Постанова № 7579586, 04.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2009                                                                                           № 52/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Скалт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2009

у справі № 52/18 (суддя

за позовом                               Приватне підприємство "Технодім"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Скалт"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   вилучення майна з чужого незаконного володіння

СУТЬ РІШЕННЯ І СКАРГИ:

          Приватне підприємство „Технодім” (далі – позивач за первісним позовом) у грудні 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” (далі – відповідач за первісним позовом) про вилучення майна з чужого незаконного володіння, а саме просило: вилучити з незаконного володіння відповідача прокат ГО (МСТ) 0,5 х 1250 мм з полімерним покриттям 8017 на суму 32470,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати (в редакції заяви про уточнення позовних вимог, аркуш справи 93).

В процесі розгляду справи (13.12.2009 року) Товариство з обмеженою відповідальністю „Скалт” (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Приватного підприємства „Технодім” (далі – відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 34520,87 грн., з яких 22470,00 грн. пені, 10000,00 грн. штрафу, 1130,00 грн. інфляційних нарахувань та 920,87 грн. 3% річних, нарахованих за порушення зобов'язання з оплати товару за договором №19/06-2008 від 19.06.2008, та специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Також позивач за зустрічним позовом просив покласти судові витрати на відповідача за зустрічним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 52/18 первісний позов задоволено: зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Скалт” виконати умови пункту 2.1 договору купівлі-продажу № 19/06-2008 від 19.06.2008, а саме: передати Приватному підприємству „Технодім” на умовах франко-склад продавця на протязі трьох банківських днів з дати набрання рішення законної сили прокат ГО (МСТ) 0,5х1250 мм з полімерним покриттям 8017 в кількості 2,913 т вартістю 32470,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” на користь Приватного підприємства „Технодім” 324,70 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства „Технодім” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” 1000,00 грн. пені, 1130,00 грн. інфляційної складової боргу, 920,87 грн. 3% річних, 245,21 грн. державного мита та 83,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема тим, що позивач за первісним позовом оплатив вартість товару за рахунком-фактурою. Згідно умов договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту надходження попередньої плати за товар на рахунок продавця. Відмова в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення штрафу обґрунтована тим, що ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення з посиланням на статтю 61 Конституції України. Розмір пені за зустрічним позовом суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшив до 1000 грн. з посиланням на те, що продавець не заявляв про те, що неналежне виконання покупцем зобов’язання з оплати товару завдало його підприємству значної майнової шкоди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Скалт” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 52/18 та прийняти нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний – задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що позивач за первісним позовом порушив строки оплати металопрокату, порушивши зобов’язання перед ним в розумінні ст.ст.610, 612 ЦК України. А суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір пені, що підлягала стягненню з Приватного підприємства „Технодім” за його зустрічним позовом.

В доповненнях до апеляційної скарги сторона наголосила на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.ст.549, 550 ЦК України та ст.216 ГК України стосовно зменшення розміру пені та відмови у стягненні штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2009 у справі № 52/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі. Розгляд апеляційної скарги призначався на 15.10.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 у справі № 52/18 також було зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Скалт” надіслати Приватному підприємству „Технодім” доповнення до апеляційної скарги, докази надіслання надати суду.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 у справі № 52/18 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі статті 77 ГПК України, зокрема, через нез’явлення сторін.

          У судове засідання 04.11.2009 з’явився лише представник позивача за первісним позовом. Представник відповідача за первісним позовом (апелянта) у судове засідання 04.11.2009 не з’явився, хоча був обізнаний про знаходження в провадженні суду апеляційної інстанції даної справи; належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції суду за №09654554 від 23.09.2009 та реєстр відправлення рекомендованої кореспонденції суду (ухвали від 15.10.2009 року) за адресою, вказаною стороною в апеляційній скарзі та доповненнях до неї (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Отже, відповідач за первісним позовом (апелянт) знав про дату розгляду апеляційної скарги у даній справі 04.11.2009, клопотань про відкладення не подав, як і не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника.

