Постанова № 75793336, 01.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року

м. Харків

Справа № 639/6952/17

Провадження № 22-ц/790/2862/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого - Овсяннікової А.І.,

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.,

при секретарі - Чабан А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу № 639/6952/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року, постановлену суддею Єрмоленко В.Б., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила накласти арешт та заборонити відчужувати будь-яким способом нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; накласти арешт на автомобілі марки Volkswagen Caddy, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки BMW X5, реєстраційний державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.

Накладено арешт та оголошено заборону відчуження житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 2011 року.

В іншій частині - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що оскільки позивачем заявлені вимоги щодо поділу спірного майна, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову відносно будинку та земельної ділянки. Що стосується накладення арешту на автомобілі, то будь-яких доказів стосовно їх належності відповідачу не надано, а тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що в позові ОСОБА_1 вказує на факт знесення житлового будинку, який є предметом спору, а тому судом накладено арешт та оголошено заборону відчуження неіснуючого майна. Що стосується земельної ділянки, то вона не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 та ч. 3 ст.152 152 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила накласти арешт та заборонити відчужувати будь-яким способом нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 44,6кв.м, а також земельну ділянку розміром 842кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також накласти арешт на автомобілі марки Volkswagen Caddy та BMW X5, посилаючись на те, що предметом позову є вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання зазначеного майна спільною сумісною власністю та його поділ. Оскільки шлюб з відповідачем зареєстрований не був, її згоди як дружини на продаж спірного будинку не потрібно, відповідач у будь-який момент може здійснити відчуження спірного майна, що може у подальшому утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести до того, що у разі якщо відповідач розпорядиться спірним майном, це ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду.

Однак суд вважає, що обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно порушує права відповідача напроживання та користування будинком, а також користування земельною ділянкою, власником яких на даний час він є.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 ст.374 ЦПК України).

З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає за можливе ухвалу суду першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту змінити, залишивши один захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що на даний час спірний житловий будинок знесений та його наразі не існує та що спірна земельна ділянка не є об'єктом спільної сумісної власності колегією суддів не приймаються, дане питання буде вирішуватися під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст.367, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року - змінити.

Виключити з резолютивної частини ухвали суду фразу «накласти арешт та».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 07 серпня 2018 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

Сащенко І.С.