Постанова № 75793338, 09.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа № 640/12603/17

Провадження № 22-ц/790/3450/18

09 серпня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Котелевець А.В. , Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 березня 2018 року (суддя Шмадченко С.І.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, -

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недостовірною та такою, що ганьбить честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 інформацію, що викладена у листі старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 від 25.07.2017 року № 15869/119-24-2017, де зазначається: «При цьому ОСОБА_1, проявляючи крайню неповагу до органу досудового розслідування та норм діючого законодавства України, жодного разу без поважних причин за викликом не з'явився…» та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області спростувати недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена. Стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 гривні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що він працює на посаді начальника Харківського районного Харківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області. 26.07.2017 року на ім'я начальника ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3, копії заступнику начальника управління - начальнику відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 та завідувачу сектору з питань запобігання і виявлення корупції ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_5 надійшов лист старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 від 25.07.2017 року № 15869/119-24-2017, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження за № 42017220000000414.

У вказаному листі зазначалось: «При цьому ОСОБА_1, проявляючи крайню неповагу до органу досудового розслідування та норм діючого законодавства України, жодного разу без поважних причин за викликом не з'явився…». Зазначене у листі твердження є недостовірною інформацією. Поширена інформація є такою, що не відповідає дійсності. До канцелярії Харківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Харківській області від старшого слідчого ОСОБА_2 надходили повістки про виклик його для допиту у якості свідка на 22.05.2017, 23.05.2017, 24.05.2017, 06.06.2017, 12.06.2017.

22.05.2017 року він на ім'я старшого слідчого направив лист про неможливість з'явитися на допит до ст. слідчого 22,23 травня 2017 року. Також він своїм листом від 06.06.2017 р. повідомив ст. слідчого про неявку для допиту 06.06.2017 р., причиною його неявки являється пошкодження його автомобіля. 09.06.2017 року він листом повідомив орган досудового розслідування про неможливість з'явитися для проведення допиту 12.06.2017 року у зв'язку із від'їздом до м. Києва. Тобто старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 отримував повідомлення про неможливість його прибуття до органу досудового розслідування та був обізнаний з причинами його неявки для допиту в якості свідка з поважних причин.

Позивач в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала.

Старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30.03.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оспорювана інформація не відповідає дійсності та створює негативне уявлення про позивача, як особу, яка займає посаду у державному органі та проявляє крайню неповагу до органу досудового розслідування та норм діючого законодавства України і без поважних причин не з'являється за викликом слідчого, і безпосередньо порушує особисті немайнові права і завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено, що в листі, який направив ст. слідчий ОСОБА_2 поширена недостовірна інформація, яка ганьбить честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації позивача.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що у провадженні старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 знаходилось кримінальне провадження № 42017220000000414 за підозрою старшого державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Харківській області ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, по якому слідчий викликав ОСОБА_1 для допиту у якості свідка на 22.05.2017, 23.05.2017, 24.05.2017, 06.06.2017, 12.06.2017. Однак останній на виклики до слідчого не з'явився. Після чого, старший слідчий ОСОБА_2 направив листа до Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, копії заступнику начальника управління - начальнику відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 та завідувачу сектору з питань запобігання і виявлення корупції Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5

У листі ст. слідчий ОСОБА_2 зазначив « ..Так, на Вашу адресу, а також на адресу начальника Харківського відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Харківській області ОСОБА_1 неодноразово направлялись повістки про його виклик для проведення необхідних слідчих дій в кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_1 проявляючи крайню неповагу до органу досудового розслідування та норм діючого законодавства України, жодного разу без поважних причин за викликом не з'явився, чим порушує вимоги ст.2 КПК України…. на підставі викладеного прошу Вас забезпечити негайне прибуття ОСОБА_1 до СУ ГУНП в Харківській області….» (а.с.11-13).

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно ч.ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Пункт 18 Постанови закріплює, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п.19. Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в листі, який направив ст. слідчий ОСОБА_2 відсутня недостовірна інформація, яка ганьбить честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів звертає увагу на вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з усталеною практикою якого, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 березня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

А.В.Котелевець