З врахуванням того, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою та з врахуванням другої неявки сторони, а також зважаючи на те, що заяв, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі від апелянта не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 52/18 за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

          В судовому засіданні 04.11.2009 представник позивача за первісним позовом просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, подавши про це відзив на апеляційну скаргу, а рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 52/18 - залишити без змін.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з’ясовано судом першої інстанції, 19.06.2008 між Приватним підприємством „Технодім” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Скалт” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 19/06-2008 (далі – договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти й оплатити на умовах даної угоди товар, а саме: металопрокат згідно зі специфікацією, яка є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору сторонами узгоджено у пункті 7.5, згідно з яким договір набуває сили з дати його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає товар на умовах франко-склад продавця на протязі трьох банківських днів з моменту отримання попередньої плати від покупця. Приймання товару на складі продавця здійснюється особою (особами), підпис якої, а також зразок печатки та штампу посвідчені керівником покупця і є невід'ємною частиною договору.

Сторони пунктами 2.2 та 2.3 договору узгодили, що відвантаження товару здійснюється продавцем в погоджені ними строки, а перевезення - покупцем своїм автотранспортом (самовивіз).

Судом першої інстанції також правомірно досліджено, що за умовами пункту 4.1 вказаної угоди покупець оплачує вартість товару, що вказана в заявці на поставку, на підставі рахунку-фактури в безготівковій формі в термін, визначений специфікацією.

Моментом передачі товару вважається дата його приймання з відміткою у видатковій накладній (пункт 4.2 договору). А право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту надходження попередньої плати на рахунок продавця (пункт 4.3. договору).

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Специфікацією до договору № 19/06-2008 на поставку товару згідно рахунку-фактури № 0000011 від 19.06.2008 року сторони погодили купівлю-продаж наступного : 29,340 т рулону оц. 0,50 мм х 1250 мм РЕ RАL 5005; 41,210 т рулону оц. 0,50 мм х 1250 мм РЕ RAL 3005 та 9,650 т рулону оц. 0,50 мм х 1250 мм РЕ КАТ 3011. Всього 80,200 т загальною вартістю 769920,00 грн. Згідно з вказаною специфікацією покупець мав здійснити попередню плату в розмірі 100 % від вартості товару у строк з 20.06.2008 по 20.07.2008 на підставі рахунку-фактури № 0000011. У випадку несвоєчасної оплати покупець зобов'язався сплачувати пеню в розмірі 0,2 % від розміру неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 2% від суми несплачених коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, та правильно встановлено судом першої інстанції, 19.06.2008 продавець виставив покупцю рахунок-фактуру № 0000011 на суму 769920,00 грн. для оплати товару, визначеного специфікацією до договору.

В якості попередньої плати за рахунком-фактурою № 0000011 покупець перерахував на користь продавця в строк, визначений специфікацією (з 20.06.2008 по 20.07.2008 р.) 269920,00 грн., що підтверджується виписками ВАТ Акціонерний банк „Укргазбанк” з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” за 03.07.2008 та 16.07.2008.

Судом апеляційної інстанції у цій частині приймається довід апелянта про те, що подальше перерахування вартості товару за рахунком-фактурою № 0000011 від 19.06.2008 покупець здійснював з порушенням узгодженого сторонами строку: частково, сплативши 43000,00 грн. 22.07.2008, 23000,00 грн. 23.07.2008, 47000,00 грн. 29.07.2008, 37000,00 грн. 31.07.2008, 50000,00 грн. 04.08.2008, 40000,00 грн. 06.08.2008, 20000,00 грн. 11.08.2008 та 180 000,00 грн. 01.09.2008, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю „Скалт” направило Приватному підприємству „Технодім” претензію № 66 з вимогою оплатити 22470,00 грн. пені та 10000,00 штрафу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, та частково приймає доводи апелянта, що покупець неналежним чином в частині несвоєчасного перерахування коштів виконав взяті на себе зобов'язання з попередньої оплати товару, прострочивши строк оплати, встановлений у специфікації до договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач за зустрічним позовом прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором № 19/06-2008 та рахунком-фактурою № 0000011 від 19.06.2008, з нього на користь позивача за зустрічним позовом на підставі статті 625 Цивільного кодекс) України підлягає стягненню 1130,00 грн. інфляційної складової боргу та 920,87 грн. 3 % річних, розрахунок яких ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону), а тому позов в зазначеній частині правомірно задоволено судом першої інстанції.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарським судом міста Києва також правильно з’ясовано, що специфікацією до договору сторони встановили, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2 % від розміру неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Так, продавець, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, нарахував покупцеві 22470,00 грн. пені (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Київський апеляційний господарський суд встановив, що місцевий господарський суд на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України зменшив розмір пені до 1000,00 грн. за власною ініціативою.

