Постанова № 7579619, 10.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2009 № 22/260

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №724 від 04.11.2009

від відповідача 1 : не зявився

від відповідача 2 : ОСОБА_2, дов. №313 від 30.01.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2007

у справі № 22/260 (суддя

за позовом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"

Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

третя особа позивача

третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новас"

про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 10000,00 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2007 у справі №22/260 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтон” (далі-відповідач 1) на користь Акціонерного комерційного банку „ТАС-Комерцбанк” (далі-позивач) 10000,00грн. основного боргу частини заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на нежиле приміщення №18 цокольного поверху в літері “Г”, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, буд. 10, загальною площею 95,70 кв.м.; стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 51,00грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з cубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (далі-відповідач 2) на користь позивача 51,00грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на доведеності факту наявності заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитним договором, у звязку з чим відповідачі несуть обовязки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2007 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідача 2 обгрунтовано порушенням судом норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, що є підставою для скасування або зміни рішення. Зокрема відповідач 2 наполягає на порушенні судом приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), оскільки на момент розгляду даної справи існували рішення Господарського суду міста Києва між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, відповідач 2 зазначає, що відповідач 1 та відповідач 2 не є власниками нежитлового приміщення №18 цокольного поверху літера „Г”, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пирогова, 10, загальною площею 95,70кв.м., а тому не можуть виконувати обовязки заставодавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2007 (колегія у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 11.07.2007.

В порядку приписів статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 23.07.2007.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 23.07.2007, у звязку з перебуванням судді Капацин Н.В. у відпустці, розгляд справи доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 зупинено апеляційне провадження у даній справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом справ №№26/87, 26/473, 26/119, 26/88.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 у справі №26/473 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 у справі №26/473 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2007 у справі №26/119, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2007, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 у справі №26/119 скасовано, справу направлено до Господарського суду для розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 та постановою Вищого господарського суду України, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2007 у справі №26/88 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 у справі №26/88 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України вуд 06.12.2007 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2007 у справі №26/88 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 у справі №26/88 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2008 у справі №26/88-17/100, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009, в позові відмовлено.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6 від 25.11.2009, у звязку з зайнятістю суддів Пашкіної С.А. та Зеленіна В.О. в іншому судовому процесі, розгляд справи доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Тищенко О.В.

У звязку з усуненням обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 провадження у даній справі поновлено, судове засідання призначено на 10.12.2009.

У судове засідання 10.12.2009 зявились представники позивача та відповідача 2. Представник відповідача 2 повністю підтримав апеляційну скаргу відповідача 2.

Представник позивача проти апеляційної скарги відповідача 2 заперечив, проте письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо обставин, зазначених в апеляційній скарзі, суду не надав.

Через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача про заміну його правонаступником Публічним акціонерним товариством „Сведбанк”. Розглянувши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд ухвалив змінити назву позивача - Акціонерний комерційний банк „ТАС-Комерцбанк” на - Публічне акціонерне товариство „Сведбанк”, відповідно до пункту 1.1 статуту останнього, зареєстрованого в новій редакції Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 10.06.2009 за №10741050066001591.

Оскільки, відповідач 1 та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка представників учасників судового процесу не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони (третьої особи), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.12.2009.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Сведбанк”) та третьою особою 19.08.2002 було укладено кредитний договір №136-К/ЗО (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати третій особі грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що відновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у даному договорі, а третя особа зобов'язалась повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити відсотки за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені даним договором (пункт 1.1. кредитного договору). Згідно з пунктами 1.2., 1.3., 1.4. кредитного договору, розмір кредитної лінії - 4540000,00грн., строк користування кредитною лінією - з 20 серпня 2002 року по 18 серпня 2003 року, плата за користування кредитною лінією - 25 %.

Пунктом 5.1.1. кредитного договору передбачено, що надання кредитної лінії забезпечується договорами застави, зокрема, предметом застави за яким є офісне приміщення, що знаходиться за адресою: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-В, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комерційний центр „Новас” (далі - ТОВ „НВКЦ „Новас”) - майновому поручителю третьої особи - на праві власності.

Між позивачем як заставодержателем та ТОВ „НВКЦ „Новас” як заставодавцем підписаний 19.08.2002 та нотаріально посвідчений договір іпотеки (надалі - договір іпотеки), умовами пункту 1.2. якого встановлено, що згідно з кредитним договором №136-К/ЗО від 19.08.2002 заставодержатель зобов'язався надати третій особі (позичальник) кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 4540000,00грн. Позичальник зобов'язаний повернути кредит у строк до 18.08.2003, сплачувати щомісяця 29% річних за користування кредитом, сплатити пеню та штраф у випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 3 договору іпотеки визначено, що на забезпечення виконання позичальниками основних зобов'язань заставодавець передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення площею 95,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10-В, літера „В”.

