Рішення № 7578916, 19.01.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2010 р.Справа № 14/2230 За позовом закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ", с. Копистин Хмельницького району

до селянського (фермерського) господарства "Оріон", с. Пилипи Олександрівські Віньковецького району

про стягнення 132062,35 грн., з яких 45539,92 грн. заборгованість за проданий товар, 16575,62 грн. різниці між ціною договору на час отримання покупцем товару та ціною договору на час заявлення позову, 9162,88 грн. пеня, 50093,91 грн. збитків, 10690,02 грн. відсотків.

                                                                                 Суддя Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Шамрай В.В. - за довіреністю від 14.01.09р.

від відповідача: не з’явився

з перервою в судовому засіданні.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 132062,35 грн. боргу, з яких 45539,92 грн. заборгованості за отриманий товар по договору поставки на умовах товарного кредиту № 8018016 від 24.03.08р, 16575,62 грн. різниці між ціною договору (її неоплаченої частини) на час отримання відповідачем товару та ціною договору (її неоплаченої частини) на час заявлення позову, враховуючи офіційний курс гривні до долара США, встановленого Національним банком України, 9162,88 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті вартості товару, 50093,91 грн. збитків, завданих постачальнику неналежним виконанням зобов`язання, 10690,02 грн. відсотків за неправомірне користування коштами.

В обґрунтування вимог посилається на положення договору та ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526,530, 629 ЦК України.

Відповідач незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відзив на позов не подав, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, про наявність поважних причин для неявки не повідомив.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між сторонами 24.03.2008 р. було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8018016. Відповідно до умов даного договору (п.1.1) в терміни, визначені договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару, та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та №1а), яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом. (2.1 договору).

Згідно п.2.2. договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають оплаті у гривні. Сума гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2, на банківський рахунок постачальника (п.2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору зазначено, що термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем авансом, вказаний в додатку №1а до договору, а саме -15.10.2008р.

Товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п. п.2.7-2.12 договору та в додатку №1а. (п.2.6 договору).

Пунктом 2.7 договору передбачено, що строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування.

Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 відсотка річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору) (п.2.9 договору).

Додатком №1а сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків.

На виконання умов зазначеного договору, позивач передав відповідачу згідно накладних та довіреностей товар на загальну суму 153921,66 грн.,

Відповідач взятих на себе зобов’язань належним чином не виконав, вартість отриманого товару на суму 45539,92 грн. не сплатив.

Враховуючи положення ст.ст. 524, 533 ЦК України, п.2.2, 2.3 договору позивач просить стягнути з відповідача 132062,35 грн.

Пунктами 7.3, 7.4, 7.5 договору від 24.03.2008р. сторони передбачили, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання покупцем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повний сумі понад неустойку (штраф). Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

Відповідно до вищезазначених умов договору позивач просить стягнути з відповідача 9162,88 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару за період з 26.10.2008р. по 27.08.2009р.; 50093,91 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання, 10690,02 грн. відсотків за неправомірне користування коштами за період з 26.10.2008р. по 27.08.2009р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки на умовах товарного кредиту №8018016 від 24.03.2008р., визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п. п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару вчасно та в повному обсязі не виконав. Товар на суму 45539,92 грн. не оплачено, що не заперечується відповідачем.

Згідно п. 2.3 договору відповідач проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2 договору (сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Статтями 524,533 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на вищенаведені норми, ст.ст. 6, 627 ЦК України, вимоги договору, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача 45539,92 грн. заборгованості за товар.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.7.3 договору від 24.03.2008р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9162,88 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару за період з 26.10.2008р. по 27.08.2009р. згідно поданого розрахунку. Однак при нарахуванні пені позивачем не враховано обмеження щодо строку нарахування пені передбачене, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, зокрема припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. За таких обставин правомірним буде нарахування пені за період з 26.10.2008 р. по 26.04.2009 р. в сумі 5444,42 грн. В стягнені решти пені належить відмовити.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому відповідно до п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Сторони у відповідності до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, п.5 ст. 225 Господарського кодексу України, у пункті 7.4 договору погодили, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по цьому договору, розмір збитків постачальника встановлено в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання покупцем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повний сумі понад неустойку (штраф).

З врахуванням наведеного, позивач обґрунтовано просить стягнути 50093,91 грн. збитків за період з 26.10.2008р. про 27.08.2009р.

Нормами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як вбачається із умов договору (п. 7.5 договору) сторони домовились сплачувати відсотки за користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми. Тому, з огляду на вищенаведені норми, умови договору, з аналізу наданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу 10690,02 грн. відсотків за період з 26.10.2008р. по 27.08.2009р.

Виходячи із вищенаведеного, позовні вимоги заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню частково.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                        

                                                  в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Оріон", с. Пилипи-Олександрівські Віньковецького району (вул. Фрунзе, 15, код 31424872) на користь закритого акціонерного товариства компанія „Райз”, с. Копистин Хмельницького району (вул. Чапаєва, 16, код 13980201) 45539,92 грн. заборгованості, 16575,62 грн. різниці між ціною договору на час отримання покупцем товару та ціною договору на час заявлення позову, 5444,42 грн. пені, 50093,91 грн. збитків, 10690,02 грн. відсотків, 1283,44 грн. витрат по оплаті державного мита, 229,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                              Суддя