Проте, з таким висновком господарського суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в рішенні місцевого господарського суду, сторона не зверталася до суду з заявою про зменшення штрафних санкцій. Жодних виняткових обставин щодо такого випадку суд в оскаржуваному рішенні не навів. Натомість послався на відсутність заяв сторони про понесену ним значну майнову шкоду, не досліджуючи це питання самостійно при ухваленні рішення.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приймає, як обґрунтовані, доводи апелянта, що господарський суд міста Києва неправомірно зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з Приватного підприємства „Технодім” до 1000,00 грн.

Однак Київський апеляційний господарський суд зазначає, що позовна вимога за зустрічним позовом про стягнення з Приватного підприємства „Технодім” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” 22470,00 грн. пені підлягає лише частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Проте, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що оскільки підлягає стягненню (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.03.2009 у справі № 48/299).

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності Київський апеляційний господарський суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю „Скалт” пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення - відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення пені підлягає лише частковому задоволенню (з урахуванням періоду прострочення та розміру фактично прострочених сум) за період з 20.07.2008 року по 31.08.2008 року (включно) в розмірі 7989,46 грн. за кожен день прострочки платежу (в межах заявленого до стягнення періоду стороною), виходячи не з встановленого сторонами розміру пені 0,2%, а з встановленої законом ставки. Тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача 10000,00 грн. штрафу, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах матеріального права, а рішення в цій частині є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше манію, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, то вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” про стягнення з Приватного підприємства „Технодім” штрафу, нарахованого на підставі специфікації до договору № 19/06-2008 від 19.06.2008 задоволенню не підлягає, як така, що не ґрунтується на вимогах закону (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2007 у справі № 13/710-06).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 10000,00 грн..

Стосовно первісного позову, суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, відповідач за первісним позовом не передав позивачу оплачений товар за рахунком-фактурою № СФ-0000022 від 27.10.2008, повернув позивачу частину коштів у розмірі 21886,00 грн.

При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Скалт” виставило Приватному підприємству „Технодім” рахунок-фактуру №СФ-0000022 від 27.10.2008 на оплату 5,080 т прокату ГО (МСТ) 0,5 х 1250 мм з полімерним покриттям 8017 ГОСТ 14918-80 вартістю 54 356,00 грн.

Платіжним дорученням № 2874 від 28.10.2008 позивач за первісним позовом оплатив вартість товару за вказаним рахунком-фактурою.

30.10.2008 відповідач за зустрічним позовом повернув позивачеві частину коштів - 21886,00 грн., з перерахованих платіжним дорученням № 2874 від 28.10.2008. Решту коштів він самостійно зарахував, як сплату штрафних санкцій за часткове прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за договором № 19/06-2008 та рахунком-фактурою № 0000011 від 19.06.2008.

Як правильно з’ясував суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом виставив позивачу за первісним позовом рахунок-фактуру №СФ-0000022 на оплату товару, вказавши в ньому найменування товару, його ціну та строк оплати. При цьому, сторони узгодили строк оплати вартості товару до 28.10.2008, який зазначено в рахунку-фактурі № СФ-0000022.

Тоді як висновки суду першої інстанції про посилання на вищенаведений договір, як підставу для задоволення первісного позову, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, виходячи з аналізу вказаного договору через наступне.

Так, в силу розділу 1 договору продавець, як зазначалося в рішенні, зобов’язується передати, а покупець – прийняти й оплатити на умовах даного договору товар (металопрокат) згідно Специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору. В пункті 3.1. договору також, зокрема, зазначено, що якість товару знаходить своє відображення в Специфікаціях, доданих до даного договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктом 4.1.договору покупець сплачує вартість товару, яка вказана в заявці на поставку товару, на підставі рахунку-фактури, в безготівковій формі в термін, визначений Специфікацією. Тоді як в даному рахунку-фактурі такий термін був встановлений продавцем і фактично виконаний покупцем.