13.08.2004, у зв'язку з невиконанням ТОВ „НВКЦ „Новар” зобов'язань за кредитним договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. було вчинено виконавчий напис, в якому запропоновано звернути стягнення на належне ТОВ „НВКЦ „Новас” майно відповідно до договору іпотеки, посвідченого 19.08.2002, нежитлове вбудоване приміщення площею 95,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Пирогова, 10 літ. „В”, для стягнення заборгованості по зобов'язаннях за кредитним договором №136-К/30 від 19.08.2002 в сумі 5036375,16грн. на користь АКБ „ТАС-Комерцбанк”.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” від 17.06.2003, нежитлове приміщення (літ. „В”), загальною площею 95,7 кв.м., що складає 19/100 частини від всього домоволодіння, розташованого в м. Києві по вул. Пирогова, за №10-В, зареєстровано за ТОВ „Альфа-Приват” на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2002 та акту прийому - передачі від 11.12.2002.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2004 у справі №3/386, згідно з актом оцінки та прийому-передачі основних засобів до статутного фонду ТОВ „Селтон” від 29.05.2003 учасник ТОВ „Септон” - ТОВ „Альфа-Приват” передано як внесок до статутного фонду ТОВ „Селтон” оцінені основні засоби, зокрема, нежиле приміщення по вул. Пирогова, 10-В, загальною площею 95,70 кв.м.

Зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2004 у справі №3/386 за ТОВ „Септон” визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 95,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10-В. В подальшому, між відповідачем 1 - ТОВ „Септон” та відповідачем 2 - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 05.08.2005 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого, відповідач 1 (продавець) продав, а відповідач 2 (покупець) купив нежиле приміщення №18 цокольного поверху в літ. „Г”, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Пирогова, буд. 10, загальною площею 95,70 кв.м. Відчужуване приміщення належить продавцю на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2004 (пункт 1.2. договору купівлі-продажу). Право власності на вищезгадане нежиле приміщення переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації цього договору та повного розрахунку за приміщення (пункт 1.4. договору купівлі-продажу). Згідно статті 27 Закону України „Про заставу” застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи, а статті 23 Закону України „Про іпотеку” встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Оскільки боржником ТОВ „Селтон” за договором купівлі-продажу від 05.08.2005 спірне приміщення було продано відповідачеві 2, у відповідності до положень статті 23 Закону України „Про іпотеку”, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідачів 10000,00грн. - частина заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення №18 цокольного поверху в літ. Г, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність боргу третьої особи перед позивачем документально підтверджено, а відповідачі несуть обовязки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, Київським апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком суду та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обовязок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобовязує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обєктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2008 у справі №26/119-18/36 за позовом Відкритого акціонерного банку „Сведбанк” до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 10000,00грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008, було встановлено, що згідно договору дарування нежитлового приміщення від 27.09.2005, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. в реєстрі за №8297, відповідач 2 подарував, а громадянин - ОСОБА_13 (обдаровуваний), прийняв у дар вказане нежитлове приміщення.

Відповідно до реєстраційного посвідчення НОМЕР_2, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, нежитлове приміщення №18 в літ. „Г” загальною площею 95,70 кв.м., розташоване в м. Києві по вул. Пирогова, 10, зареєстроване за громадянином ОСОБА_13 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 27.09.2005 та записане в реєстрову книгу №66П-132 за реєстровим №5506-П від 03.10.2005.

Таким, чином, оскільки спірне нежитлове приміщення №18 в літ. „Г” загальною площею 95,70 кв.м., розташоване в м. Києві по вул. Пирогова, 10, вибуло з власності відповідача 1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2005, а з власності відповідача 2 за договором дарування 27.09.2005 та статус іпотекодавця у відповідачів припинився разом з припиненням їх права власності на спірне приміщення, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача 2 на необхідність припинення провадження у даній справі з посиланням на те, що на момент розгляду даної справи існували рішення Господарського суду міста Києва між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, оскільки предметом позовних вимог у даній справі є стягнення за рахунок заставленого майна лише частини заборгованості за кредитним договором від 19.08.2002 №136-К/30, а предметом позовних вимог у справах №26/119-18/36 та №26/88-17/100 є стягнення іншої частини заборгованості за тим же кредитним договором.

За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 103 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2007 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача 2 підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2007 у справі №22/260 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2007 у справі №22/260 скасувати повністю.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (010324, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 30, к/р 320222170101 в ОПЕРУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 300164, код 19356840) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (01015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 51(пятдесят одну)грн.00грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №22/260 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

15.12.09 (відправлено)