депозитом з підстав ст. 80 ГПК України, оскільки позивач відмовився від цих вимог, про що свідчить його заява від 17 квітня 2009 р.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 4/148 за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» скасувати частково у частині стягнення пені з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, к/р 32000175001 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київській області) на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік,28 код ЄДРПОУ 25885944, п/р 3717100400715 в Державному казначействі України, МФО 820172) 40000000 (сорок мільйонів) грн. депозиту, 66257 (шістдесят шість тисяч двісті п’ятдесят сім) грн. 35 коп.

3 % річних.

В частині вимог про стягнення 532046,26 грн. пені - відмовити.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 4/148 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, к/р 32000175001 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київській області) в дохід Державного бюджету України 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. – державного мита при подачі

позову, 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. – державного мита при подачі апеляційної скарги та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 4/148 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.01.10 (відправлено)