Рішення № 7578918, 18.01.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р.Справа № 14/8098 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів в особі Тернопільської філії, м. Тернопіль

до Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод”, м. Городок Хмельницької області

про стягнення 523509,26 грн. з яких 364623,54 грн. основного боргу за продане по договору купівлі-продажу від 04.07.2005р. майно, 76 940,33 грн. нарахувань інфляції, 21607,69 грн. - 3 % річних, а також 60 337,70 грн. пені.

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники:

від позивача –не з’явився

від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача 523 509,26 грн. з яких 364 623,54 грн. основного боргу за продане по договору купівлі-продажу від 04.07.2005р. майно, 76 940,33 грн. нарахувань інфляції, 21 607,69 грн. - 3 % річних, а також 60 337,70 грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що продав відповідачу майно за яке останній у визначений договором строк не розрахувався.

Позивачем направлено до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами.

Не зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про наявність поважних причин невиконання вимог суду не повідомив. Тому суд розглядає справу в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між АТ „Кредит Банк(Україна), правонаступником якого став позивач згідно статуту та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу від 04.07.2005 р., згідно якого ( п.1) позивач зобов’язався передати у власність відповідачу рухоме майно –обладнання та інженерні мережі, а відповідач зобов’язався прийняти вказане майно та сплатити за нього кошти в сумі та на умовах, встановлених договором та додатками до нього. Повний перелік майна, що продається за цим договором, визначається в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Право власності на майно у відповідача виникає з моменту підписання цього договору. Загальна вартість майна складає 364623,54 грн., в тому числі ПДВ - 60770,60грн. Розрахунок за продане майно мав бути проведений до 04.11.2005 року.

Передача майна оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 5.2 договору, якщо покупець порушить строки оплати, що вказані у п. 2.2 договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання договору позивач передав відповідачу майно, що вказане в додатку №1 до договору, що підтверджується актом прийому –передачі майна до договору купівлі-продажу від 04.07.2005 р.

Доказів оплати придбаного майна суду не надано, а тому суд виходить з того, що придбане майно на суму 364623,54 грн. відповідачем не оплачене.

12.01.2006 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу в якій останьому було запропоновано у строк до 19.01.2006 р. сплатити заборгованість. Однак дане звернення було залишено без відповіді та задоволення.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 364623,54 грн. боргу, а також 76940,33 грн. нарахувань інфляції, 21607,69 грн. - 3 % річних, 60337,70 грн. пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Отже вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтованість нарахованих сум річних та інфляційних (з 04.11.2005 р. по 26.10.2007 р.) підтверджується наявним розрахунком, а тому вони також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Враховуючи вищенаведені норми, положення п.5.2 договору від 04.07.2005р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 60337,70 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару за період з 27.10.2006р. по 26.10.2007р. згідно поданого розрахунку. Однак при нарахуванні пені позивачем не враховано обмеження щодо строку нарахування пені передбачене, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, зокрема припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. За таких обставин правомірним буде нарахування пені за період з 27.10.2006 р. по 27.04.2007 р. в сумі 30908,09 грн. В стягнені решти пені належить відмовити.

Судові витрати по справі підлягають покладенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 , 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Городоцький цукровий завод”, м. Городок Хмельницької області (вул. Заводська площа, 7, код 32936998) на користь Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів в особі Тернопільської філії, м. Тернопіль (вул. Дружби, 3, код 14035717) 364623,54 грн. основного боргу, 76 940,33 грн. нарахувань інфляції, 21607,69 грн. - 3 % річних, 30908,09 грн. пені, 4940,80 відшкодування сплаченого державного мита та 222,73 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                              Суддя