Судом апеляційної інстанції витребувалися (ухвала від 15.10.2009 року) у сторін як заявка на поставку спірного товару, так і специфікація.

Проте, таких доказів сторони на вимогу суду не надали, їх відсутність не заперечується. Зокрема, відповідач за зустрічним позовом у відзиві до суду першої інстанції (аркуш справи 49) зазначив, що відсутність специфікації і стала підставою для часткового повернення коштів, а сам факт такої відсутності, на погляд сторони, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Проте, такі висновки сторони є передчасними, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову суд апеляційної інстанції вважає правомірним, але з інших підстав.

Так, позивач при зверненні до суду з первісним позовом вказав однією з підстав його задоволення факт звернення до відповідача з вимогою в порядку ст.530 ЦК України.

Між позивачем та відповідачем за первісним позовом в силу статей 11, 509 ЦК України виникли зобов’язання.

Відповідач за первісним позовом виставив вищевказаний рахунок, позивач прийняв викладені в ньому умови та своєчасно його сплатив.

В цій частині судом апеляційної інстанції приймаються доводи апелянта стосовно того, що сторонами не був узгоджений термін передачі товару відповідачем за зустрічним позовом.

Разом з цим, в силу ст.663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що 04.11.2008 року позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача з вимогою (за № 480) в семиденний термін передати спірний товар (аркуш справи 11). В матеріалах справи наявні докази надіслання цієї вимоги стороні 05.11.2009 року за фактичною адресою, вказаною у виставленому рахунку-фактурі (аркуш справи 12). Відповіді надано не було, докази передачі товару відсутні.

За таких обставин, позовна вимога позивача за первісним позовом про витребування з чужого незаконного володіння прокату ГО (МСТ) 0,5 х 1250 мм з полімерним покриттям 8017 вартістю 32470,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню з підстав, наведених в постанові суду апеляційної інстанції, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 52/18 підлягає лише частковій зміні в частині стягнення пені та в частині розподілу судових витрат за зустрічним позовом відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 103 ГПК України на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Отже, в зв’язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині стягнення 7989,46 грн. пені, 100,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 34,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (за розгляд справи в суді першої інстанції за зустрічним позовом), судові витрати за як за розгляд справи за зустрічним позовом в суді першої інстанції, так і за подання апеляційної скарги (розмір належного до сплати мита становив 334, 95 грн.) покладаються Київським апеляційним господарським судом на сторін пропорційно до задоволення позовних та апеляційних вимог відповідно до приписів статті 49 ГПК України. Надлишково сплачене державне мито (444,39 грн.- 334,95 грн.) повертається стороні з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 52/18 за зустрічним позовом змінити в частині стягнення пені та в частині розподілу судових витрат (частково пункт 5 резолютивної частини рішення).

Стягнути з Приватного підприємства „Технодім” (код ЄДРПОУ 30553148, місцезнаходження: 02125, м. Київ, пр-т Визволителів, 17) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” (код ЄДРПОУ 20030150, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А) 7989,46 грн. пені, 100,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 34,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції за зустрічним позовом.

В частині стягнення 1130,00 грн. – інфляційних втрат та 920,87 грн. трьох відсотків річних – рішення за зустрічним позовом залишити без змін (частково пункт 5 резолютивної частини рішення).

В решті рішення залишити без змін (пункти 1-4, 6 резолютивної частини рішення), а апеляційну скаргу – без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства „Технодім” (код ЄДРПОУ 30553148, місцезнаходження: 02125, м. Київ, пр-т Визволителів, 17) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” (код ЄДРПОУ 20030150, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А) 97,41 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скалт” (код ЄДРПОУ 20030150, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А) 109,44 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, сплаченого згідно квитанції № 178/35 від 07.08.2009 (квитанція знаходиться в матеріалах справи).

Видачу наказів та довідки доручити господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 52/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

13.11.09 (відправлено)